Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією

Україна в Європі і світі

Незважаючи на те, що в історії двосторонніх відносин існували кризові стадії - "газові війни" 2006,2009 рр., проблемні питання газопостачання до цього часу не введені в інституційне співробітництво. Газові питання в аспектах роботи української газотранспортної системи, заповнення газосховищ, можливості продажу природного газу Україні за рахунок оплати транзиту обговорюються здебільшого на персональному рівні, між Прем'єр-міністрами обох країн.

"Нафтогаз" і "Газпром" 19 січня 2009 р. підписали Контракт купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 рр., а також Контракт про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 до 2019 р. Обидва контракти стали предметом критики в Україні низки політиків і експертів, котрі стверджують, що вони мають дискримінаційний - стосовно України - характер і потребують кардинального перегляду.

Україна і надалі продовжує потерпати від непомірно високих цін на російський газ, що становлять 475 дол. США за 1 тис. м3 газу. І це з урахуванням знижки у розмірі 100 дол. США, яку Україна отримала у 2010 р. після підписання Харківських угод, котрі продовжили термін перебування російського військово-морського флоту в Криму до 2042 р. У зв'язку з цим 2 жовтня 2012 р. Президент України В. Янукович здійснив робочий візит до Москви, де зустрівся з російським Президентом В. Путіним. Основною темою переговорів стало питання про перспективи укладення нового договору на постачання російського газу в Україну.

Співпраця України та РФ у гуманітарній сфері забезпечується механізмом діяльності Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії. У його рамках діє дев'ять профільних підкомісій: з питань співробітництва в галузі освіти і науки; культури й інформації; молодіжної та сімейної політики; соціального забезпечення; міграції і захисту прав трудових мігрантів; охорони здоров'я; туризму; фізичної культури і спорту; забезпечення культурно-мовних потреб національних меншин. Увесь спектр проблемних питань співробітництва у гуманітарній сфері було зведено до пропозицій української сторони на Перше спільне засідання 3 листопада 2006 р. Підкомітету щодо узгодження та підписання Програми співробітництва у сфері молодіжної політики на 2007-2008 рр., Програми співробітництва у сфері сімейної політики та забезпечення гендерної рівності на 2007-2008 рр., Програми співробітництва у сфері фізичної культури та спорту на 2007-2008 рр. Результатом Другого спільного засідання Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії стала домовленість сторін щодо підготовки проекту Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про догляд за військовими могилами, а також місцями поховань жертв війни і політичних репресій на території України та Російської Федерації (14 червня 2007).

У Москві 13 квітня 2010 р. відбулося Третє спільне засідання Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-російської міждержавної комісії. Питання, котрі обговорювались на засіданні, стосувались співпраці у сфері освіти, науки, культури й охорони здоров'я, зокрема учасники обмінювалися думками та пропозиціями стосовно активізації співробітництва. Зібрання відбулося задля відновлення роботи підкомітетів з гуманітарного співробітництва між Росією і Україною. Як відомо, процес підготовки до укладання Угоди між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством охорони здоров'я та соціального розвитку Російської Федерації про співробітництво у сфері реєстрації, стандартизації та контролю якості лікарських засобів розпочався ще 2004 р. Головні три питання роботи у сфері охорони здоров'я, які були розглянуті на засіданні, стосувались інформування про стан санітарно-епідемічного контролю і режиму в Україні та Росії, профілактики та боротьби з інфекційними захворюваннями, власне особливо небезпечними інфекційними захворюваннями на території України та Росії, виявлення і боротьби з фальсифікатами фармацевтичних препаратів на території обох держав.

Гуманітарна сфера, що охоплює життєво важливі питання культури, освіти, науки, інформації, міжлюдських взаємин, мала б стати пріоритетною в системі двосторонніх відносин, визначальним чинником міждержавного діалогу. Однак, незважаючи на задекларований прогрес, ступінь ефективності гуманітарного співробітництва України і РФ залишається невисоким, проблему політизації гуманітарної сфери остаточно не знято, гуманітарні питання все ще використовуються як важелі політичного тиску.

Характерною є ситуація з мовним питанням та становищем етнічних меншин, що помітно переросла межі гуманітарного виміру.

У контексті зазначимо, що в Україні 3 липня 2012 р. був прийнятий Верховною Радою "Мовний закон", який підписав Президент В. Янукович 8 серпня цього ж року. Його дія розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдовську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську), румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку. В окремих випадках, за рішенням місцевої ради, закон може застосовуватися до мови, регіональна мовна група котрої становить менше 10 % населення відповідної території. Передбачається, що регіональна мова або мова меншини використовується на відповідній території в роботі місцевих органів держвлади, місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, визначених законом.

Отже, спільний українсько-російський інформаційний простір, який має бути площиною для культурного співробітництва і взаємодії, нерідко використовується для проведення відверто недружніх інформаційних кампаній, особливо відчутних в умовах тотальної присутності російських ЗМІ в Україні та практично повної відсутності українських ЗМІ у російському медіа-просторі.

Незважаючи на першочерговість та пріоритетність вирішення проблемних питань економічного і політичного співробітництва, важливо все-таки уникати сприйняття другорядним соціокультурного виміру українсько-російських взаємин. Виведення культурного діалогу за межі політичного формату, залучення до нього представників творчої та інтелектуальної еліти обох держав можуть стати запорукою успішної реалізації багатьох політичних проектів.

Традиційно розвивається співробітництво в галузі науки і техніки на основі Договору про співробітництво між Російською академією наук та Академією наук України (липень 1992) та Договору про наукове співробітництво між Сибірським відділенням Російської академії наук і Національною академією наук України (липень 1998). Зауважимо: програми таких договорів поступово удосконалюються і розширюються. Успіхи українських учених у таких важливих напрямах, як дослідження космічного простору, нанофізика та наноелектроніка, актуальні проблеми економіки й історії тощо презентувалися на спільних засіданнях академій наук. Разом із російськими вченими був сконструйований і виведений на навколоземну орбіту телескоп "ДИФОС". Українські дослідники розробляють бортову дослідницьку і контрольно-перевірочну апаратуру космічних апаратів "Січ", співпрацюють у галузі глобальних навігаційних супутникових систем з використанням російської системи "ГЛ ОН АСС". Спільними зусиллями вчених України, Туреччини, Росії та США з використанням новітніх технологій унаслідок спостерігання за станом морського середовища і приводної атмосфери отримано оцінки мезомасштабної мінливості течій та інших характеристик поверхневого й понадповерхневого шарів Чорного моря. Укладено низку угод про науково-технічне співробітництво між HAH України та урядом Москви і Московської області. Приклад плідної співпраці - запуск технологічної лінії з виробництва теплозберігаючого скла для промислового й цивільного будівництва. Спільно з російськими вченими реалізовуватимуться перспективні науково-технічні проекти, у тому числі зі створення інтелектуальних комп'ютерів, нових методів і апаратури медичної діагностики, унікальних інструментів та технологій прецизійної обробки на основі нових матеріалів.

Українські вчені традиційно беруть участь у роботі Об'єднаного інституту ядерних досліджень у м. Дубна (Московська область), співпрацюють із науковими центрами впливових міжнародних організацій. Зокрема, на базі Національної академії наук під егідою ОЧЕС створено Міжнародний центр дослідження води, який має вирішувати проблеми, пов'язані зі забезпеченням країн Чорноморського регіону питною водою.

Значні зусилля було докладено для суттєвого поглиблення співпраці національних академій наук України. Росії та Білорусі, зокрема щодо розв'язання проблем українського та білоруського Полісся, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та ін. У березні 2001 р. Україна, Росія і Казахстан створили спільне підприємство з виробництва ядерного палива для АЕС. Поступово реалізовувалася двостороння Програма науково-технічного співробітництва на 1998-2007 рр. Українська сторона фінансово підтримала десять проектів з нанофізики, наноелектроніки. Розроблена тристороння угода між Україною, Росією і Казахстаном, пов'язана з реалізацією програми "Дніпро".

У Москві 2 грудня 2011 р. відбулося Восьме засідання Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва Українсько-російської міждержавної комісії під головуванням голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України В. Семиноженка і заступника міністра освіти і науки Російської Федерації С. Іванця. Сторони обговорили підсумки виконання рішень, визначених на Сьомому засіданні Підкомісії. Згідно з цим рішенням сформований перелік із 14 проектів для реалізації 2012-2013 рр. у рамках спільної Програми розвитку співробітництва в галузі нанотехнологій, який сторони затвердили на Восьмому засіданні. Крім того, проводяться консультації з приводу Програми українсько-російської віртуальної лабораторії для досліджень в галузі нанотехнологій.

На наступному засіданні планується підписання Меморандуму між Федеральною службою з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища РФ і Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України про науково-технічне співробітництво в Антарктиді.

Сторони ухвалили перелік спільних науково-технічних та інноваційних проектів і передбачили можливості його подальшого доповнення. Були обговорені перспективи створення спільних малих інноваційних підприємств та виробництв.

Узагалі, співробітництво України та Російської Федерації ґрунтується на вагомій договірно-правовій основі. Визначальними документами українсько-російських відносин є Великий договір, який ратифіковано Законом України від 14 січня 1998 р., Договір про економічне співробітництво на 1998-2007 рр. від 27 лютого 1998 р., три угоди щодо Чорноморського флоту від 28 травня 1997 р., Договір про Державний кордон від 28 січня 2003 р., Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. та ін. Отже, між Україною і Російською Федерацією укладено низку документів у різних галузях, але, на жаль, більшість із них не реалізована з огляду на зміни політичних уподобань російської сторони.

Країни активно співпрацюють у питаннях протистояння виявам міжнародного тероризму. Україна бере участь у роботі створеного в рамках СНД антитерористичного центру, на який покладено відповідальні завдання унеможливлення терористичної діяльності на просторі Співдружності.

Майбутнє українсько-російських відносин у політичній, економічній і гуманітарній сферах залежить від взаємоповаги державної суверенності, партнерства, взаєморозуміння і можливих поступків, що, врешті-решт, сприятиме виходу і України, і Росії на високий економічний рівень розвитку. Це завдання необхідно розв'язати обом країнам, використовуючи коефіцієнт корисної дії від взаємовигідного співробітництва.

Новий імпульс надано економічній співпраці в контексті відновлення динаміки взаємної торгівлі, реалізації масштабних спільних проектів, посилення роботи над тематичними угодами. Так, серед нагальних завдань визначено подальше поглиблення взаємодії України і РФ у сфері транзиту нафти та газу, оптимізації умов газових контрактів, розвитку електроенергетики й енергозбереженні, літакобудуванні, суднобудуванні, сільськогосподарському і транспортному машинобудуванні, телекомунікації, ракетно-космічній та інших високотехнологічних і наукоємних галузях. Особливу увагу приділено реалізації інфраструктури их і промислових проектів, зокрема спорудженню мостового переходу через Керченську протоку, будівництву сучасних автомагістралей Москва - Харків - Сімферополь та Одеса - Санкт-Петербург, запровадженню високошвидкісного пасажирського сполучення між Києвом і Москвою, створенню в Україні заводу з виробництва ядерного палива, спільному розробленню уранових родовищ на території України і под.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Україна в Європі і світі» автора Галик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Україна в Європі та світі - складова формування і розвитку нової системи міжнародних відносин

  • Засади, пріоритети і засоби зовнішньої політики України

  • Джерела формування цілей, засад та засобів зовнішньої політики України

  • Міжнародне визнання незалежної України

  • Розділ 2. Міжнародна політика України після розпаду СРСР. Створення СНД

  • Проблеми інтеграції України в рамках СНД

  • Україна в системі економічно-фінансових організацій СНД

  • Україна в Організації Чорноморського економічного співробітництва

  • Україна - член регіональних економічних угруповань у межах СНД

  • Україна і зона вільної торгівлі СНД

  • Розділ 3. Взаємовідносини України з Російською Федерацією
  • Питання правонаступництва власності колишнього СРСР в українсько-російських відносинах. Без'ядерний статус України і політика Росії

  • Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах

  • Розділ 4. Створення організації об'єднаних націй та участь України в її роботі

  • Україна в організаційних структурах ООН

  • Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН

  • Розділ 5. Відносини України з Євросоюзом -перспективні шляхи співпраці

  • Європейський вибір України - визначальний вектор зовнішньополітичної діяльності

  • Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

  • Сфера безпеки й оборони у рамках співробітництва між ЄС та Україною

  • Співробітництво України і ЄС у сфері охорони довкілля

  • Співпраця України з ЄС у сфері науки і технології, дослідження та розвитку

  • Регіональне співробітництво між Україною та ЄС

  • Євроінтеграційний курс України - позитиви та негативи

  • Розділ 6. Участь України у міжнародній безпеці. співпраця з НАТО: проблема членства

  • Створення та структура Північноатлантичного альянсу

  • Взаємовідносини між Україною та НАТО

  • Основні галузі співпраці України з НАТО

  • Основні результати практичного співробітництва

  • Вступ України до НАТО: переваги та недоліки членства

  • Недоліки

  • Розділ 7. Взаємовідносини України з країнами центрально-східної Європи

  • Відносини України з Республікою Польща

  • Україна та Румунія

  • Українсько-словацькі політичні відносини

  • Взаємовідносини України з Чеською Республікою

  • Розділ 8. Етапи налагодження зовнішньополітичних контактів України з державами західної Європи

  • Українсько-німецькі відносини

  • Українсько-британська співпраця

  • Політичний діалог України з Італією

  • Франція як важливий чинник Європейської і трансатлантичної інтеграції України

  • Розділ 9. Формування міждержавних дипломатичних зв'язків України зі сполученими штатами Америки та Канадою

  • Встановлення дипломатичних відносин між Україною й Канадою

  • Розділ 10. Близькосхідний і Азійський вектор зовнішньої політики України

  • Формування українсько-іранських відносин

  • Розвиток українсько-ізраїльських узаємин

  • Розвиток відносин із провідними державами Азійсько-Тихоокеанського регіону

  • Українсько-китайські торговельно-економічні відносини

  • Розвиток відносин з Японією. Українсько-японське економічне та політичне співробітництво

  • Післямова