Розділ «1.4. Фактори впливу на діяльність ЗМІ»

4. Більшість співробітників-експертів організації пройшли стажування за кордоном (вільно володіють іноземними мовами).

5. НО займає активну інформативну позицію: має власні друковані чи інтернет-видання, висвітлює свою діяльність у ЗМІ, проводить та бере участь у конференціях, семінарах, круглих столах тощо.

Неприбутковість НО означає, що її діяльність не спрямована на одержання прибутку, але передбачає надходження коштів для покриття витрат, пов'язаних із веденням статутної діяльності. Зазначимо, що наведене визначення дещо суперечить українському податковому законодавству, яке всі кошти, отримані НО, розглядає як прибуток.

Діяльність НО особливо активізується під час проведення виборчих кампаній, коли увагу громадськості та ЗМІ прикуто до будь-якої аналітичної чи навіть просто суспільно значимої політичної інформації з будь-яких джерел. При цьому не має істотного значення навіть той факт, який рейтинг популярності чи довіри має той чи інший суб'єкт у населення (споживача інформації).

Необхідно зважати також і на самостійний вплив на громадськість сторонніх центрів впливу, що безпосередньо не пов'язані з політичною системою України: іноземних держав, транснаціональних корпорацій, вітчизняних промислово-фінансових груп.

Так, екс-президент США Білл Клінтон на зустрічі з функціонерами американської організації "Дім свободи", яка відбулася в 1995 році в м. Вашингтоні, зазначив, що діяльність американських неурядових аналітичних центрів була і залишається важливим та ефективним знаряддям реалізації зовнішньополітичних планів США. Просування американських цінностей до інших держав і сприяння захисту інтересів США є взаємозалежними елементами єдиної політики.

Діяльність таких НО може опосередковано фінансуватися Держдепартаментом США шляхом надання грантів. Функціонери американських НО, отримуючи інформацію щодо процесів у нашій державі від осіб із числа активістів вітчизняних НО, надсилають відповідні звіти до своїх офісів у Вашингтоні, які інформують Держдепартамент США, забезпечуючи останній всебічною інформацією.

НО збирають та реалізовують інформацію на користь інших держав. Він не стверджує, що ці організації не переймаються процесами становлення демократії в Україні. Одночасно підкреслює, що пер-важно зазначена діяльність провадиться цілком легально, проте не заперечує і факт використання деяких з них в іноземних інтересах. Це загальновживана практика. Доцільно створити світову мережу вітчизняних НО за кордоном, наприклад, "Українці без кордонів".

Роль неурядових аналітичних центрів як генераторів нових ідей та альтернативних підходів е особливо важливою на перехідних етапах, коли відбуваються глибокі внутрішні трансформації у всіх сферах суспільного життя. Неурядові аналітичні центри є також інструментом громадського контролю, вони впливають і на визначення цілей та цінностей суспільства. їх потенціал як посередника та ефективного каналу зв'язку між інтелектуальним середовищем і державними органами та суспільством важко переоцінити.

Однак, попри окремі позитивні приклади, ступінь залучення незалежних експертів до пошуку шляхів вирішення проблем розвитку суспільства ще не відповідає рівню розвинутих демократичних країн. Водночас останніми роками роль неурядових аналітичних центрів у процесах, що відбуваються в Україні, значно зросла. Від їх прогресивного розвитку, здатності пропонувати якісні аналітичні розробки, від рівня впливу на політичний процес і суспільну свідомість, спроможності здійснювати ефективний контроль за діями влади залежить успішність розбудови громадянського суспільства та правової держави в Україні.

НО - це важливий елемент громадянського суспільства, не слід вбачати в них виключно опозицію, яка спить і бачить, як би "допомогти" іноземним замовникам чи продати держтаємницю. Пропонуючи альтернативні рішення, вони здійснюють громадське лобіювання, вплив на владу з метою підвищення якості державної політики. Неурядові аналітичні центри - це ще й важливий інструмент громадського контролю за діями влади. Велика їхня роль і у визначенні цілей та цінностей суспільства, формуванні громадської думки з актуальних для країни питань.

З точки зору забезпечення налагодження ефективної діяльності урядових структур України доцільним виглядає використання потенціалу НО в інтересах держави: пряме замовлення необхідних досліджень з його оплатою бюджетними коштами.

Далі, з погляду забезпечення державної безпеки, у випадку якщо існують аргументовані підозри до діяльності НО на користь, наприклад, іноземних спецслужб чи про пряме представництво інтересів інших держав, конструктивні контакти з цими суб'єктами можуть виступати легальним каналом отримання інформації про специфіку їх роботи. Шляхом аналізу результатів роботи аналітичного центру за визначеною тематикою можемо дійти висновків про джерела, якість та кількість інформації, що обробляється центром, його можливості, вплив тощо. Слід зазначити, що великий відсоток спеціалістів НО, які пройшли стажування (підготовку) за кордоном не може не викликати занепокоєння. НО можуть бути зручним інструментом у руках як зовнішніх, так і внутрішніх замовників.

Щодо зарубіжного фінансування діяльності НО необхідно відзначити, що вони часто дійсно існують на зарубіжні кошти, що виділяються у вигляді грантів. Крім цього, аналітичні центри використовують приватні пожертви (внески), кошти, отримані від реалізації своєї продукції, і дуже рідко мають бюджетне фінансування.

Разом з цим не потрібно забувати, що головний грантоотримувач у нас - держава, у цьому ні в кого не повинно бути сумніву. Зарубіжну допомогу беруть всі й майже на все - на реформу в армії, на обстеження складів із боєприпасами, на ліквідацію озброєння та військової техніки, на підготовку й утримання миротворчих підрозділів, на створення системи експортного контролю за продажем зброї, на реформування правоохоронних органів і спецслужб, на контроль за станом енергетичних об'єктів, їхню модернізацію, на технічне відновлення прикордонної та митної служб, на комп'ютеризацію банківської, податкової та бюджетної систем, на закриття шахт, на аграрну реформу, на створення інформаційних мереж у центральних органах влади, на підготовку та експертизу нормативно-правових актів, на навчання чиновників, на оптимізацію документообігу в держструктурах, на вдосконалення системи державного планування, на впровадження нових технологій, навчальних програм, медичних препаратів тощо.

Гроші отримують майже всі міністерства та відомства. Йдеться про сотні мільйонів щорічно, а загалом за роки незалежності - це мільярди доларів. Як бачимо, закордонна допомога використовується державою в сферах, що мають прямий стосунок до питань національної безпеки.

Допомога ця у ряді випадків обставляється додатковими умовами, досить жорсткими, а іноді й попросту принизливими. Закордонних донорів зрозуміти можна - вони просто так грошима не смітять і не особливо довіряють нашій державі. Левова частка закордонної допомоги розподіляється в Україні за участю державних структур і здебільшого ними ж споживається.

На відміну від державних структур, НО гранти офіційно представляють без додаткових умов. Погоджуються лише тема, бюджет і терміни. Спонсори знайомляться з отриманими результатами вже після їхнього оприлюднення. Однак необхідно погодитися, що елемент замовлення полягає у самому визначенні теми дослідження, опитування, наукової проблеми тощо.

Діяльність НО необхідно ґрунтовно вивчати тому, що вони можуть використовуватись іноземними державами, транснаціональними корпораціями (зокрема, шляхом створення підконтрольних лобістських груп в органах влади, управління, ЗМІ, політичних партіях, громадських та релігійних організаціях) для вигідного іноземного впливу на шкоду інтересам України.

А. М. Кузьменко у навчальному посібнику "Информационно-психологическая безопасность в эпоху глобализации", С. Г. Кара-Мурза у книгах " Правда про "помаранчеву революцію" ", " Революції на експорт" та інші науковці розкривали особливості використання НО для усунення недружніх до США керівників та урядів.