По-п'яте, на доходи впливають удача, зв'язки, нещастя, дискримінація. Удача, випадок і уміння "бути на потрібному місці у потрібний час" сприяють збагаченню. Інколи причиною багатства стає відкриття якихось родовищ. Особисті контакти також можуть допомогти розбагатіти. На доходи може вплинути нещасний випадок (тривала хвороба, стихійне лихо), а також дискримінація.
Нерівність доходів серед населення – це та ціна, яку суспільству доводиться платити за прискорення зростання загального рівня добробуту країни. Проте різниця в доходах не повинна бути такою, щоб бідні намагалися відібрати добро у багатих з метою його перерозподілу. Це один із рецептів економічного процвітання нації.
В цілому у високорозвинутих країнах спостерігається тенденція до підвищення питомої ваги людей із середніми доходами. Таких близько 65-70 відсотків. Яскравим прикладом країни з середнім достатком є Японія. Тут лише 2% родин мають доход менше 16000 доларів на рік і 2% громадян заробляють більше 160000 доларів на рік. Понад 50% японців заробляє від 35 тис. до 75 тис. доларів на рік.
Завдяки тому, що населення спроможне само себе забезпечити, урядові не доводиться тратити багато коштів на соціальну допомогу бідним. За такою допомогою звертається до уряду лише 1% японців. Високий рівень забезпеченості населення пояснює зокрема те, що в цій країні зафіксовано найнижчий рівень злочинності у світі. Практично немає проблем з наркоманією, сім'ї беруть на себе відповідальність за утримання родичів похилого віку, а народження дітей незаміжніми жінками становить всього 1%, а на Україні 21,9% у 2010 році проти 8,3 % у 1985 році і 13,2% у 1995 році. На думку японського економіста Кіміндо Кусака, “Японія скоріше напівсоціалістична, ніж капіталістична країна".
Людство зуміло створити певний механізм для вирішення суперечності між неоднаковим обдаруванням людей і розмірами власності, з одного боку, і прагненням бідних жити так, як живуть багаті, – з іншого. Його зміст полягає в розподілі функцій роботодавців і держави.
Працедавців не цікавить соціальна справедливість, вони платять людям лише за результати їхньої праці і за користування тією власністю, яка їм належить і застосовується у виробничих цілях. Держава не цікавиться особистими результатами праці своїх підданих, але намагається забезпечити їм усім мінімально прийнятні умови існування і пом'якшити відмінності в доходах, щоб усунути соціальні вибухи. Цей механізм включає два основні елементи:
• 1) прогресивну систему оподаткування особистих доходів;
• 2) систему державної соціальної підтримки бідних громадян. Таким чином, держава виконує регулятивно-перерозподільну функцію, своєрідно виступаючи в ролі Робін Гуда.
Під час перерозподілу доходів серед населення, перед суспільством завжди виникає проблема зведення до мінімуму неминучих при цьому втрат ефективності економіки. За образним висловом американських економістів Макконнелла і Брю, передача грошей від багатих до бідних нагадує перенесення води у дірявому відрі: частина вміщеного для суспільства пропадає. Це той випадок, коли від перерозподілу пирога він стає меншим. Тому завжди виникають дебати щодо того, з якою величиною втрат суспільство готове примиритися (з 1 центом на 1 долар, чи 5, чи 10)? Чим бідніша країна, тим ступінь гостроти більший.
За рахунками Артура Оукена із кожних 3,5 доларів доходу, забраного у багатих через оподаткування їх доходів до бідних доходить всього 1 долар, а 2,5 доларів втрачається в результаті зниження ефективності економіки, невиправдано високих окладів працівників соціальної служби, крадіжок і марнотратства у сфері соціального захисту (ефект “дірявого відра").
Якщо в країнах з командною економікою причини бідності зумовлені її неефективністю і надмірними військовими витратами, то в ринковій економіці причина бідності пов'язується з безробіттям, недостатньою конкурентною спроможністю на ринку праці.
Основними напрямками боротьби держави з бідністю є:
• 1) соціальне страхування, яке включає пенсійне забезпечення, виплату допомоги за тимчасову втрату роботи, інвалідності, соціальну підтримку ветеранів;
• 2) безвідплатна допомога багатодітним сім'ям (грішми, натурою), безкоштовний проїзд, сніданки школярам, талони на харчування, придбання одягу тощо;
• 3) створення для бідних можливостей, щоб вони перестали бути такими. Це пов'язується з програмами в галузі освіти, перекваліфікації з метою дати можливість людям здобути необхідні знання, спеціальність, вигідно продати свою робочу силу.
Якщо багатство можна визначити в грошах, то бідність не піддається точному виміру. В широкому розумінні бідність це нездатність підтримувати прожитковий мінімум. Сім'я вважається бідною, якщо її потреби перевищують можливості їх задовольнити. Так, у США до таких сімей (з чотирьох чоловік) відносяться ті, у яких річний доход складає менше 22,3 тис. доларів. Таких людей у 2011 р. було 15,7% (46 млн. американців). В Європейських країнах до бідних людей відносять тих в яких доход на місяць становить 650-700 Євро.
У різних країнах існують неоднакові критерії щодо визначення бідності (див. табл. 3). Щоб сім'я вважала себе бідною, достатньо однієї ознаки.
Таблиця 3
| Англійська сім'я вважає себе бідною, якщо: | Українська сім'я вважає себе бідною, якщо: |
| 1. Не може оплачувати житло.; 2. В будинку немає туалету і душа.; 3. Немає ліжка для кожного.; 4. Немає двох пар взуття для кожного сезону.; 5. Немає окремої спальні для кожної дитини.; 6. Немає килимів на підлозі.; 7. Немає можливостей святково організувати Різдво.; 8. Немає пральної машини.; 9. Не може купувати новий одяг для всіх членів сім'ї.; 10. Не може купувати вирізку, їсть м'ясо або рибу через день.; 11. Не може дозволити тижневий відпочинок поза домом кожного року.; 12. Не може дозволити видатки, пов'язані з відпочинком чи хобі.; 13. Не може купити спортивний інвентар для дітей.; 14. Немає саду перед будинком. | 1. В сім'ї недоїдають.; 2. Їдять м'ясо або рибу рідше 2-х разів на тиждень. · 3. Не може забезпечити себе предметами гігієни.; 4. Немає коштів для оновлення і ремонту одягу, взуття.; 5. Не може придбати холодильник, меблі і телевізор.; 6. Немає коштів на ліки.; 7. Не може звертатись до платних лікарів.; 8. Не може купувати дітям фрукти і цукерки.; 9. Не може давати дітям кошти на харчування в школі.; 10. Не може купити дітям одяг у міру їх росту. |
За рівнем доходів, структура населення країни зі стабільною ринковою економікою така: 10% – багатих; 20% – бідних; 70% – із середнім доходом (середній клас) в т. ч. середній клас в США складає 46,2% (доход від 15 до 50 тис $ на рік) в Іспанії – 58,3%, Франції – 60,4%, Німеччині – 64%, Данії – 71,6%, Бельгії – 72,4%, Швеції – 73,2%, Фінляндії – 74,6%. В СРСР нараховувалося 2,3% багатих, 11,2% з середнім доходом і 86,5% бідних. Якщо в 90-х роках в СРСР на одну сім'ю приходилося багатства на 2,8 тис. крб., то в США на 33 тис. $.
Одначе у зарубіжних країнах різниця в споживанні продуктів харчування між багатими і бідними не така вже й вагома. Так, у США душове споживання продуктів харчування в найбільш забезпечених американських сім'ях всього на 10% вища, ніж у малозабезпечених. Різниця полягає насамперед в якості, наприклад, м'яса: дешеві кури чи дорогі біфштекси з телятини. У колишньому СРСР наприкінці 80-х років у сім'ях з найменшими доходами (до 260 крб. на місяць) споживалося м'яса у 3 рази менше, ніж у сім'ях з доходом більше 900 крб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особисті і сімейні доходи“ на сторінці 3. Приємного читання.
