РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Поширення подібних настроїв у суспільстві (а те, що воно дійсно відбувається, сумніватися не доводиться) свідчить про культивування в ньому "кримінальної культури". Це обумовлено низкою чинників, головним з яких знову ж таки є інформаційний. На сьогодні стає очевидним, що терористичні методи починають застосовуватися в суспільстві якнайширше і на всіх рівнях. Такий стан речей є наслідком демонстрації ефективності тероризму як соціальної практики. Стосовно сучасного постіндустріального суспільства окремі фахівці ведуть мову про виникнення так званої соціальної "піраміди тероризму", що має своєю основою широке поширення у повсякденному житті людей терористичних і квазітерористичних способів дії, а вершиною - транснаціональне терористичне співтовариство.

Головним елементом цієї терористичної системи є терористичні організації і групи - добре зорганізовані, що мають свої цілі та стратегію, структури, для яких тероризм є основною формою діяльності. Саме ці структури здійснюють контрлегітимне насильство, яке можна назвати первинним тероризмом, оскільки саме воно задає взірець дії для усіх інших форм терору.

Поряд з первинним тероризмом дуже швидко виникає вторинний, у межах якого за допомогою терористичних методів здійснюється приватне, нелегітимне насильство, як правило, з корисницькою метою. Цей вторинний тероризм (тобто використання методів тероризму кримінальними угрупованнями) деякі фахівці пропонують вважати різновидом тероризму. Що характерно, це явище формується насамперед під впливом знов-таки інформації ЗМІ про ефективність акцій первинного тероризму. Вторинний тероризм поширюється більш широко, оскільки для його виникнення не потрібна ситуація соціального конфлікту, обов'язкова для тероризму первинного.

Зв'язок терористичних і кримінальних структур останнім часом дедалі частіше привертає увагу політиків, правоохоронців і науковців як одна з проблем, що згодом може вилитись у суттєву загрозу суспільній безпеці. З огляду на це окремі науковці пропонують ввести в обіг нове поняття для характеристики такого явища - "кримінальний тероризм". Проте е й противники такого підходу, які наголошують на неспівпадінні терористичної і загально кримінальної діяльності. Основна розбіжність, вважають вони, полягає в обмеженні тероризму виключно політичною сферою, і у терористів, які слугують революційним ідеалам, не має і не може бути нічого спільного з "брудними" кримінальними елементами.

Водночас організовані злочинні групи часто вдаються до терористичних дій з метою залякати конкурента, представників правоохоронних структур або громадськості, а також для забезпечення жорсткої дисципліни в своєму середовищі" Насильство, терор і корупція - це постійна тактика, яку використовують транснаціональні злочинні організації з метою самозахисту, створення найкращих умов для отримання прибутків і розвитку свого кримінального промислу. Хоча здебільшого подібні прояви терору відбуваються у межах злочинного середовища або мають Місце в контексті протидії намаганням правоохоронних структур завдати удару по злочинній організації, окремі злочинні угруповання вдаються до терактів і суто політичного характеру, щоб шляхом залякування впливати на державну владу з метою зміни її політики, надання поступок злочинним організаціям, звільнення їх членів, які знаходяться під вартою.

Та навіть не маючи політичного забарвлення, тероризм суто корисницький, який не переслідує політичних цілей, у процесі розширення своїх масштабів руйнує рамки кримінального явища, в яких початково перебував, і проникає в політичну сферу суспільних відносин. Це знаходить своє вираження в падінні авторитету влади в очах широких верств населення з огляду на неспроможність держави протидіяти проявам тероризму, розладах механізму управління, забезпечення правопорядку, дестабілізації обстановки, деформації громадської моралі, поширенні ідеології насильства в суспільстві тощо.

Наприклад, у 90-х роках XX ст. в Колумбії теракти, здійснені наркокартелями, переростали майже у громадянську війну. Неспроможність правоохоронців навести лад у цій ситуації згубно відбивається на психологічному стані всього суспільства. У ньому починають акумулюватися панічні настрої, з'являється так званий "синдром оточення": людям здається, що їх оточують лише злочинці, а всі суспільні негаразди, починаючи від затримки зарплатні й закінчуючи аваріями на вугільних шахтах, - справа рук останніх. Як наслідок - наростають почуття страху, безвиході, відчаю, посилюється апатія громадян до суспільних справ.

Затероризовані обивателі складають вигідне середовище для розвитку кримінального під суспільства. "Волю громадськості паралізує усвідомлення того, що мафіозі може де завгодно і коли завгодно здійснити злочин абсолютно спокійно, позаяк усі його бояться і ніхто не насмілиться протистояти йому або понад те звинуватити".

Тому безвідносно до спрямованості (корисницької чи політичної) масштаби терористичної діяльності можуть обумовлювати наслідки політичного характеру. Більш того, внаслідок демонстрації ефективності тероризму як соціальної практики терористичні методи починають активно використовуватися у різних сферах суспільного життя.

Ще одним наслідком діяльності ЗМІ є поширення "терористичної поведінки", тобто трансляції терористичних методів на чисто кримінальну активність - вибухи, захоплення заручників, шантаж тощо. Яскравим прикладом такої терористичної поведінки є злочини-імітації з так званим "білим порошком", що мали місце після "атаки" 11 вересня 2001 р. Не виключено, що, затіваючи біологічну атаку на СІЛА, її організатори розраховували на ініціювання тим самим подібних проявів з боку інших терористичних організацій, злочинних груп, окремих асоціальних або й просто психічно хворих особистостей. Побічно це підтверджується розкритими фактами "жартів" з фальшивим білим порошком, неправдивих анонімних попереджень про сховану деінде вибухівку тощо. Кількість таких злочинів-імітацій різко зросла після теракту в Нью-Йорку 11 вересня 2001 р., і в цьому додатковий виграш терористів.

З того ж розряду і так званий "телефонний", "комп'ютерний" (коли йдеться про випадки імітацій, а не самих злочинів) тероризм та інші можливі прояви терористичної поведінки. Подібні прояви аж ніяк не безневинні іграшки.

Символи Держави чи Системи на сьогодні не останні стосовно терористичного посягання. Існує ще один терористичний напрямок, який називають антисистемним. Він заперечує сучасне суспільство, цивілізацію (а не лише державу) й оголошує йому війну з метою наблизити Апокаліпсис і Судний День. Це тероризм груп сектантського характеру типу "АУМ сінрикьо" або самітників на кшталт Тимоти Маквея, а також ряду вкрай фанатично налаштованих ісламських або й інших релігійних терористичних груп. Характерна особливість цього напрямку - досягти якомога більшої кількості жертв. Ця особливість дуже різнить діяльність традиційних терористичних організацій соціального напрямку і груп нового "постмодерністичного тероризму". Якщо ставиться обмежене політичне завдання, то терористи не зацікавлені в масових убивствах, що їх дискредитують. Вони схильні до використання вогнепальної зброї, інших традиційних, а не ядерних, хімічних, біологічних засобів, застосування яких може викликати некеровані наслідки.

Якщо в основі терористичних акцій лежать релігійні мотиви, мотиви сприяння Апокаліпсису, руйнації технічної цивілізації, то застосування зброї масового враження може здаватися логічно виправданим. Доктрина секти "АУМ сінрикьо", наприклад, вчила, що вбивство допомагає і жертві, і вбивці знаходити порятунок. Ті, хто вірить у настання Судного дня, вважають, що чим раніше наступить царство Антихриста, тим скоріше буде зруйнований продажний світ, восторжествують нові небеса. З цього погляду усе стає дозволено, зло перетворюється в добро.

Варто зауважити, що і теракт 11 вересня 2001 р. певні представники мас-медіа намагалися подати як подію есхатологічного характеру, принагідно відшукавши і цитуючи відповідний катрен Нострадамуса. Це ще одна прикмета тероризму цивілізації третьої хвилі, в основі якого все частіше покладені не стільки об'єктивні економічні й політичні чинники, скільки інформаційна уява, що черпає натхнення із найекстравагантніших ідеологічних і релігійних джерел.

Проаналізувавши викладене вище можна дійти висновку, що саме завдяки вмілому і планомірному використанню ЗМІ, взяттю на озброєння і впровадженню в практику своєї діяльності спеціальних інформаційних технологій міжнародним терористичним організаціям вдалося глобалізувати феномен тероризму, який на сьогодні вийшов за межі вузько політичних, національних, релігійних тощо рухів і набув статусу загальнолюдської загрози. Останні події в світі дають підстави вважати, що у своїй діяльності різноманітні радикальні, екстремістські та терористичні угруповання і надалі будуть вдаватися до проведення спеціальних інформаційно-психологічних операцій, навіть не з обов'язковим вчиненням терактів. Доступність наукових розробок із застосування комунікативних технологій, психологічних досліджень у цьому напрямку, знайомство з досвідом застосування "інформаційної зброї" у військовій сфері та політичній діяльності, можливість контролювання ЗМІ - все це робить надзвичайно привабливим опанування формами і методами інформаційної боротьби для терористів.

Література до розділу 5

1. Антипенко В. Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (Криминологическое исследование). - К., 199В. - С 85,86.

2. Будницкий О, В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина XIX - нач XX в.). - М., 2000. - С. 219, 220.

3. Емельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. - X., 1997 -С. 23-24.

4. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. - К., 2000. - С. 94-95