Розділ «ЧАСТИНА 3. ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ»

Деструктивний вплив на існуючу в суспільстві систему цінностей (символьну систему) здійснюється насамперед завдяки інформації та ЗМІ як універсальних каналів її передачі. Ключову роль у руйнуванні християнських цінностей української культури відіграє популяризація насильства, жорстокості та розпусти. Інша справа, що зі схожими проблемами зіткнулися, в першу чергу, країни західної демократії. Зазначену тенденцію можемо розглядати як небажану, але невід'ємну складову лібералізації. Тому говорити, що це цілеспрямований вплив саме західних спецслужб (чи якихось інших) не доводиться.

Відсутність належних моральних стандартів зумовлює також широке використання "компромату" як засобу привернення уваги завдяки існуючій психологічній схильності особи до підглядування. Слово "компромат" утворене поєднанням двох слів "компрометуючий" і "матеріал". У свою чергу дієслово "компрометувати" запозичене з французької й означає: виставляти кого-небудь у невигідному світлі перед третіми особами.

Беручи до уваги, що компромат - це насамперед інформація, можна дійти висновку, що його використання буде поширюватися, адже розвиток технології збільшує можливості одержання і поширення інформації. Чи можна було б 50 років тому виготовити компромат у вигляді записів М. Мельниченка чи відеокасети про генерального прокурора Російської Федерації Ю. Скуратова й продемонструвати її для такої величезної аудиторії?

Стверджувати, що ЗМІ мають необмежені можливості прямого формування громадської думки, безпосереднього визначення, наприклад, результатів голосування, буде неправильно. Але незаперечним є той факт, що саме ЗМІ визначають, що є найактуальнішим на сьогодні. Актуальність у ринкових відносинах визначає попит, у політиці - рейтинг. При цьому рейтинг має набагато більшу залежність від висвітлення у ЗМІ, аніж від внесення змін у передвиборні програми.

Як свідчать психологічні дослідження, середньостатистична людина може зосередити свою увагу на 5-7 темах обговорення (сюжетах випусків новин). Саме ці теми і формують актуальний на сьогодні порядок денний (так звану "agenda"). Власне за включення певної теми в порядок денний і йде боротьба у сучасних ЗМІ.

Так, у квітні 2005 р. телеекрани облетіла звістка про спробу зареєструвати в Україні Ісламську партію визволення (арабською "Хізб-ут-Тахрир"), яка ставить за мету сприяння повернення мусульман до ісламського способу життя через джихад. Цікавим є той факт, що прихильників цієї партії в Україні значно менше, аніж журналістів, які зібралися в Сімферополі на прес-конференції з нагоди відмовив реєстрації зазначеної політичної сили (в багатьох країнах ця партія заборонена як екстремістська). Новина мала справді сенсаційний характер і на неї "клюнули" не тільки регіональні, але й загальнонаціональні ЗМІ. Звідси можемо зробити висновок про те, що вся тяганина з реєстрацією була від початку задумана як інформаційна акція, спрямована на поступове нагнітання міжнаціональних та міжрелігійних протиріч у Криму.

Безумовно, що як пропаганда, так і ПР використовують як основний інструмент донесення інформації саме ЗМІ. Завдяки цьому останні стали ідеальним засобом для проведення інформаційно психологічного впливу, який полягає в цілеспрямованому створенні та поширенні спеціально відібраної інформації, що позитивно або негативно впливає на функціонування та розвиток суспільства, психіку й поведінку окремих осіб, політичної еліти та населення загалом, з метою досягнення політичних, воєнних або інших переваг.

Можемо констатувати, ЗМІ є не просто суб'єктами впливу на масову свідомість, але й інструментом, за допомогою якого здійснюється безпосереднє її формування. Формуючи в такий спосіб нові, часто відірвані від життя міфи та стереотипи, ЗМІ створюють свою реальність. При цьому, оскільки така реальність сприймається мільйонами чи навіть мільярдами споживачів одночасно, саме вона стає такою, що заслуговує на довіру.

Саме тому засоби масової інформації функціонально найбільш підходять на роль інформаційної зброї.

Зазначимо, що під час висвітлення певної події зовсім не обов'язково, щоб інформація переконала відразу переважну кількість громадян. Як свідчать проведені західними дослідниками дослідження, сприйняття інформації лише 10 % культурного прошарку населення означає "вихід" на все суспільство. Еліта суспільства в такому випадку виступає своєрідними "лідерами поглядів", які надалі формують громадську думку.

Що забезпечує отримання інформації зазначеними 10 %? Безумовно, це сучасні ЗМІ, без яких уявити сучасне життя просто неможливо. Сьогодні не важливо, що насправді відбувається в публічному житті (політиці), - головне, як це покажуть по телебаченню.

Інформація повинна відповідати інтересам аудиторії й не мати щодо них конфліктного характеру. Цільовими аудиторіями можуть виступати:

1. Великі групи. Приклад: гасло УНА-УНСО "Крим буде або українським, або безлюдним", спрямоване на проросійські верстви кримського населення.

2. Малі групи (еліта). Приклад: "ексклюзивний" показ відеоплівки у "справі Гонгадзе" на сесійному засіданні Верховної Ради України.

3. Особи, що приймають рішення. Приклад: кампанія з протидії Договору про створення Союзу між РФ та Білоруссю. "Борисе Миколайовичу, Лукашенко буде нами, а головне, Вами керувати", - майже точна цитата з аналітичних передач ОРТ ("Время с Доренко"), НТВ ("Итоги" з Кисельовим), РТВ ("Зеркало" зі Сванідзе).

На практиці ж один і той самий сюжет або стаття можуть бути спрямовані на різні аудиторії та включати різні повідомлення.

Завдання ідентифікації цільових груп вирішується шляхом аналізу: джерела інформації, мови інформаційного повідомлення, часу виходу в ефір (оприлюднення), читацької (глядацької) аудиторії ЗМІ, форми оприлюднення (телебачення, друковані ЗМІ, мережа Інтернет, листівки, біг-борди), особи-озвучувача інформації (для кого призначена промова чільника Української греко-католицької церкви Любомира Гузара?).

Особливу увагу слід звертати на ключові слова, загальний контекст повідомлення: "соціальні пільги" - отже, аудиторією є пенсіонери; "ціни на горілку" - пролетаріат; "ціни на зерно, м'ясо та добрива" - селяни; "житло для військовослужбовців" - точно не кухарки тощо.

1.2. Характеристика окремих видів ЗМІ

1.2.1. Друковані ЗМІ