Розділ «3.2. Технології масового маніпулювання»

Як працює пропагандистська машина?

Типи пропаганди

У певному сенсі пропаганда приречена на існування в сучасному суспільстві, оскільки натовп не сприймає раціональних аргументів .' Таким чином, пропаганда перш за все впливає на емоції людей. Чи означає це, що вона може нести тільки шкоду? Адже емоції бувають різні. Є емоції негативні, руйнівні, а є позитивні, творчі. Ісус Христос теж був пропагандистом. Але він учив (переконував) людей любити один одного, а не ненавидіти, творити, а не руйнувати. Чи наносив він такою пропагандою шкоду оточуючим, своїм послідовникам? Мабуть, ні, швидше навпаки. Тому коли йдеться про шкоду або користь пропаганди, то потрібно, перш за все, розібратися, які емоції вона збуджує.

В основі нашої поведінки лежать певні переконання. Тому якщо люди засвоюють руйнівні переконання, то й дії, що ними вчинюються, будуть відповідними. Якщо не розпізнати істинну мету пропагандиста спочатку, то потім може бути вже запізно.

Очевидно, необхідно провести різницю між позитивною (конструктивною) та негативною (деструктивною) пропагандою.

Завдання позитивної пропаганди - донести до споживача ті чи інші переконання в доступній формі.

Мета позитивної пропаганди - сприяти соціальній гармонії, злагоді, вихованню людей відповідно до загальноприйнятих цінностей. Така пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється на користь тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб. Позитивна пропаганда не несе в собі маніпулятивної мети.

Завдання негативної пропаганди - нав'язати людям ті чи інші переконання за принципом "мета виправдовує засоби".

Мета негативної пропаганди - розпалювання соціальної ворожнечі, ескалація соціальних конфліктів, загострення суперечностей у суспільстві, пробудження низьких інстинктів тощо. Це дозволяє роз'єднати людей, зробити їх слухняними до волі пропагандиста. Технологія створення "образу ворога" дозволяє згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати натовпу вигідні йому переконання та стереотипи. Основна функція негативної пропаганди - створення ілюзорної, паралельної реальності з "хибною" системою цінностей, переконань, поглядів. Негативна пропаганда активно користується низькою критичністю та навіюваністю мас з метою маніпулювання цими масами на користь обмеженої групи осіб.

Отже, сама природа пропаганди така, що вона досягає своєї мети впливаючи, перш за все, на емоції людей. Але дуже важливо, на які саме емоції вона впливає. Тут криється відмінність між позитивною і негативною пропагандою.

Позитивна пропаганда не допускає обману та приховування фактів. В цьому її відмінність від негативної. І, нарешті, найголовніше: в чиїх інтересах здійснюється пропагандистський вплив, яку мету він переслідує? Це питання є ключовим. Всі суперечки навколо пропаганди й того, чиї ж інтереси вона виражає, підводять нас до проблеми співвідношення приватного (корпоративного) інтересу та інтересів суспільства. Коли ці інтереси співпадають, то ситуацію можна вважати ідеальною. Якщо вектори інтересів направлені в протилежні сторони, то, певна річ, пропаганда несе шкоду суспільству. Більш того, пропагандист вимушений іти на свідомий обман, щоб приховати реальні наслідки тих дій, до яких він закликає людей.

Сюди можна віднести, наприклад, тютюнові кампанії, що створюють привабливі, сміливі іміджі, які переконують споживачів, що сигарети такої марки палять тільки "круті хлопці". Про шкоду куріння попереджає хіба що сиротливий напис "Міністерство охорони здоров'я попереджає - куріння небезпечне для вашого здоров'я". Але "крутий імідж" діє сильніше. Компанії не йдуть на відвертий обман, вони лише замовчують наслідки куріння. Тим часом статистика надає досить тривожні цифри. Але хто читає статистику?

Проте на практиці вектори приватного і загального інтересу частіше за все знаходяться один до одного під певним кутом ". Чим більший цей "кут", тим ширше застосовуються маніпулятивні методи переконання, тим вірогідніше небезпека бути ошуканим. Звичайно, "виміряти" його на практиці досить проблематично. Мало того, його ще треба знайти. Але якщо маніпулювання вдалося розкрити, то воно вже значною мірою втрачає свою силу. Маніпулювання передбачає прихований вплив. Воно, як вампір, не переносить денного світла. Тому чи не єдиним способом боротьби з негативною пропагандою та маніпулятивними методами є їх виявлення та оприлюднення. Подібної екзекуції вони, як правило, не витримують.

Методи пропаганди

В числі прийомів пропаганди можна назвати: передування оцінних суджень перед викладом фактів, замовчування фактів, спотворення фактів, упереджену інтерпретацію фактів тощо.

Серед основних методів впливу на аудиторію С. Московічі виділяє ствердження і повторення.

"Перша умова будь-якої пропаганди - це ясне та беззаперечне ствердження однозначної позиції" пануючої ідеї". Згадуючи своє радянське минуле, ми можемо навести масу прикладів однозначних тверджень, які не підлягали обговоренню і активно впроваджувалися в масову свідомість: радянське суспільство - найсправедливіше, СРСР - оплот миру, марксизм - єдине вірне вчення тощо.

Повторення є другою умовою пропаганди. Воно додає твердженням ваги додаткового переконання та перетворює їх на нав'язливі ідеї... Повторення має двояку функцію: будучи нав'язливою ідеєю, воно також стає бар'єром проти відмінних або протилежних думок. Таким чином, воно зводить до мінімуму міркування та швидко перетворює думку в дію, на яку в мас уже сформувався умовний рефлекс, як у знаменитих собак Павлова".

Повертаючись подумки до радянського минулого, точніше, до 70-х років, не можна не поміркувати над питанням: чому радянські гасла, незважаючи на те, що їх повторювали на кожному розі, перестали впливати на людей? Може С. Московічі помиляється? Ні. Річ у тому, що завдання пропаганди - перевести слова в дії, оскільки пропаганда виступає інструментом здійснення політичної волі окремої особи чи групи осіб. У 70-х роках радянська пропаганда вже не ставила перед собою таких задач. Якщо в 30-і роки пропаганда закликала боротися з ворогами та зрадниками - й люди доносили один на одного, в 60-і роки закликали освоювати цілину - й люди їхали та працювали за копійки, то в 70-і роки заклики й гасла партії стали вже не спонуканнями до дії, а певним атрибутом влади, своєрідними безвартісними вивісками. Радянська пропаганда 70-х років служила заспокоєнню самих властей, але втратила свій вплив на населення країни.

"Повторення має також функцію зв'язку думок. Асоціюючи часто розрізнені твердження та ідеї, воно створює видимість логічного ланцюжка. Складається враження, що за фразами вимальовується система, за частим зв'язком несумісних понять стоїть принцип... Людська істота має особливість бути привернутою та спокушеною впорядкованим уявленням про світ, який її оточує". Чудовим прикладом подібної системи є марксизм-ленінізм - вчення, яке було створене спеціально з пропагандистською метою! Сучасним політичним технологам ще вчитися і вчитися у радянських вождів. В. Ленін винайшов прекрасну пропагандистську формулу: "Вчення Маркса всесильне, тому що воно правильне". Блискучий зразок політичної софістики! Зрештою всі галузі радянської науки, культури, мистецтва були поставлені на рейки марксизму. Як це не парадоксально, така вражаюча перемога марксизму стала початком його ідейного краху.