РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Також підрозділи ДССЗЗІ України забезпечують:

- оцінку стану захищеності державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах;

- накопичення та аналіз даних про вчинення та/або спробу вчинення несанкціонованих дій щодо державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, а також про їх наслідки та, у разі необхідності, інформування правоохоронних органів для вжиття ними заходів щодо попередження та припинення злочинів у цій сфері;

- забезпечення накопичення, обліку, обробки та збереження відомостей про стан захищеності державних електронних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах органів виконавчої влади, ведення Реєстру інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем та ін.

Окрім того, підрозділи ДССЗЗІ України здійснюють документування та притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників, реагування на протиправні дії яких віднесено до цієї служби. Разом з тим, реагувати на протиправні дії щодо інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів та недержавних організацій, що мають ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена нормами Кримінального кодексу України, повинні уповноважені підрозділи СБУ та МВС України, розслідування - слідчі підрозділи СБ України, МВС України, прокуратури, а судовий розгляд та винесення вироків у кримінальних справах - органи судової влади України.

Підсумовуючи, хотілося б звернути увагу на те, що, на нашу думку, на сучасному етапі в Україні поки що немає стратегічного та системного бачення забезпечення інформаційної безпеки як на правовому, так і на політичному рівні. А тому подальша діяльність компетентних органів та установ України щодо забезпечення інформаційної безпеки має охоплювати її змістовну, технічну та психологічну складові та повинна включати:

- спостереження, аналіз, оцінку та прогнозування загроз та викликів, захист об'єктів інформаційної інфраструктури, ступеня національної уразливості;

- відпрацювання стратегії і тактики, планування попередження нападів на інформаційну інфраструктуру держави, укріплення потенційних зв'язків, рівномірний розподіл ресурсів між суб'єктами забезпечення інформаційної безпеки;

- вибір сил і засобів протидії, нейтралізації, недопущення нападів на інформаційну інфраструктуру держави, мінімізації шкоди від нападу;

- комплексні заходи із забезпечення інформаційної безпеки держави;

- локалізація наслідків інцидентів в інформаційній сфері (кібератаки, інформаційні операції, інформаційній війни).

Відповідно удосконалення національної системи забезпечення інформаційної безпеки потребує:

- підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань;

- запровадження міжвідомчого підходу та ієрархічності в організації системи забезпечення інформаційної безпеки держави, її структура й організація має відповідати існуючій структурі державного управління з чіткою координацією дій окремих сегментів;

- організація ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки потребує централізованого управління із конкретними відомчо-розпорядницькими функціями, які забезпечують моніторинг і контроль за усіма складовими національного інформаційного простору. Система забезпечення інформаційної безпеки має у будь-яких ситуаціях володіти здатністю зберігати необхідні параметри для її функціонування;

- цілеспрямованого впровадження позитивного зарубіжного досвіду організації і проведення інформаційних операцій, форм, методів, засобів здійснення кібератак, а також моделювання інформаційних нападів;

Окрім того, потребують вирішення питання щодо розробки в Україні комплексу інформаційних стандартів із урахуванням забезпечення інформаційної безпеки, розвиток національної системи сертифікації інформаційних продуктів, систем і послуг, створення системи ліцензування діяльності організацій за окремими напрямами формування єдиного інформаційного простору України.

Література до розділу 8

1. Конституція України: ухвалена на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України - 1996. - № ЗО . - Ст. 141.

2. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. // ВВР України. -1992. - № 48. - Ст. 650.