Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

Україна в Європі і світі

За серпень 2001 червень 2009 р. відбувалася місія ООН у Грузії в складі 37 офіцерів ЗС України на посадах військових спостерігачів, її заснували відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН від 24 серпня 1993 р. для перевірки виконання Угоди про припинення вогню, підписаної 27 липня 1993 р. Урядом Грузії та абхазькими урядовцями в Грузії. Місію закрито 15 червня 2009 р. у зв'язку із вотуванням Російською Федерацією нового мандата. Головні завдання місії полягали у спостереженні та контролюванні за виконанням грузинською й абхазькою сторонами Угоди про припинення вогню і роз'єднання сил, спостереженні за діяльністю миротворчих сил, контролюванні зони безпеки, спостереженні за районами зберігання важкого озброєння.

Українські миротворці й надалі братимуть участь у миротворчих операціях. Така політика пояснюється необхідністю відстоювати національні інтереси, захищати свою безпеку не тільки на власній території, а й далеко за її межами в міжнародно-правових рамках.

Поняття "Миротворчі операції" (МТО) доцільно використовувати для характеристики лише частини миротворчості, що врегульована міжнародним політичним мандатом ООН або регіональних організацій, систематизованою організаційною діяльністю держав і міждержавних об'єднань з утручання в конфлікти з метою їхнього припинення і розв'язання. Заходи із запобігання можливим конфліктам (превентивна дипломатія, попереджальні дипломатичні демарші, економічні заходи, спостережницькі місії та ін.), як і засоби з ліквідації наслідків уже завершених або розв'язаних конфліктів, доцільно розглядати самостійними видами миротворчої діяльності - передконфліктною і постконфліктною миротворчістю, котра відрізняється від МТО конфліктних стадій. У рамках МТО розрізняють її види:

Операції з установлення (сприяння) миру - відбуваються за обов'язкової згоди сторін конфлікту з метою розв'язання конфліктів, мирного урегулювання або превентивного розгортання військ, установлення контролю за умовами перемир'я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

Операції з підтримання миру - здійснюються переважно після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту з метою недопущення відновлення конфлікту і надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз'єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності й правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

Операції з примушення до миру - відбуваються за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили з метою припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир'я.

Операції з відбудови миру - проводяться у постконфліктний період з метою відновлення життєдіяльності важливих елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над озброєнням і військовою технікою сторін, що конфліктували, забезпеченням здійснення інституційних реформ.

Окрім того, у рамках миротворчої діяльності можуть відбуватися пошуково-рятувальні, гуманітарні й електоральні операції.

Пошуково-рятувальні операції - мають на меті пошук і порятунок населення, яке потерпає від стихійного лиха та природних катаклізмів, використовуючи літальні апарати, надводні кораблі й підводні човни, наземні транспортні засоби, спеціальні команди та обладнання на суші й на морі.

Гуманітарні операції - надають допомогу та захист жертвам конфлікту або стихійного лиха, полегшують тяготи населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність.

Електоральні операції - створюють умови та допомагають у проведенні демократичних виборів до органів влади. Вони можуть бути і самостійними операціями, і складовою масштабніших операцій з постконфліктного врегулювання.

Міжнародним визнанням здобутків України у сфері міжнародної безпеки стало отримання нею 2000-2001 рр. непостійного членства в РБ ООН від імені Східної Європи та запрошення на головування там у березні 2001 р. Беручи участь у врегулюванні міжнародних конфліктів, надаючи необхідну допомогу бідним країнам для їхнього розвитку (наприклад, збільшення внеску в миротворчі операції ООН у Африці), наша держава на практиці підтверджує гуманістичні засади своєї зовнішньої політики. У рамках ООН Україна активно виступає прихильницею політики демілітаризації, наполягає на посиленні контролю за виробництвом і продажем зброї. Знайшла підтримку й українська ініціатива щодо розроблення нової методики запровадження та скасування санкцій, яка б ураховувала інтереси і мирного населення, і третіх держав. Під час українського головування Радою Безпеки ухвалено низку важливих рішень стосовно пропозицій з реформування ООН, скажімо, політичних організацій ООН, її організаційно-бюджетних інституцій. Україну було обрано до складу Комісії ООН з незаконного обігу наркотичних речовин на 2002-2005 рр. Україна, як уже зазначалося, підтримує міжнародні антитерористичні заходи, у тому числі підготовку конвенцій ООН, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Отже, дотримуючись нагальної необхідності розроблення світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила готовність докласти максимальних зусиль до спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН.

Україна активно залучається до діяльності органів ООН у правозахисній сфері. Наша держава є стороною всіх основних міжнародно-правових документів ООН з прав людини. Результати розгляду конвенційними органами доповідей про виконання Україною цих договорів підтвердили наявність суттєвого прогресу в приведенні національного законодавства у відповідність до міжнародних норм і стандартів, посиленні засобів правового захисту на національному рівні, реформуванні судової системи, забезпеченні захисту біженців, зміцненні ролі правозахисних організацій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН
  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова