РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Висвітлюючи ті чи інші події, пов'язані з терористичною діяльністю, ЗМІ, як правило, не лише викладають факти, але й відбивають певні політичні, ідеологічні, національні та релігійні пристрасті. Залежно від позиції джерела інформації терористи можуть постати або революціонерами, партизанами, борцями за незалежність тощо або міжнародними злочинцями, маніакальними особистостями, мізантропічними фанатиками. Тобто завдяки ЗМІ терористичним групам іноді вдається поліпшити свою репутацію, що, в свою чергу, є важливим чинником у поповненні терористами своїх рядів.

Заради справедливості варто зауважити, що ЗМІ можуть, залежно від обставин, виступати як помічниками терористів, так і антитерористичним чинником. С. Кара-Мурза влучно підмітив, що в СРСР тероризм успіху не мав (хоча теракти і мали місце) здебільшого тому, що його цілі були недосяжними. "Радянські ЗМІ не брали інтерв'ю у вбивць і не транслювали жах".

Але зазначимо, що пропаганда своїх ідей і способу діяльності - лише один із аспектів інформаційної війни терористів з існуючим суспільним ладом. Значно більш небезпечним за наслідками є використання терористичними організаціями "інформаційної зброї" з метою дестабілізації суспільного порядку, державного управління, породження страху, паніки, змушення суспільства піти на поступки терористам, капітулювати перед ними. Для досягнення цього активно використовуються спеціальні інформаційні операції, якими супроводжується вчинення терактів.

Демонстрація катастрофічних результатів терактів через ЗМІ (зокрема контрольовані терористами) значно посилюють ефективність самих актів насильства; галас, що підіймається в деяких ЗМІ щодо цих подій, повтори одних і тих самих жахливих епізодів, об'єктивно сприяють досягненню цілей тероризму: залякуванню населення і влади та прийняттю відповідними посадовими особами і органами необхідних терористам рішень. Такі акції є різновидом СІО і їх, як уже зазначалося, прийнято називати операціями, що спрямовані проти суб'єктів, які ухвалюють рішення (СУР). Класичним проведенням подібної операції є теракт 4 березня 2004 р. в Іспанії, що призвів до відмови цієї держави брати участь у військовій операції в Іраку.

Аналізуючи подібні факти, окремі спеціалісти розцінюють їх як появу нового виду тероризму - інформаційного. Інформаційний тероризм можна визначити як "прямий вплив на психіку і свідомість людей з метою формування потрібних думок і суджень, які певним чином спрямовують поведінку людей. На практиці під інформаційним тероризмом завжди розуміють такий насильницький пропагандистський вплив на психіку, який не залишає для людини можливостей для критичної оцінки отримуваної інформації. Як правило, така інформація є відверто тенденційною і досягає своєї мети не за рахунок якості маніпулятивного впливу, а за рахунок його обсягу. Окрім використання офіційних засобів масової інформації, інформаційний тероризм спирається на поширення певного типу чуток".

Інформаційний тероризм породжує у громадян жах, непевність, недовіру до влади, дестабілізує і провокує владу на прийняття неадекватних відповідних заходів для окремих актів тероризму без комплексної оцінки причин їх скоєння. Подальше життя суспільства протікає в психологічній атмосфері пригніченості, напруженості, у громадян створюється враження про бездіяльність правоохоронних органів і особисту незахищеність. Люди почуваються в місцях свого мешкання ніби в обложеному місті, постійно очікуючи на небезпеку, тим самим порушується нормальний ритм життя, діяльність організацій, установ, підприємств. Останнє веде до погіршення ситуації в економіці, соціальній сфері й страждання населення збільшуються. Починається паніка, безладдя, анархія.

Якщо з таких позицій проаналізувати події у США після 11 вересня 2001 р., то можна виявити, що вони розвивалися за типовою схемою СІО. Наслідком кривавої драми у Всесвітньому торговому центрі спочатку був шок. Із збільшенням обсягу інформації і розголошенням нових деталей людей дедалі дужче охоплювала паніка. При чому вражає блискавичність розповсюдження інформації (а на це насамперед і розраховували терористи), яка миттєво підпорядкувала собі свідомість мільярдів людей у всьому світі. "Міжнародному тероризму це вдалося набагато швидше, аніж комп'ютерна революція, впровадження ксероксів або поява лазерів у побуті. Усіх охопив шок: довго не хотіли помічати цей феномен, а тепер отримали підтвердження йому, причому одразу в такому повномасштабному варіанті".

Далі, оскільки теракти були скоєні за допомогою захоплених літаків, населення охопив страх спочатку перед авіаційними польотами, а згодом і будь-якого користування транспортом. Різко впала кількість проданих авіаквитків, скоротилася кількість рейсів, провідні авіалінії звільнили по 10 000 і більше своїх співробітників. Різкий спад у роботі авіатранспорту болюче вдарив по сфері туризму, театрах, музеях, готельному бізнесу, таксомоторних парках, магазинах, сталося загальне розбалансування економіки.

Потім відбулися акції з так званим "білим порошком". Причому самих фактів застосування дійсно зараженою "сібіркою" речовини було менше, ніж різного роду фальшивок, які поширювалися поштою, і до речі не лише в США, а й у інших країнах. Та чутки і ЗМІ дедалі "накручували" й без того вибухонебезпечну обстановку в суспільстві, останні часто користуючись послугами недостовірних джерел інформації.

У суспільстві поширився синдром "кокона", як охрестили це явище психологи: люди боялися пересуватися транспортом, відвідувати звичні місця громадського користування, надаючи перевагу сидінню вдома, відгородившись від зовнішнього світу і тримаючи зв'язок з останнім лише за посередництвом телевізора.

Можна з певною долею впевненості стверджувати, що вчиненням теракту 11 вересня і не без допомоги ЗМІ терористам вдалося спровокувати посилення напруги в Західних країнах між різними етнонаціональними групами, а в деяких регіонах, як-то на Близькому Сході, ці події призвели до збройного конфлікту й нової хвилі терористичної діяльності. Так після подій 11 вересня "арабський слід" міцно засів у свідомості американців. Вже на наступний день преса повідомляла про численні випадки словесних ображань арабів на вулицях. Ще через день у штаті Техас невідомі обстріляли ісламський центр і побили шибки мечеті. Також мали місце випадки нападу на арабів з використанням саморобних вибухових пристроїв. Зрозуміло, що такі дії призводили до адекватної реакції з боку переслідуваних, а загалом сприяли ескалації напруженості й закріпленню у свідомості представників східних народів ворожого ставлення до американців і прихильного до терористів.

На сьогодні екстремістсько-релігійні сили під зеленим прапором ісламу, завдяки старанням ЗМІ і ряду науковців, для значної частини представників західної цивілізації постають не інакше ніж в образі таких собі сучасних варварів-руйнівників цивілізованого світу, а їхні дії сприймаються, щонайменше, як виклик мусульманського

Сходу християнському Заходу. Відтак, у громадській думці формується образ агресивного носія мусульманської віри - відкритого чи втаємниченого фанатика, що прагне вогнем і мечем знищити світські політичні режими і головне ліберальну демократію - одне з найважливіших надбань Заходу.

Вище зазначалося, що головною метою теракту є здійснення програмованого психологічного впливу. Але ареал поширення такого впливу може бути різним: можна тероризувати одну окрему людину, групу людей (жителів будинку, вулиці, міста), представників етнічної спільноти, чи населення цілої країни або й групи країн. Особливість тероризму постіндустріального суспільства полягає в тому, що терористичні організації все частіше переходять від впливу на конкретні, локальні групи людей до "атак" на психологічні основи стабільності людської цивілізації взагалі. Досягти цього вони намагаються шляхом руйнування складових соціальної міфології - певних символів, актуальних для переважної кількості сучасних культур.

Відомо, яку важливу роль для нормальної життєдіяльності суспільства відіграють такі духовні утворення, як ідеологія і соціальна міфологія. Ідеологія це система поглядів та ідей, у яких усвідомлюються та оцінюються ставлення людей до дійсності та один до одного, соціальні проблеми та конфлікти, а також вміщуються цілі (програми) соціальної діяльності.

Ідеологія може відігравати помітну роль у житті суспільства, але це можливо за умови, що вона впливає на соціальну поведінку як значних суспільних груп, так і окремих індивідів. Тобто вона повинна мати не тільки описово-пояснювальну, але й спонукально-соціальну функцію. Останнє можливе лише у тому випадку, коли ідеологічні постулати отримують особистісну емоційну значущість, посідають помітне місце в системі емоційних координат, в яких проходить самоактуалізація особи. Тобто ідеологія повинна трансформуватися у соціальну міфологію, адже саме для останньої характерна нероздільність мислення від емоційної, ефективної сфери.

Якщо ідеологія тяжіє до раціоналізації світобачення, то для соціальної міфології характерне акцентування на емоційно-образному сприйнятті соціальної реальності, що часто призводить до посилення ірраціональної складової в ній. Але оскільки створити систему соціальних координат, зорієнтовану як на індивіда, так і на спільноту на раціональній основі практично неможливо, цю місію виконує соціальна міфологія, яку можна визначити як систему соціальних символів та емоційно-значущих для членів спільноти соціальних орієнтирів, побудованих на основі певної світоглядної концепції, що виступає спонукальним та координуючим чинником соціальної поведінки індивідів чи груп. Сам по собі символ - це певний предмет або образ, який обов'язково є вказівкою на дещо інше, ніж він сам, тобто кожний символ вказує на певний предмет, що виходить за межі його безпосереднього змісту.

Вже давно помічено, що логіка терористів часто має вкрай неконкретний, символічний характер. Скажімо, вбиваючи царя, російські народовольці символічно "вбивали" весь монархічний лад. Вбиваючи ж наближених до царя, есерівські терористи символічно розправлялися з політичною системою. "Очевидно, що підриви хмарочосів ВТЦ у Нью-Йорку у вересні 2001 р. були підривами-символами, і підривами символів світового панування США. Після осені 2001 р. багато американських експертів стверджувало, що наступним об'єктом терористичного акту має стати статуя Свободи. Це випливало з екстраполяції вже відомих фактів".

Особливість сучасного тероризму як глобального соціального явища, яке, проявляючись на ранніх етапах свого історичного буття, як символічне дійство спрямоване проти пануючого ладу в окремій країні, а відтак, і проти самого державного апарату певної країни як особливої суспільної установи, він (тероризм) на межі тисячоліть дещо змінив об'єкт символічної деструкції. В ролі останнього відтепер виступає держава як така у всесвітньому розумінні, тобто як необхідна і загальновизнана суспільно-регулятивна установа.

"Строго кажучи, це протистояння двох способів організації, двох форм зв'язків - формальних і неформальних. Ось чому зараз усі розвинуті держави світу готові об'єднатися супроти неформальної спільноти терористів - просто тому, що інакше всім стане очевидною безглуздість держави як системи формалізованих структур і зв'язків, які не можуть нічого путнього протиставити неформалізованим зв'язкам терористів. Будь-яка держава створюється для того, щоб захистити громадян, формалізувати їх взаємовідносини між собою і забезпечити всім їм можливість законного, рівного, однакового для всіх правил для регулювання цих взаємовідносин. Досі терористи досить успішно демонструють, що сучасні держави не спроможні це робити. Рано чи пізно платник податків зрозуміє це і задасть природне запитання: а навіщо мені така держава, яка не здатна виконувати своїх функцій? Краще вже будемо жити не за законами (все одно терористи їх не дотримуються), а за "поняттями". Спираючись не на формальні структури, а на неформальні зв'язки".