РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

- проведення активної розвідувальної, контррозвідувальної й оперативно-розшукової діяльності з метою забезпечення інформаційної безпеки України для прийняття стратегічних, тактичних і оперативних рішень у сфері державного управління інформаційною безпекою та вироблення механізмів їх реалізації;

- запобігання, виявлення і припинення розвідувально-підривної та іншої, спрямованої на завдання шкоди інформаційній безпеці України, діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також окремих організацій чи осіб;

- запобігання, виявлення і припинення інформаційного тероризму та іншої діяльності, спрямованої на підрив нормального функціонування системи державного управління;

- моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз) стану забезпечення інформаційної безпеки у зв'язку із впливом загроз та небезпек як зсередини, так і ззовні системи державного управління нею;

- протидія технічному проникненню до інформаційних системи органів державного управління з метою вчинення злочинів, проведення терористично-диверсійної та розвідувально-підривної діяльності в Україні;

- запобігання можливої протиправної та іншої негативної діяльності суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки зсередини системи їй на шкоду;

- забезпечення режиму охорони державної таємниці;

- організація демократичного цивільного контролю за функціонуванням системи органів державного управління в інформаційній сфері держави тощо.

Для реалізації зазначених вище мети та завдань системи забезпечення інформаційної безпеки України необхідна злагоджена система суб'єктів, здатна їх виконувати. Відповідно систему суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки можна визначити як "організовану державою сукупність суб'єктів - державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів в інформаційній сфері, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України 9.

Досвід провідних країн світу свідчить про те, що важливого значення для нормального функціонування інформаційної сфери держави набуває узгоджена діяльність відповідного державно-правового механізму, тобто системи взаємопов'язаних державних органів, організацій, установ, які діють відповідно до поставлених завдань та виконують конкретні функції щодо розроблення та втілення в життя сукупності правових норм та принципів, які повинні врегулювати суспільні відносини в інформаційній сфері, застосовуючи адекватні форми та методи, в зв'язку з чим утворюють один із вагомих елементів загальної системи забезпечення національної безпеки.

Таким чином, ефективність захисту інформаційної безпеки держави загалом забезпечується ефективною діяльністю кожної складової її державно-правового механізму, який складається із системи взаємопов'язаних й взаємоузгоджених державно-правових інституцій, завданнями яких є створення умов для успішної реалізації інформаційної політики держави.

Проведення діяльності із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері є обов'язковим для усіх інших державних органів і організацій, яке вони здійснюють у межах своєї компетенції самостійно, а також ПІД час звернення основних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки.

Відповідно до мети нашого курсу розглянемо систему органів державного управління національною безпекою в інформаційній сфері, визначені в Законі України "Про основи національної безпеки України". Відповідно до ст. 4 Закону в широкому розумінні до складу такого механізму (системи) входять такі суб'єкти забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері:

- Президент України;

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (зокрема Міністерство транспорту та зв'язку, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі та ін.);

- суди загальної юрисдикції;

- прокуратура України;