Радянська економічна наука згідно з положеннями Леніна і Сталіна відстоювала думку про те, що держава повинна контролювати всі соціально-економічні процеси в суспільстві. Тому в нашій країні сформувався надзвичайно сильний патерналізм і тоталітаристське розуміння ролі держави, що є одним з гальмівних факторів переходу до ринкової економіки.
В умовах капіталізму вільної конкуренції економічна роль держави полягалау створенні загальних умов для функціонування приватної власності і ринкового механізму. Видатний американський економіст П. Самуельсон вбачає економічну роль держави у виконанні нею трьох основних функцій: забезпечення ефективності економічної системи, її справедливості та стабільності. У сучасному західному суспільстві ця роль істотно розширилась (після Великої Депресії 1929-1933 pp. і “нового курсу” Ф. Д. Рузвельта), що призвело до модифікації механізму відтворення, переплетення дії стихійного механізму ринку з державним опосередкованим економіко-правовим регулюванням.
Головне завдання держави в сучасній ринковій економіці – стабілізація економічного зростання. З цією метою держава виконує такі функції:
• законодавчу (забезпечує комплекс економічних правових норм);
• податкову (держава визначає розмір податку);
• регулювання грошового обігу з метою недопущення інфляції;
• антимонопольну (для забезпечення вільної конкуренції);
• створення інфраструктури виробництва;
• соціальну(перерозподіл багатства на користь бідних);
• безпосереднього господарювання.
Функцію безпосереднього господарювання держава виконує там, де застосування приватного і асоційованого капіталу є неефективним з тих чи інших причин. Сюди ж належить і функція створення інфраструктури виробництва.
Іншими словами, держава своєю діяльністю немовби “заповнює ніші" з несприятливими умовами виробництва, але життєво важливими для функціонування і розвитку економіки в цілому.
Сюди належать:
• соціальна сфера, наука, освіта, охорона здоров'я, культура;
• інфраструктура – транспорт, енергосистема та ін.;
• практика "санації” (оздоровлення) галузей і окремих підприємств;
• розвиток галузей з високою капіталоємкістю;
• розвиток передових наукових галузей і виробництв.
У наслідок цього формується державна власність і особливий державний сектор господарювання. У різних країнах його питома вага і роль в економіці неоднакова. Так, частка державного сектору у ВВП складає в США – 12-14%; у Австрії – 26%, у ФРН – 7%, у Франції – 20%, у Швеції -14%, в Італії – 12%. Як бачимо, в жодній із розвинутих країн світу державний сектор не є переважаючим.
Отже, можна на основі емпіричних даних твердити, що у ринковій економіці державний сектор (і державна власність) має свої економічні межі. Це підтверджують і процеси націоналізації і денаціоналізації (приватизації), що періодично відбуваються (правда, це інколи диктується короткостроковою метою економічної політики або ідеологічними міркуваннями). Тому в ринковій економіці існує певний баланс (рівноважне співвідношення) між державним і приватним секторами. Це співвідношення залежить від конкретних особливостей даної господарсько-політичної системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна роль держави в сучасній ринковій економіці“ на сторінці 2. Приємного читання.
