• розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправності та самовизначення народів;
• співпрацювати для розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та заохочення й розвитку поваги до прав людини й основних свобод;
• організовувати і погоджувати дії націй для досягнення таких спільних цілей.
Діяльність організації ґрунтується на принципах:
• суверенної рівності всіх держав-членів;
• розв'язання країнами-членами своїх міжнародних спірних питань мирними засобами, щоб не загрожувати миру, безпеці й справедливості;
• утримання кожної держави від загрози силою або застосування сили проти інших держав;
• надання державами-членами допомоги ООН в усіх її діях, котрі здійснюються відповідно до Статуту, й утримання від допомоги тій чи іншій країні, проти якої ООН вживає заходів превентивного або примусового характеру;
• забезпечення дотримання країнами, що не є членами ООН, тих самих принципів, оскільки це необхідно для підтримання міжнародного миру і безпеки;
• невтручання у справи, які стосуються внутрішньої компетенції лише держави.
На основі Статуту сформована розгалужена система багатосторонніх договорів. ООН розробляє рекомендації, конвенції, заходи, нормативні акти, пропонуючи прийняти їх своїм членам для подальшого введення до законодавства.
Органи системи ООН можна розподілити на основні групи: головні; допоміжні; спеціалізовані організації та установи; автономні організації. ООН має шість головних органів - Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну та соціальну раду, Раду з опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат.
Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, котрі беруть на себе зобов'язання дотримуватися Статуту і, на думку ООН, можуть і прагнуть ці зобов'язання виконувати. Нових членів приймає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Статут передбачає також призупинення прав та привілеїв держави-члена або навіть виключення за недотримання принципів Статуту.
Під час 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1997 р. схвалено кардинальні рішення про глибоку структурну і функціональну перебудову її системи. Генеральний секретар ООН К. Аннан ініціював розроблення програми реформ, спрямованих на підвищення ефективності діяльності цієї Організації, яку підтримала більшість держав-членів. Він також запропонував розширити склад РБ ООН до 24 осіб і число постійних членів РБ з п'яти до 11 (право вето залишити за п'ятіркою). Серед інших пропозицій: забезпечення потужнішої транспарентності в роботі Ради Безпеки й удосконалення методів її роботи; проведення консультацій із залученням широкого кола учасників, посилення впливу Комісії з прав людини через перетворення її на Раду з прав людини; поліпшення контролю за фінансовою та миротворчою діяльністю ООН і под.
Проблеми розширення складу постійних членів РБ ООН, процедури голосування в РБ, зокрема використання права вето й інші постійно зазнають не лише глибокої протидії учасників Ради Безпеки, а й конкуренції за гіпотетичні можливості інших країн ООН. Так, найвпливовіші країни, що розвиваються (Бразилія, Індія, Нігерія), підтримали пропозицію про розширення складу постійних членів РБ, розраховуючи посісти в ній нові місця. їхні регіональні суперники - Аргентина, Пакистан, Єгипет - виступили проти. Вони запропонували розширити склад постійних членів РБ ООН лише за рахунок Німеччини та Японії, які роблять вагомий внесок і у бюджет ООН, що для багатьох держав є головним аргументом, і на виконання Організацією своїх цілей та принципів. Спричинила дискусію і проблема вето. Більшість країн - членів ООН виступили за його скасування, але - постійні члени Ради Безпеки перекреслили ці наміри. Проти надання постійного членства в РБ Японії та Німеччині категорично виступила Італія. Позиція України була суто прагматичною: вона підтримує будь-який варіант розширення Ради Безпеки ООН, що передбачатиме одне додаткове місце серед непостійних членів РБ ООН для регіональної групи східноєвропейських держав.
Нині Рада Безпеки ООН складається з 15 держав-членів, котрі розподіляються на 5 постійних членів - Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки - і 10 непостійних членів (Австрія, Буркіна-Фасо, Коста-Рика, Хорватія, Японія, Лівія, Мексика, Туреччина, Уганда і В'єтнам). П'ять постійних членів РБ мають право на вето над основними питаннями, але не стосовно процедурних резолюцій, що дозволяє постійному членові РБ блокувати прийняття рішень, однак - не блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона неприйнятна для нього. Десять тимчасових місць у РБ визначаються на дворічний термін з держав - членів ООН, за котрі проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та, відповідно, на регіональній основі. Голову РБ призначають за алфавітом кожен місяць. У контексті зазначимо, що Україна тричі обиралася непостійним членом РБ ООН: 1948-1949 pp., 1984- 1985 pp., 2000-2001 pp., a також прагне набути непостійне членство у складі РБ ООН на період 2016-2017 pp.
Україна в організаційних структурах ООН
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі“ на сторінці 2. Приємного читання.
