Розділ «ЧАСТИНА 1. НЕБЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ДЛЯ ЛЮДИНИ»

Ще за сивої давнини було помічено, що ритмічні мерехтіння світлових відблисків чи рівномірний ритм ударів бубна, що чергується через рівні проміжки часу з вигуками і співом, провокують епілептичний напад. Ще в стародавньому Римі на ринку рабів використовували обертання гончарного круга, що ритмічно відбивав сонячні промені, для виявлення в рабів епілепсії. Зараз стимуляція світловими мерехтіннями широко застосовується в медичній практиці з метою дослідження активності головного мозку.

Специфічні зміни електричної активності мозку зазвичай спостерігають у хворих з епілептичними нападами. Однак аналогічні ефекти можуть зустрічатися в людей з так званою "мінімальною мозковою дисфункцією".

Найбільш відомим масовим впливом мерехтінь на свідомість людей стала подія, що відбулася в Японії 16 грудня 1997 р. Увечері по телевізору показали анімаційний фільм "Покемон", у якому був п'яти секундний епізод з мерехтливим червоно-блакитним небом. Стробоскопічне мерехтіння викликало в багатьох глядачів цієї передачі блювоту та інші негативні симптоми. У 685 дітей і дорослих, що дивилися цей епізод, розвилися напади різного походження. Почалися виклики швидкої допомоги, 200 осіб було госпіталізовано.

Наступного дня про це явище заговорили засоби масової інформації і червоно-блакитний епізод знову показали по телевізору, звертаючи увагу на те, що дивитися його не можна. Повторний сеанс викликав нову хвилю нападів. Віковий діапазон жертв виявився дуже широким - від 8 до 58 років. У деяких людей унаслідок нападу почалася задуха. Згідно з наведеними у пресі даними Міністерства освіти Японії, симптоми різного ступеня важкості з'явилися після передачі в 12 950 дітей.

Надалі командою італійських нейропсихологів була виявлена причина нападів епілепсії. Виявилося, що напади викликані впливом світлових сигналів. Телевізійні та відеоігри можуть бути могутніми пусковими механізмами для розвитку подібних спровокованих епілептичних нападів.

Для розуміння явища розвитку коркових механізмів підвищеної збудливості авторами були досліджені особи, які страждають на фоточутливу епілепсію. Під час експерименту робилися записи викликаних потенціалів головного мозку, що були реакцією на пред'явлення модульованих з певною частотою візуальних стимулів з різним контрастом. У результаті була виявлена різниця в реакції організму на чорно-білі та кольорові стимули. Особливо виражені відповіді реєструвалися під час впливу стимулів з відносно низькою частотою і високим контрастом.

Професор В. Просіатті та його співробітники з'ясували, що коли мозок функціонує повноцінно, візуальна система постійно пристосовується до світлового контрасту. У природних сигналів цей контраст, як правило, не перевищує 20 %. А в мультфільмі він часом досягав 90 %o У результаті мозок не встигав обробити інформацію і пристосуватися до такої частої зміни освітленості. Якихось спеціальних ефектів для формування впливу аніматори не застосовували, причиною стала звичайна кольорова "блимавка".

Вважається, що надійність будь-якого ланцюга визначається міцністю його найслабшої ланки. У дітей, які відповіли епілептичним нападом на мультиплікаційні мерехтіння, слабка ланка знаходилася в одній з ділянок головного мозку, оскільки ці діти страждали на фоточутливу епілепсію. Причому в більшості з них напад під час перегляду мультфільму виник вперше В житті.

На сьогодні більшість учених дотримуються думки, що застосовувані на теле-, відеоекранах чи моніторах комп'ютера світлові ефекти найчастіше не викликають нападів епілепсії у всіх підряд глядачів. Однак для осіб, схильних до епілептичних нападів, контрастні зміни світла можуть становити реальну небезпеку.

Фахівцями встановлено, що швидка зміна світла і темряви чи контрастні образи впливають на нейрони, змушуючи їх виробляти електричні імпульси з більшою частотою, ніж це відбувається звичайно. У людей, хворих на фотосенситивну епілепсію, таке перевантаження може викликати м'язові судоми і навіть втрату свідомості. Більш того, зовсім не обов'язковим є миготіння яскравості. Зміна колірного контрасту чи різкі повороти зображення, фіксуючись свідомістю людини, можуть впливати непомітно для людини, подібно до ефекту "25-го кадру".

Нейрофізіологи вважають, що спазмоподібна активність виникла в процесі еволюції мозку як форма реагування на надмірні подразнення навколишнього середовища. У хворих на епілепсію характерна картина змін біоелектричної активності спостерігається й у стані спокійного пильнування, і під час сну. Це не просте відбиття порушень у діяльності мозку, а активний процес, в основі якого лежить механізм захисту.

Відомо, що фотосенситивна епілептична активність з генералізованими нападами виявлена в 2,5 % дітей. Серед людей з епілептичними нападами тільки в 2-5 % спостерігаються фотосенситивні напади. Дослідниками відзначено наявність реакції на фотостимуляцію в 3-4 % здорових досліджуваних у вигляді запаморочення чи нудоти, а в деяких випадках - заціпеніння чи короткого порушення свідомості. Однак останнім часом з'явилася інформація про збільшення випадків таких нападів, що пов'язують з масовим захопленням відеоіграми.

Поширеність фотосенситивної епілепсії залежить також від національності та спадкової схильності. Фотосенситивна епілепсія особливо часто зустрічається в дітей у віці від 0 до 15 років. Рідше перший приступ спостерігається до 5 років чи після 20 років. У дівчат такі приступи зустрічаються частіше, ніж у хлопчиків.

Необхідно підкреслити, що судоми не завжди є обов'язковим компонентом епілептичного нападу. Під час так званих парціальних простих нападах хворий лише на одну-дві секунди застигає, спрямувавши погляд в одну точку, одразу повертається до свідомості і продовжує почату справу. Тому в деяких випадках вплив на людину світлових мерехтінь досить складно встановити через мало виражений зовнішній ефект. Спираючись на цей факт, можна припустити, що у випадку з японськими дітьми постраждалих було значно більше, ніж зареєстровано офіційними органами.

Як було зазначено вище, схильність до синхронізації потенціалів мозку спостерігається не тільки у хворих на епілепсію, але і приблизно в 3-4 % здорових людей. Це обумовило необхідність застосування електроенцефалографічних досліджень у системі професійного відбору. Адже не тільки під час перегляду телепередач, але й під чає здійснення деяких видів діяльності доводиться стикатися саме з впливом різних ритмічно повторюваних подразників, що може спровокувати епілептиподібний напад у цілком здорової людини, наслідком якого буде зниження надійності її професійної діяльності.

На сьогодні стали широкодоступними методи впливу на глядачів і слухачів, користувачів персональних комп'ютерів так званих підпорогових подразників. Розроблені та з успіхом застосовуються засоби маскування відеозображень і звуку, для яких не є необхідним уживання окремих кадрів телесигналу (наприклад, "25-й кадр").

Призначені для прихованого впливу відео- й аудіоряди видаються на тлі сюжетного ряду. При цьому сюжетні зображення і звуки сприймаються звичайним чином через свідомість, а прихована інформація одночасно потрапляє у підсвідомість, не піддаючись оцінці та критичному контролю свідомістю. У результаті внесена в підсвідомість інформація стає ніби спорідненою власним думкам. Таким чином, створюється ситуація, коли "вбудовані" думки надалі збігаються з висловлюваннями тих, хто ці думки сформував.

Внаслідок цього сучасні цифрові технології формування теле-, радіо-, відео-, аудіо-, мультимедійной продукції та СD-записів виявилися могутнім інструментом для прихованого інформаційного впливу на великі маси людей. Подібний вплив досягається шляхом керування їх психоемоційним станом, формування зорового, слухового чи загального дискомфорту, що призводить до зниження функціональних можливостей і соціальної активності людей, маніпуляції їхньою свідомістю. Розглянутий інформаційний вплив на підсвідомість здатний спровокувати розвиток функціональних і органічних порушень у функціонуванні організму, а також загострення чи виникнення психосоматичних захворювань.

Головна мета використання кольору під час конструювання спеціальних впливів - правильне оформлення пропонованих інформаційних матеріалів. Побудована з урахуванням впливу кольору на людину колірна гама телевізійних передач може відповідним чином впливати на глядачів. Доповнюючи й емоційно збагачуючи гамою кольорів зміст зображення, можна спровокувати певні реакції суб'єкта, який його переглядає. При цьому керуються тим, що:

- Правильно обрана колірна гама дозволяє створити в спостерігача потрібний емоційний фон, що сприяє сприйняттю і засвоєнню зображення;