Виділяють два види грошової політики:
• 1) політику “дорогих" грошей і
• 2) політику "дешевих" грошей.
Суть політики “дорогих грошей" полягає у намаганні всіма засобами скоротити грошову масу, що знаходиться в обігу. Досягається це шляхом випуску державних цінних паперів, підвищенням облікової процентної ставки тощо. Емпірично доведено, що у період "дорогих
грошей" висока ставка % веде до зменшення ВНП і пом'якшення інфляції.
Політика "дешевих грошей” здійснюється шляхом зниження ставки проценту за кредит, викупу державних цінних паперів і др. Вона веде до швидкого збільшення кількості грошей, що знаходяться в обігу. На практиці помічено, що хоч ця політика призводить до посилення інфляції, але одночасно вона стимулює розширення виробництва (зростання реального ВНП) і сприяє зменшенню безробіття Установлено, що при інфляції меншій, ніж 4% на рік, населення і підприємці адаптуються, пристосовуються до обстановки.
В економічній політиці виділяють дві течії у проведенні грошової політики:
• кейнсіанство[3];
• монетаризм[4].
Кейнсіанці вважають, що грошова політика повинна будуватись на короткочасній дії держави за принципом "точної настройки" (“стій, іди"). Основним регулятором при цьому повинна служити ставка позичкового проценту:
• а) якщо в економіці спостерігаються високі темпи зростання, “перегрів”, то держава повинна підвищувати процентну ставку. Це призведе до зменшення грошей в обігу, гальмування економічного зростання і стримування інфляції;
• б) якщо темпи економічного зростання уповільнились, то держава повинна знижувати банкірську процентну ставку. Це призведе до зростання грошової маси, обсягу виробництва, скорочення безробіття. Отже, політика держави має оперативний характер і підпорядкована короткочасній меті.
Монетариста вважають, що гроші надто важливий фактор у економічній політиці, щоб ним можна було вільно маніпулювати. Вони доводять, що різке коливання грошової маси в обігу скоріше здатне дезорганізувати економіку, ніж принести користь. Так, різке скорочення грошової маси призводить до спаду, уповільнення економічного зростання і посилення безробіття. За цих умов уряд намагається втримати від спаду економіку. Для цього він розширює свої витрати і створює нові програми для допомоги малозабезпеченим і безробітним.
Результатом цього стає незбалансований державний бюджет, дефіцит якого стимулює інфляцію. Щоб боротись з інфляцією, потрібно знову всіма заходами скорочувати грошову масу в обігові. Виникає замкнуте коло.
Отже, твердять монетаристи, короткочасна грошова політика неефективна. На їхню думку, правильна політика уряду в галузі грошей повинна будуватись на довгостроковій основі, тобто необхідно постійно збільшувати кількість грошей в обороті у темпах, приблизно рівних зростанню продуктивності економіки. Усе інше слід залишити так, як воно є, і надати ринкові можливість робити свою справу, оскільки він сам все відрегулює. Тобто монетарне™ виступають за мінімум державного втручання в економіку. Воно повинно зводитись до підтримання умов вільного ринку, забезпечення конкуренції.
3. Третій елемент, інструмент макрорегулювання – це так звана “політика доходів". Вона зводиться до регулювання цін на товари і доходи населення, передусім заробітної плати.
Коли головною метою економічної політики стає контроль над інфляцією, уряди шукають шляхи гарантування стабільних цін. Традиційно вважається, що для обмеження інфляції необхідно скорочувати пропозицію грошей через "заморожування" заробітної плати і зменшення урядових витрат. Як правило, такі кроки зменшують реальний ВВП, знижують рівень безробіття та інфляції.
Проте політика регулювання доходів піддається серйозній критиці. Головний аргумент її опонентів – це надто дорога політика, вона вимагає мільярдних витрат, скорочуючи інфляцію лише на декілька %. Вони вважають, що ринок сам повинен установлювати рівень виробництва, цін та зайнятості, і не потрібно йому заважати в цьому.
4. Четвертий інструмент макрорегулювання – це зовнішньоекономічна політика. Вона включає в себе широкий набір інструментів, таких, як управління обмінним курсом, контроль за зовнішньою торгівлею з метою збалансування експорту та імпорту шляхом установлення тарифів (митних зборів), стимулювання експортних виробництв через надання субсидій підприємствам, що займаються експортом тощо.
Чим важлива зовнішня політика?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Матеріальна основа, мета й інструменти макрорегулювання“ на сторінці 4. Приємного читання.
