РОЗДІЛ 2. ЧОРНИЙ ТА БІЛИЙ ПІАР, "БРУДНІ" ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

Риторика - один зі значимих розділів піару. Ще в античності Аристотель визначав риторику як здатність знаходити можливі способи переконання щодо кожного предмета. Риторичні знання, що сформувалися в еллінській культурі, стали надбанням культури публічного спілкування, аргументування тощо.

Трансформація риторичних установок, нехтування правилами гри - знак історично обумовленої аміни суспільної свідомості, а також не завжди виправданого зменшення ролі моральних принципів у політичному й іншому видах комунікації.

Шар, риторика, так само як і чорний піар, чорна риторика базуються на комунікативних властивостях мови, її невичерпних можливостях. Кожна вимовлена фраза є в цьому випадку мовним вчинком - поводження людини, виявлене через мову, що є відбиттям її внутрішніх установок і переконань. Подібний підхід ґрунтується на таких положеннях:

* Апеляція або вимоги, що втримуються в нашій мові, ініціюють дію, і саме це є її основною функцією.

* Наша мова допомагає нам послідовно керувати своїми діями не тільки через перспективні цільові стратегії, але, як не дивно, через проголошення зовсім утопічних ідей, головним чином, однак, за допомогою винесення оцінок, суджень шляхом вигідної маніпуляції або ефективної мотивації.

* Наша мова підмінює собою дію. Наприклад, проголошені пункти передвиборчих програм депутатів найчастіше не бувають реалізовані: вони легко будують утопічні плани і терплять крах при спробі їх запровадити в життя, ігноруючи той факт, що слово повинне підтверджуватися справою.

o Наша мова легітимізує наші дії.

o У мові ми виставляємо свої вчинки у вигідному світлі або формуємо словесну базу для власних дій або бездіяльності.

* Наша мова сама є дією: усяка зловмисна неправда, будь-яке лжесвідчення, кожне окремо взяте образливе висловлювання підкреслюють злочинність дій, ініційованих словами.

Дамо визначення деяким комунікативним поняттям в інформаційно-психологічному ключі, які мають значення для розуміння технік і прийомів чорної риторики й чорного піару.

Риторика - мистецтво спілкування; наука про ефективне застосування мовних компонентів під час публічного спілкування; сукупність технічних прийомів, що дозволяють домогтися колегіального рішення на свою користь або просто вибити ґрунт з-під ніг опонента.

Техніка - практичні навички, певні знання, майстерність, здатності того, хто їх застосовує.

Діалектика - здатність вести діалог і переконувати партнера по дискусії у своїй правоті. Це мистецтво переконання й водночас готовність вирішувати проблеми за допомогою спілкування, коли консенсус досягається у процесі взаємного пізнання.

Діалектика передбачає точне формулювання думок мовцем, правильне трансформування їх у слова й переконання аудиторії або конкретного співрозмовника, орієнтуючись на їхню точку зору, прагнучи з позицій відносини партнерства дійти згоди й взаєморозуміння.

Еристика - техніка й метод ведення суперечки; здатність представити незаперечну аргументацію, що дозволяє здобути принципову перемогу в суперечці.

Рабулістика - мистецтво витонченої аргументації, що дозволяє виставити предмет обговорення або послідовність чиїхось думок у потрібному світлі, що не завжди відповідає дійсності.

Чорна риторика - маніпулювання всіма необхідними риторичними, діалектичними, еристичними й рабулістичними прийомами для того, щоб направляти бесіду в бажане русло й підводити опонента або публіку до бажаного висновку або результату.

Фахівці з чорної риторики визначають її як "убрану в слова домінанту переможця, переконливу завдяки послідовному використанню всіх коштів і інструментів, доступних у мовній сфері: вербальних, паравербальних і невербальних, тобто мовних, тілесно-мовних сигналів і сигналів, що супроводжують мову. Під час звертання до комунікативних техніків методам і інструментам варто враховувати, що самі по собі вони нейтральні; чесними або нечесними вони стають лише під час їхнього використання, перетворюючись у білу або чорну риторику.

Для реалізації повномасштабних піарівських задумів важливі як особистість самого політика, так і ПР-команди, що ним ангажуються. Такий типаж уже сформований. Ця особистість здатна породжувати етос - ефективний стан одержувача інформації. Компетентність, чарівність, іронічність, розвинена інтуїція, тактична гнучкість, уміння викликати зацікавленість до будь-якого предмета мови, уміло опиратися на найпростіші зорові емоції, здобувати довіру обивателя й одночасно догоджати інтелектуалові - основа іміджу сучасного популярного політика, представників його команди, елітних політичних журналістів.

Однак все це не привід вважати його "доброчесним чоловіком, досвідченим в умінні говорити" (Цицерон), оскільки красномовство сучасного політика не завжди є проявом моральності. Антична риторика й російська риторика, що виросла на її традиціях, образ ритора оцінювали завжди з позицій моральності й етики. Крім того, антична риторична етика не знала поняття закулісна фігура, не припускала, що комунікативний ризик коштує більших грошей.