Зазначені принципи покладені в основу відносин України та СНД. Поступово на їхньому підґрунті викристалізувалася концепція інтеграції на "різних швидкостях". На практиці реалізація цієї концепції виявилася у вибірковому підписанні документів та вибірковій участі в статутних міждержавних, міжгалузевих і галузевих органах Співдружності.
За час перебування в СНД Україна апробувала різні тактичні моделі поведінки. Спочатку її позиція ґрунтувалася на принципі "балансу інтересів" і передбачала економічну взаємодію з країнами СНД та прогресуюче політичне відмежування від Росії. Молодій українській дипломатії, яка робила перші самостійні кроки на міжнародній арені, не вдалося ефективно протидіяти наростаючому тискові Москви. Суттєвими поступками були одноосібне успадкування Росією активів СРСР, монополізація нею статусу, що належав Радянському Союзові, в міжнародних організаціях. Негнучкість української зовнішньополітичної лінії в СНД не дала змоги Україні зміцнити власні позиції в межах цього об'єднання, зумовила значні збитки від втрат російських, пострадянських ринків товарів і сировини.
Наприкінці XX - на початку XXI ст. в основу тактичної лінії української політики в межах СНД покладено активізацію двосторонніх узаємин між пострадянськими державами. Це аргументувалося тим, що СНД - аморфна, недієздатна структура, правова база якої невизначена й суперечлива, а СНД дублює та відтворює на новому рівні традиційні імперські відносини: "центр - провінції". За цих обставин новоствореним пострадянським державам, переконувала українська дипломатія, доцільно будувати якісно нові зв'язки на рівноправній двосторонній основі.
Приваблива формула на практиці не дала бажаного ефекту. На тому етапі українські відносини з країнами СНД не змогли вийти за межі дипломатичного зондування. Тим паче, що спроба України зменшити сировинно-енергетичну залежність від Росії за рахунок туркменського газу й азербайджанської нафти закінчилася невдачею. А тактика двосторонніх відносин у межах СНД лише посилила позиції Росії, оскільки зняла проблеми консенсусного діалогу, колективного партнерства, врахування інтересів багатьох сторін, які змінили політичний, дипломатичний пресинг, економічна конкуренція.
Упродовж існування СНД стратегію України щодо нього диктували геополітичні реалії та економічна доцільність. Україна виступала проти перетворення СНД на наддержавну структуру конфедеративного чи федеративного типу, надання їй статусу суб'єкта міжнародного права, обстоюючи ідею Співдружності як раціонального й ефективного механізму економічного співробітництва, покликаного забезпечити інтеграцію країн СНД до світового економічного простору. Рада глав держав країн - учасниць СНД 2 квітня 1999 р. прийняла рішення про те, що основним напрямом діяльності цього об'єднання стане економічне співробітництво. Воно реалізуватиметься внаслідок створення та функціонування зони вільної торгівлі.
Україна, як одна із держав - засновниць СНД, вільно розвивала співробітництво з усіма державами Співдружності, ґрунтоване на основоположних документах - головних напрямах зовнішньої політики України, Концепції національної безпеки України, Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. У військово-політичний сфері Україна не є стороною Договору про колективну безпеку держав - учасниць СНД від 15 травня 1991 р. Розглядаючи СНД як міжнародний механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, що доповнює процес формування якісно нових повномасштабних двосторонніх відносин між державами-учасницями, Україна вважала участь у СНД вагомим напрямом зовнішньої політики. Вона у ставленні до СНД дотримувалась передусім реалій доцільності існування Співдружності, розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних відносин між державами-учасницями. Уже від початку процесу реформування СНД наша держава виступила з пропозиціями, котрі передбачали трансформування СНД у раціональний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, ефективного механізму сприяння інтеграції країн СНД до світового економічного простору. Таку позицію України підтримали інші країни-учасниці. До 2007 р. підписано понад 15 тис. багатосторонніх документів. Не всі вони діяли ефективно, що зумовлено об'єктивними розбіжностями в позиціях держав-учасниць. Набагато ефективніше розвивалося двостороннє й регіональне співробітництво держав-учасниць у різних галузях. У вересні 2003 р. на Ялтинському самміті держав - учасниць СНД підписано Угоду про єдиний економічний простір Росії, України, Білорусі та Казахстану, що викликала неоднозначну реакцію різних політичних сил і всередині України, і за її межами. Після парламентських виборів 30 вересня 2007 р. участь України в реалізації проекту економічного простору в найближчий час стала малоймовірною.
З метою координації міждержавного співробітництва держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі з питань агропромислового комплексу 28 квітня 1993 р. створена Міжурядова рада з питань агропромислового комплексу СНД.
Діяльність Міжурядової ради здійснювалася у рамках Угоди про міждержавні взаємовідносини з питань агропромислового комплексу від 29 березня 1993 р. та Угоди про Спільний аграрний ринок держав - учасниць СНД від 6 березня 1998 р., яку Україна ратифікувала 8 квітня 1999 р. і яка набула чинності для України 29 січня 2001р.
З метою забезпечення вільного руху сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, науково-технічної продукції, засобів виробництва та послуг для агропромислового комплексу Міжурядова рада з питань АПК здійснює організаційну роботу, спрямовану на формування зони вільної торгівлі держав - учасниць СНД, розроблення планів заходів та нормативно-правових актів щодо створення і функціонування Спільного аграрного ринку держав - учасниць СНД.
Міжурядова рада з питань агропромислового комплексу держав - учасниць СНД визначає основні напрями співробітництва та розвитку інтеграційних зв'язків у агропромисловому комплексі, координує спільні дії та об'єднує зусилля держав - учасниць
СНД зі стабілізації та забезпечення постійного розвитку агропромислового виробництва й ринків сільського господарства та продовольства, сприяє у створенні міждержавних фінансово-кредитних інститутів, фінансово-промислових груп, спільних підприємств, а також фірм співробітництва в галузі агропромислового комплексу.
Фітосанітарне регулювання в Україні й країнах СНД здійснюється у рамках Міжнародної конвенції про захист рослин і Європейської та Середземноморської організації з карантину і захисту рослин. Двостороннє співробітництво в галузі карантину та захисту рослин між Україною й низкою країн СНД регулюється положеннями укладених міжнародних угод, що сприяло розвитку торговельних відносин, чіткому виконанню країнами чинних законодавчих актів у галузі карантину рослин і уникненню невиправданих торговельних бар'єрів, дає змогу звести до мінімуму ризик взаємного завезення шкідливих організмів.
Українська сторона зацікавлена у відновленні товарообігу на ринку плодоовочевої продукції та картоплі на основі міждержавної товаропровідної системи "Зелений коридор" між країнами СНД, зокрема Російської Федерації.
Основна мета цієї системи - прискорення і збільшення товарообігу на ринку плодоовочевої продукції та картоплі, подальша інтеграція аграрних ринків держав - учасниць СНД у цілях поліпшення забезпечення населення країн Співдружності, зокрема Росії, продуктами харчування за оптимальними цінами, збільшення платежів у державних бюджетах усіх рівнів, організація прозорої, безпечної торгівлі, захисту суб'єктів ринків від цінових ризиків, вилучення з обігу неуточнених та неякісних продуктів, організація просування продукції від виробника до покупця - максимально без посередників.
Міністерство аграрної політики України здійснює діяльність, яка слугує зміцненню довіри у питаннях співробітництва країн СНД для гарантування безпеки та якості продукції, що надходить на їхні споживчі ринки. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р. передбачає забезпечення розвитку сільського господарства, підвищення конкурентоздатності продукції і на внутрішньому, і на зовнішньому ринку.
Впродовж 2003-2007 рр. укладені міжурядові угоди про співробітництво у сфері охорони прав на сорти рослин між Міністерством аграрної політики України і Міністерством сільського господарства Киргизької Республіки й Азербайджанської Республіки.
Розвиток інформаційного суспільства та державних електронних інформаційних систем, згідно з діючим законодавством України, визначено пріоритетним напрямом державної політики. У цьому ключі успішне завершення робіт з реалізації Міждержавної програми створення мережі інформаційно-маркетингових центрів, котрі Мінагрополітики як національний державний замовник здійснювало впродовж чотирьох років, можна без перебільшення вважати українським проривом у розбудові постіндустріальної економіки та розвитку електронних видів економічної діяльності.
Сформована мережа інформаційно-маркетингових центрів - єдина загальнодержавна інформаційна мережа, що об'єднує інформаційні ресурси державних установ, бізнес-структур і гуманітарних організацій та забезпечує інтеграцію України до світового інформаційного простору, міжнародних економічних, торговельних і гуманітарних систем. Розроблення України під час розгортання цієї мережі уможливили визначити цю мережу пріоритетним напрямом діяльності держав - учасниць СНД з реалізації Концепції подальшого розвитку СНД.
Мережа інформаційно-маркетингових центрів створює платформу розвитку інформаційного суспільства в Україні, даючи змогу кожному регіону, галузі, а також підприємствам і організаціям самостійно розвивати і захищати свої електронні інформаційні ресурси в глобальній світовій інформаційній мережі й управляти ними.
Коли на початковому етапі незалежності українська сторона вбачала у Співдружності лише форму "цивілізованого розлучення", то з плином часу цей підхід зазнав суттєвих змін. У XXI ст. СНД розглядалася Україною як міжнародний переговорний механізм, здатний зближувати позиції, збалансовувати інтереси, шукати компроміси, узгоджувати принципи господарської діяльності. Інтеграційний процес у межах СНД має суперечливий характер. З одного боку, певна консолідація країн СНД дає змогу задовольнити взаємовигідні інтереси на основі всебічного співробітництва, забезпечує політичну стабільність у міждержавних відносинах, надає переваги у розв'язанні таких глобальних проблем, як екологія й енергетика. З іншого - все виразніше в інтеграційному потоці простежується домінуюча роль Росії, її бажання перетворити СНД на наддержавну структуру з міцними координуючими та виконавчими функціями, посилюється вплив на процеси консолідації військово-політичних та ідеологічних чинників. Реальною залишається загроза того, що економічна інтеграція в СНД не зможе забезпечити технологічного прориву і в перспективі спричинить консервацію господарської, технічної та технологічної відсталості країн Співдружності. З огляду на це, Україна за основу діяльності в межах СНД взяла концепцію інтеграції на "різних швидкостях", яка дає змогу зберігати незалежну позицію та реалізовувати національні інтереси.
Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми інтеграції України в рамках СНД“ на сторінці 2. Приємного читання.
