РОЗДІЛ 2. ЧОРНИЙ ТА БІЛИЙ ПІАР, "БРУДНІ" ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

Антична риторика приділяла увагу різним видам діалогу, зокрема й конфронтаційному. Але була одна обов'язкова умова: незалежно від ступеня розбіжності комунікативних установок сторони погоджувалися вислухувати одна одну.

Діалектичний діалог - діалог, що передбачає уважність до доводів співрозмовника, тому що тільки в єдності двох "Я" - мовця і сприймаючого, що задає питання й відповідає на них, можливий шлях до істини.

Ангажований у чорний піар політик винятково монологічний, у ньому зникає позитивний інтерес до іншого, і тому перевага віддається еристичному діалогу.

Еристичний діалог - витончений діалог, але не спрямований до істини, а організований на принципах, що є протилежними високій етиці суперечки.

"Перекручування" правил риторичного діалогу в чорній риториці можна доглянути в небажанні слухати й чути іншого, у презумпції недовіри до опонента, у нав'язуванні йому форми й ритму спілкування, у небажанні вибрати повноцінну для обох сторін спільність. Відомий публіцист і журналіст Вольф Шнайдер описав сутність політичних процесів, що призводять до трансформації риторики в чорну.

"Техніка зваби - головними користувачами якої сьогодні стають реклама й пропаганда - спочатку називалася риторикою, винайшли й греки. І найголосніше вона звучала на афінських і римських форумах, пізніше - у британській палаті громад, у французьких національних зборах І в берлінському Палаці спорту. При цьому той факт, що мистецтво говорити є мистецтвом вмовляти, не тільки не заперечувався, але й підносився як щось таке, що розуміється саме собою, у всі часи - від Аристотеля й Цицерона до Шготтшеда, Геллерта й Вальтера Йенса; єдине, що було потрібно від оратора, - служити справедливості... Та-1 ким чином, після молитви й наказу риторика становить третю більшу сферу мови, що не інформує, а скоріше утворює прірву, що вселяє жах. Майже всі мовні прийоми, якими користувалися Гітлер і Геббельс, були відомі ще в античних школах красномовства".

У сучасній теорії комунікацій розроблені принципи організації чорної риторики. Найбільш повно вони сформульовані в книзі "Чорна риторика" Карстена Бредмайера. Він вважає, що чорна риторика - це вміння маніпулювати всіма риторичними методами для впливу на особистість або аудиторію; відрізняти, в яких контекстах і за яких обставин аргументи комунікантів нічого не означають або навпаки є вирішальними; усувати протиріччя й проводити "червону нитку" у кожній розмові; перетворювати негативне мислення й поводження співрозмовника в позитивне і конструктивне; винахідливо й елегантно усувати пастки; у конфронтаційних ситуаціях поводитися впевнено. Чорна риторика - це той спосіб інформаційно-психологічного впливу на особистість, яким кожний політичний лідер повинен володіти поза залежністю від того, використовує він ЇЇ у своїй комунікації чи ні. Знати прийоми чорної риторики необхідно для того, щоб їм протистояти.

2.2.2. Принципи і правила чорної риторики

Принципи організації чорної риторики такі:

* чорна риторика укладається у використанні особистістю мови для свого блага; з її допомогою ієрархізуються ситуації, що виключають будь-яку ієрархію; визначаються, а потім порушуються змістовно аргументовані границі, штучно створюються проблеми;

o чорна риторика - це безперервні прохання запропонувати конструктивне рішення й відмова від цих рішень;

* чорна риторика - це мистецтво керування словами з використанням всіх комунікативних можливостей мови і здатностей мовця, найчастіше з метою порушити хід думок співрозмовника.

Основні правила чорної риторики:

* ВІН або Я - всі послання потрібно провадити від першої особи, щоб продемонструвати свою значимість І свою позицію. Філософи розглядають сучасну соціально-політичну ситуацію як невизначену і цю невизначеність співвідносять із острахом особистості, соціальної групи, окремого політика робити заяви від власного імені й відповідати за них або острахом ідентифікувати аудиторію, щоб та згодом не зажадала звіту про проголошені й заявлені декларації. "Ми прагнемо до визначеності, але при цьому воліємо не позначати ту групу, від імені якої хотіли б говорити. Адже тільки так ми вправі затверджувати: наше судження - не специфічна групова позиція. Уникаючи визначення себе й іншого, ми з більшим або меншим успіхом створюємо видимість міркувань лише про суть справи - так, начебто нашими вустами промовляє милосердний абсолютний дух".

* Використання самоіронії - стилістичної фігури, що пропонує реципієнтові трансформувати зміст почутого з точністю до навпаки.

- Гостра влучна цитата в потрібний час дорожча за золото... але ще кращим є повторення власної основної думки. Перед кожною розмовою, виступом, зустріччю необхідно мати про запас одну вражаючу тезу, яка б містила зміст усього сказаного. Саме цей вислів може послужити опорою, за допомогою якої мовець зможе встояти на ногах у будь-якій критичній ситуації й несприятливій дискусії. Ця фраза може зміцнити позицію мовця і збільшити ефективність його виступу.

* Вдале визначення ролі неможливо переоцінити. ...Режисуйте свої виступи. У цьому світлі логічним виглядає зауваження німецького соціолога Вольфа Лепевієса, який займається проблемами культури й політичної історії: "Гарної ідеї недостатньо. Критичне значення має постановочне втілення. У політиці потрібна поза". Загальновідомо, що Джордж Буш, знаючи свої недоліки у публічних виступах, регулярно займався з викладачами - лінгвістами, психологами, фахівцями зі зв'язків із громадськістю, - що допомагало йому продумувати свою роль публічної людини й вигострювати мовну майстерність.

* "Говори правду?" означає: потрібно завжди говорити правду, але говорити правду треба не завжди. Фахівці у сфері комунікації називають це "селективною правдою". Щоб уникнути прямої відповіді на небажане питання, рекомендується використовувати дотепність, іронію й спритність. Саме такі реакції, на думку К. Бредмайера, є доказом особистісної зрілості.

* Учіться знаходити потрібні слова в будь-яких ситуаціях, намагайтеся зберегти ініціативу. На думку піар-фахівців, найгірше, що може трапитися з політиком, це якщо під час Його виступу хтось вирве ініціативу з його рук. "Ніколи не мовчи!* - ось девіз успішного політика, але він допускає наявність у свідомості певних шаблонів, спеціально розроблених для критичних ситуацій.

- Грайте можливостями мови. Це демонструє вашу впевненість у собі.