Гуманізація виробництва змінює мотивацію праці, методи її стимулювання. Матеріальні стимули завжди відіграють важливу роль у мотивації праці. Проте на сучасному етапі НТП, розвитку культури, соціальної сфери поряд з матеріальними стимулами особливого значення у високорозвинутих країнах набуває творча праця, а отже, збільшується кількість працівників, котрі віддають перевагу не стільки високій заробітній платні, скільки творчому процесу. Одночасно в мотивації праці все більшу роль відіграє скорочення робочого і збільшення вільного часу. Так, проведене соціологічне дослідження в країнах ЄС показало, що 51% самодіяльного населення віддає перевагу скороченню робочого часу, а 42% – зростанню заробітної плати. У Німеччині від 1/3 до 1/2 найманих робітників згодні на зменшення заробітної плати за умови скорочення робочого часу. Важливу роль у гуманізації виробництва відіграє переміна праці, коли робітникові надається можливість періодично міняти робоче місце. Це особливо характерно і важливо для конвеєрного виробництва.
На сучасних промислових підприємствах США, Японії фактично уже стерта різниця між розумовою і фізичною працею шляхом зведення до мінімуму останньої. Наприклад, якщо на старих автозаводах у США нараховувалося до 150 професій робітників і службовців, то на підприємствах, побудованих у 90-ті роки минулого століття – не більше 5. На жаль, комуністична ідеологія лише декларувала, що в процесі соціалістичного будівництва відбувається ліквідація істотних відмінностей між розумовою і фізичною працею. Однак у реальному житті мало що змінювалося.
Головним напрямком гуманізації виробництва є створення такої техніки і технології, які б підвищували не лише ефективність виробництва, але і його культуру, інтелектуальність праці. Без цього немає технічного прогресу в повному розумінні цього слова.
Науково-технічна революція вимагає не лише висококваліфікованих, дисциплінованих кадрів, вона змінює якість трудової діяльності людини. Нова техніка і технологія збагачує зміст праці, підвищує питому вагу інтелектуальної діяльності людини. У цих умовах винятково важливо забезпечити самоутвердження, самовираження людини, тобто реалізувати її індивідуальні нахили, здібності, нагромаджені знання і досвід у справі удосконалення техніки і технології, в організації праці. Від цього залежить науково-технічний прогрес, якість продукції, що на сучасному етапі має першочергове значення, оскільки ринок перенасичений товарами. У США, Японії та інших (більше ніж у 50) країн світу, ширшого розповсюдження одержали гуртки підвищення якості продукції, де відбувається самовираження, самоутвердження у праці. До речі, в Японії нараховується більше 1 млн. таких гуртків, які об'єднують 10 млн. працівників. По суті кожний п'ятий працюючий по найму робітник і службовець є членом такого гуртка, куди входить найчастіше 6-8, а ніколи 20-25 робітників. Вони працюють як в урочний, так і позаурочний (30%) час, як за винагороду, так і без винагороди, (в Японії останніх близько 30%).
Проведене обстеження показало, що спонукаючими мотивами працювати в гуртках якості є:
• 1) уболівання за поліпшення роботи в компанії;
• 2) прагнення до особистого розвитку і бажання навчатися;
• 3) бути поміченим компанією і брати участь у симпозіумах, стажуванні за кордоном;
• 4) прагнення до творчості на фоні монотонної праці;
• 5) матеріальні стимули.
Як бачимо, матеріальний стимул знаходиться на п'ятому (останньому) місці. Участь у таких гуртках дає можливість не лише реалізуватися індивідуальності, але й позитивно позначається на якості продукції. До речі, японські товари випускаються практично без браку.
У творчі колективи часто об'єднуються люди за інтересами: інженери, лікарі, учителі, вчені; створюються так звані ризикові фірми, які досить успішно вирішують завдання НТП. Буває, що й "прогорають”. Винятково важливого значення на сучасному етапі надається активізації людського фактора, щоб людина не лише виконувала свої обов'язки, але й була творчою в роботі.
Вирішення цієї проблеми особливо важливо для колишніх соціалістичних країн, де протягом тривалого часу панувала командно-адміністративна система управління, яка стримувала ініціативу, розучила людей самостійно думати і якісно, самовіддано трудитися. Проте у сучасних розвинутих країнах також існують певні проблеми в активізації людського фактора. Відомо, що людина у своїх діях завжди керується тими чи іншими інтересами. Зараз у розвинутих країнах доходи зайнятого населення перевищують видатки, необхідні для відтворення робочої сили, задоволення фізіологічних потреб. Забезпечена також старість, тимчасова непрацездатність, тому впливати на працівників адміністративно і економічно стає все важче. Тому виникає потреба в нових стимулах до добросовісної і високопродуктивної праці, які закладені в самій природі людини як творця, а не просто споживача матеріальних благ.
У цьому зв'язку останнім часом усе більшого значення надається підвищенню освітнього і професійного рівня персоналу, всебічному розвитку особи, реалізації концепції "розвитку людських ресурсів". В результаті цього на зміну концепції "людських стосунків" поступово прийшла концепція "розвитку людських ресурсів”. Якщо попередня концепція була заснована на жорсткому контролі і використанні людських стосунків, патерналізмі, посиленні "людського фактора", зокрема залученні працюючих до управління, то концепція “розвитку людських ресурсів" передбачає комплексну програму створення умов для добровільної інтенсифікації праці, мобілізації всіх інтелектуальних і емоціональних ресурсів особи, всього її потенціалу в інтересах виробництва. Відповідно до цієї установки (концепції) розробляються і реалізуються програми, орієнтовані на удосконалення персоналу в освітньому і професійному аспектах, на широкий розвиток особи, довготривале стажування за кордоном за рахунок фірми.
Поштовхом до реалізації цієї концепції в США послужило падіння темпів зростання продуктивності праці в 70-х роках минулого століття, уповільнення припливу нової робочої сили, що було пов'язано з погіршенням демографічної ситуації. Усе це націлювало на пошук кращого використання людських ресурсів. Тим більше, що реалізація досягнень НТП вимагала підвищення освіти. Американські вчені дійшли висновку, що на долю освіти припадає 1/5 економічного зростання. Підраховано, що капіталовкладення в освіту і навчання працівників дають організаціям значні прибутки, а реалізація програми розвитку людських ресурсів знизила собівартість багатьох товарів підприємств на 50 відсотків.
На навчання персоналу лише в промисловості США щорічно витрачається більше 30 млрд. доларів, а в систему підвищення кваліфікації в галузі управління залучається близько 1 млн. чоловік. Зростання видатків організацій на підвищення кваліфікації персоналу має й другу причину – появу симптомів поводження працівників, що одержало назву "контрпродуктивного" – внаслідок невдоволення роботою. Тому потрібно було шукати засоби позитивної мотивації праці персоналу. Найбільш важливий момент у здійсненні концепції "розвитку людських ресурсів" – це виховання і підготовка керуючого персоналу нового типу, що поєднує максимальну професійну ефективність із великим особистим потенціалом, здатним лідирувати в будь-яких нестабільних умовах, планувати, прогнозувати, надійно реалізувати поставлену мету. Досвід показує, що найбільшу віддачу забезпечують управлінці, які мають диплом у галузі управління і ступінь бакалавра в галузі природничих наук та інженерної справи.
Вивчення і запровадження зарубіжного досвіду, спрямованого на гуманізацію виробництва, підвищення його ефективності шляхом повної реалізації факторів виробництва, особливо людського, має винятково важливе значення для України, зокрема для виходу її із сучасного важкого економічного стану і прискорення економічного зростання, входження в цивілізований світ.
Основні фактори економічного зростання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підвищення ефективності виробництва – основа задоволення потреб.“ на сторінці 2. Приємного читання.
