РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Слід зазначити, що нині у більшості розвинутих країн світу вже сформувалися власні системи поглядів щодо використання IB як інструменту зовнішньої політики. Кожна з таких теоретичних систем (концепцій) досить індивідуальна та має національні особливості, напрями і пріоритети інформаційної політики цих держав. У сучасних умовах інформаційне суспільство ще не винайшло і не розробило ефективного способу універсальної протидії IB: виявлення, попередження та придушення її джерел; використання сил, засобів і методів ІПВ.

3.1.2. Гносеологічні корені основ теорії формування всесвітньої гегемоністської політики інформаційного неоколоніалізму США

Формуючи у своїх наукових працях ідеологічні постулати доктрини інформаційного неоколоніалізму, американські дослідники Девід Харві("Новий імперіалізм") і Ханна Арендт ("Джерела тоталітаризму") розкривають сучасне уявлення про наявність взаємозв'язку між імперіалізмом і капіталістичним розвитком суспільства. Зокрема, особливий інтерес становлять: по-перше, положення про "просторове закріплення влади" ("spatial fix") і, по-друге, "накопичення капіталу і влади знов народжуваною геополітичною силою через вилучення зазначених елементів потенціалу сили світового рівня у наявного діючого геополітичного лідера" ("accumulation by dispossession").

Емпіричним шляхом у своєму науковому дослідженні "Довге двадцяте століття" Джованні Арріджі знайшов підтвердження теоретичним винаходам Д. Харві та X. Арендт і дійшов висновків про те, що протягом тривалої еволюції експансія світового капіталізму

ґрунтувалася на регулярній появі нових молодих утворень, більш енергетично і фінансово могутніх, ніж домінуючі у той час провідні капіталістичні організації, які згодом усувалися молодими.

Висловлена дослідниками наукова ідея полягає в тому, що:

1) "безупинне накопичення влади..." необхідне для захисту невпинного накопичення капіталу";

2) "процес, за допомогою якого окремі капіталістичні держави в результаті свого розвитку доходять до потреби накопичення "надлишкових грошей" (тобто більшого обсягу капіталу, який можна б знову прибутково інвестувати усередині національної держави), породжує потреби в накопиченні сили для того, щоб зуміти захистити зростаючу власність від внутрішніх конкурентів";

3) "в епоху глобалізації відбувається процес, за допомогою якого окремі капіталістичні держави доходять до накопичення "надлишкових грошей", які можна б знову прибутково інвестувати не тільки усередині національної держави, а й на зовнішніх ринках. У зв'язку з цим виникають аналогічні потреби в накопиченні сили для того, щоб зуміти захистити зростаючу власність за кордоном. З цього погляду імперіалізм капіталістичного типу являє собою політику, спрямовану на пошук вигідних зовнішніх виходів для надлишкового капіталу і на посилення самої держави на геополітичному і геоекономічному просторі";

4) у попередній період розвитку глобалізації зазначений процес (за допомогою якого усе сильніші капіталістичні організації ставали рушійною силою експансії системи накопичення і панування) споконвічно охоплював безліч держав.

З цього погляду виходить, що імперіалізм капіталістичною типу відбиває боротьбу, під час якої капіталістичні держави використовували насильницькі засоби, намагаючись повернути на свою користь просторові зрушення, викликані "безупинним" накопиченням капіталу і влади, тобто здійснювалася територіальна експансія із застосуванням військової сили та спецслужб. Зазначені експансії здійснювалися у формі "класичної війни", а з другої половини XX ст. все більше доповнювалися елементами ІВ.

У результаті військово-політичної експансії здійснювалося і продовжує здійснюватися фізичне ослаблення конкурентів, за допомогою завдання їм матеріального збитку і знищення активної частини їх населення, а також посилення агресором свого матеріального добробуту за рахунок вилучень і контрибуцій, тобто привласнення матеріальних та інших благ супротивника.

Як показав Фернан Бродель, "фінансовий капіталізм" або те, що Джованні Арріджі називає "фінансіалізацією", "не був немовлям 1900-х років". Скоріше "в минулому в Генуї або в Амстердамі (після сильного зростання торгового капіталізму і накопичення капіталів, які перевищували нормальні інвестиційні можливості) він уже вмів опанувати ринок і якимсь часом панувати над усім діловим світом".

Зазначене твердження має двояке значення для визначення сучасних цілей.

По-перше, тут йдеться про те, що у всесвітньо-історичному ракурсі фінансіалізація (здатність фінансового капіталу "опанувати ринком і якийсь час панувати над усім діловим світом") веде до повторюваного перенакопичення капіталу.

По-друге, тенденція до повторюваного перенакопичення і фінансіалізації капіталу виявилася набагато раніше, ніж виник зв'язок між капіталізмом (соціально-господарською діяльністю з метою отримання прибутку і надприбутку) та індустріалізмом (домінуванням промислово-виробничих відносин у соціально-господарській сфері).

Матеріальна і фінансова експансії - це процеси системного накопичення капіталу, влади, панування, глибина охоплення яких зростала протягом багатьох століть і які споконвічно охоплювали безліч всіляких урядових і ділових структур.

Джованні Арріджі визнав важливість питань природи і протиріч американського просторового закріплення та спробував відповісти на ці питання. Він дає відповідь на риторичне запитання, чому "залякування американського народу" прекрасно спрацювало під час встановлення американської гегемонії за Гаррі Трумена, а тепер воно веде цю гегемонію до занепаду.

З огляду на існуючі реалії і масштаби нинішніх фінансово-економічних проблем в американському суспільстві неважко уявити реальність більш швидкого і повного провалу нового неоконсервативного імперського проекту, який ще й не розпочався по-справжньому. Проект, з яким зовсім нещодавно (з 1998 року) так красномовно і з оптимізмом знайомив світову громадськість Збігнев Бжезинський через свою наукову працю "Велика шахівниця (Панування Америки та її геостратегічні імперативи)".

Насправді зазначена праця справила вирішальний вплив на формування американської зовнішньої політики на період закріплення у свідомості світової громадськості певного стереотипу мислення і беззаперечного сприйняття Сполучених Штатів Америки як найрозвиненої, найефективної і єдиної світової супердержави, яка оперує в однополюсному світі. А в американської політичної еліти та у різних верств населення зазначена праця сформувала впевненість в "історичній винятковості і світовій месіанській ролі американської нації в перетворенні способу життя народів земної кулі за американською моделлю". Була висунута хибна теза: "Народи світу живуть погано тому, що не сповідують американські цінності...". Саме це перетворило нині американських ультраправих із антикомуністичних контрреволюціонерів у "геополітичних" революціонерів, метою яких є поширення американського способу життя і організації суспільства, а також "навчання" народів світу "основам американської демократії для аборигенів". Цілком ймовірно, що претензії неоконсервативної частини американської політичної еліти на глобальне панування можуть ввійти в історію як одна з нереалізованих геополітичних ідей.