РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Інформаційна безпека

Начальник штабу ЗС є членом Комітету військової розвідки, а також може бути запрошений на засідання Міжміністерського(міжармійського) штабу, безпосередньо підпорядкованого Управлінню військової розвідки (DRM), основним завданням якого е інформаційно-аналітичне забезпечення Генерального штабу ЗС на основі розвідувальної інформації військового характеру. Крім того, DRM здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення зацікавлених структур міністерства оборони та уряду в межах своїх повноважень. Частково військова розвідка у рамках ГШ ЗС бере участь в управлінні зовнішніми зв'язками та ядерними силами.

V. Міністр внутрішніх справ

Через підпорядковані йому структури МВС здійснює оперативну діяльність у галузі безпеки території та громадського порядку.

Діяльність щодо викриття, попередження та припинення розвідувально-підривної діяльності іноземних держав на території Французької Республіки виконує головна загальнодержавна контр-розвідувальна служба - Управління спостереження за територією ("безпеки території", ДСТ - DST - Direction de la Surveillance du Territoire).

Завдання контррозвідки ДСТ сформульовані у декреті Президента № 82-1100 від 22 грудня 1982 p., ст. 1; "Управління безпеки території відповідає за викриття та запобігання на території Французької Республіки діяльності, інспірованої, організованої, або яка підтримується іноземними державами, характер котрої загрожує безпеці країни, у більш загальному плані - за боротьбу проти такої діяльності".

Відповідно до зазначеного вище на DST покладено функції загальнодержавної контррозвідки: а) протидія шпигунству - оперативний контроль за ефективністю функціонування режиму секретності в інформаційній сфері; оперативне забезпечення перекриття можливих шляхів проникнення агентури і технічних засобів іноземних розвідок до систем збереження інформації обмеженого користування, насамперед державної таємниці; оперативне забезпечення ефективного функціонування інших режимів безпеки Франції; розробка іноземних дипломатів, оперативний розшук, викриття, перевірка сигналів та розробка фактів державної зради (щорічне дізнання - до 5 тис. справ); здійснення агентурного проникнення у відповідні угруповання та агентурний апарат і кадровий склад іноземних спецслужб; б) боротьби з тероризмом; забезпечення безпеки іноземних дипломатичних представництв у Франції та французьких за кордоном.

Добування і збір оперативної контррозвідувальної інформації, необхідної для підтримання громадського порядку та інформування 352 керівництва держави про політичну, соціальну й економічну ситуацію в державі, покладено на Центральне управління загального розвідувального інформування МВС (ЦУЗО або РЖ - RG - Direction Centrale des Renseignements Generaux), Нормативно повноваження RG закріплені y Декреті Президента від 17 листопада 1951 р.

Так, завдання RG передбачають оперативне спостереження за діяльністю преси, вивчення шляхом опитувань громадської думки напередодні виборів, контроль діяльності сект і угруповань національних меншин, журналістів і політичних партій з метою попередження, викриття і припинення діяльності антиконституційних сил, масових заворушень, страйків тощо. Офіцери RG не мають юридичного права на затримання, арешти або допити. Вони отримують інформацію із відкритих джерел, шляхом таємного (агентурного і оперативно-технічного) проникнення на збори та інші масові заходи, в групи та організації, а також шляхом контролю поштового, телефонного та електронних каналів зв'язку.

Відразу ж після перемоги на президентських виборах 2007 року Ніколя Саркозі довірив ключову посаду генерального директора національної поліції своєму другу Фредеріку Пешенару, який все життя пропрацював у цьому відомстві. Але перед Пешенаром було поставлене завдання вирішити долю трьох контррозвідувальних служб безпеки, які опинилися під його керівництвом: DST (контррозвідки), RG (служби політичного розшуку) і SDAT (антитерористичного підрозділу кримінальної поліції). Початок цього процесу зроблений шляхом переводу всіх трьох служб під один дах - у сучасний будинок загальною площею 25 тис. м2 у північному пригороді Парижа Левалуа-Перре.

Головне управління кримінальної поліції МВС (ГУКП або ПЖ-PJ або DCPJ - Direction centrale de la police judiciaire) Франції є одним із найчисельніших підрозділів Головного управління національної поліції. ГУКП складається з низки Центральних служб {Services centrals) і координує оперативну роботу та дізнання 20 територіальних підрозділів - зовнішніх служб (Services exterieures) - у загально-кримінальному середовищі. ГУКП концентрує інформацію з оперативного обліку та інформаційні масиви баз даних автоматизованих систем ІВЦ МВС з кримінальних питань.

Спецслужби МВС тісно взаємодіють зі структурами, підпорядкованими MO, - Управлінням охорони і безпеки та Головним управлінням національної жандармерії.

Складна проблема забезпечення державної та громадської безпеки у сучасних умовах вимагала проведення відповідної концентрації зусиль контррозвідувальних служб держави. Проте можливість реалізації цієї ідеї з'явилася лише з приходом на посаду Президента Франції колишнього міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі.

У сфері оперативної діяльності важлива роль також належить цивільним міністерствам., які репрезентовані в Комітеті національної оборони та в Міжміністерському комітеті з розвідки. У складі кожного цивільного міністерства визначена посадова особа, на яку покладено завдання організації взаємодії з ГСНО та іншими відомчими спецслужбами.

Декрет M 81-514 від 12 травня ¡981 р. регламентує порядок організації захисту засобів та відомостей, які торкаються національної оборони та державної безпеки:

Стаття 1. Захист відомостей, предметів, документів та технологій, що становлять інтерес для національної оборони та державної безпеки, розголошення яких некомпетентними особами може завдати шкоди національній обороні або державній безпеці, а також - призвести до розголошення таємниць, вагомих для національної оборони і державної безпеки, здійснюється згідно з визначеним порядком.

Стаття 5. ...У межах, визначених прем'єр-міністром, кожен міністр у своєму міністерстві визначає критерії та форми захисту відомостей з грифом "Таємно" та "Конфіденційно",

Стаття 6. Кожен міністр зобов'язаний в разі необхідності організувати захист відомостей, доступ до яких обмежено.

Стаття 10. Міністр внутрішніх справ, міністр оборони та державний міністр зобов'язані у частині, що їх стосується, вжити заходи щодо виконання цього декрету.

На підставі викладеного розвідувально-інформаційну та інформаційно-аналітичну діяльність в Міністерстві іноземних справ здійснює Центр аналізу і прогнозування МЗС.

У складі Міністерства економіки та фінансів у січні 1990 р. створено спеціальний Відділ обробки інформації та боротьби з незаконною фінансовою діяльністю (TRACFC - Traitement du Renseignement et de l'action sur les circuits financiers clandestins), який складається з 12 чиновників та одного судді. Зазначений підрозділ входить до Міжнародної групи фінансових дій боротьби з відмиванням капіталів, добутих злочинним шляхом (GAFI - Groupe d'action financière sur le blanchisse ment des capitaux), членами якої також є США, Канада, Італія, Німеччина, Японія, Велика Британія. TRACFC має право заблокувати фінансові операції на термін до 12 год і більше.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЧАСТИНА 1. НЕБЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ДЛЯ ЛЮДИНИ

  • 1.3. Інформаційно-психологічний вплив

  • РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНА "МАНІПУЛЯЦІЯ"

  • РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ ЛЮДИНИ

  • 3.2. Технології масового маніпулювання

  • РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ

  • 4.2. Узагальнення моделі психологічного маніпулювання

  • РОЗДІЛ 5. РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ

  • 5.2. Маніпулювання свідомістю за допомогою реклами

  • 5.3. Соціальні міфи та стереотипи

  • 5.4. Поняття про сугестивні технології

  • 5.5. Поради щодо протидії маніпулюванню

  • РОЗДІЛ 6. ОЗНАКИ ВИЯВЛЕННЯ МАНІПУЛЯТИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

  • РОЗДІЛ 7. ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • 7.2. Гендерні стереотипи та комунікативні моделі як основа інформаційно-психологічного впливу на особистість та суспільство

  • 7.3. Гендерні особливості інформаційно-комунікативної діяльності в сучасній політиці

  • 7.4. Інтернет-ресурси пострадянського простору" присвячені гендерній проблематиці

  • 7.5. Гендерні особливості технологій інформаційно-психологічного впливу

  • ЧАСТИНА 2. СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • 1.3. Види, методи, сили та засоби проведення спеціальних інформаційних операцій і актів зовнішньої інформаційної агресії

  • 1.4. Загрози національній безпеці держави в інформаційній сфері

  • РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • 2.2. Формування основ теорії і практики інформаційно-психологічного протиборства в роки Першої світової війни та в міжвоєнний період (1919-1939)

  • 2.3. Інформаційно-психологічне протиборство у роки Другої світової війни (1939-1945)

  • 2.4. Інформаційно-психологічне протиборство у роки "холодної війни" (1946-1991)

  • РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • 3.2. Організаційно-правові аспекти державної політики США у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • 4.2. Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • 4.3. Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА
  • РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • РОЗДІЛ 7. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

  • 7.2. Організаційно-правові особливості побудови системи національної безпеки Китаю і функціонування її механізмів

  • ЧАСТИНА 3. ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

  • 1.3. Однобічний характер використання свободи слова у діяльності ЗМІ

  • 1.4. Фактори впливу на діяльність ЗМІ

  • РОЗДІЛ 2. ЧОРНИЙ ТА БІЛИЙ ПІАР, "БРУДНІ" ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕХАНІЗМИ МАСОВОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

  • 2.3. Чорний піар і "брудні" виборчі технології

  • РОЗДІЛ 3. ДУХОВНО-РЕЛІГІЙНА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЇ МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В НЕОКУЛЬТАХ ТА ДЕСТРУКТИВНИЙ ВПЛИВ ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ

  • РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • РОЗДІЛ 6. СПЕЦІАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ В ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОТИБОРСТВІ

  • РОЗДІЛ 7. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

  • РОЗДІЛ 9. ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • 9.2. Напрями удосконалення системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки в Україні

  • ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи