Для досягнення поставленої мети використовується певна система заходів, які і складають економічну політику даної держави. Слід відзначити, що в ринковій економіці із загального набору інструментів, за допомогою яких впливають на макроекономічні пропорції, використовуються далеко не всі. Справа в тому, що до цього часу немає одночасної думки про те, які реальні результати дають ті чи інші заходи. Це пов'язано з неоднозначністю і багатоваріантністю протікання економічних процесів. Тому розробка і реалізація конкретної економічної політики – це складний і часто неоднозначний (до кінця не вирішений) процес, це до певної міри мистецтво.
Досвід показує, що:
• а) неможливо розробити ідеальну економічну політику;
• б) економічна політика під час її реалізації повинна постійно коректуватись.
Як правило, вибір тієї чи іншої мети визначає набір інструментів макрорегулювання і послідовність їх використання.
Коротко зупинимося на найбільш традиційних інструментах, які використовує держава у ринковій економіці з метою Ті регулювання.
• 1. Фіскальна політика[2]. Вона включає два могутніх важелі впливу на економіку:
• 1) державні витрати (видатки);
• 2) державні податки.
Вони повинні: а) допомагати гасити коливання економічного циклу і б) сприяти високій зайнятості і не допускати інфляції.
Державні [урядові) витрати ідуть на закупівлю продукції, надання субсидій, дотацій фермерам та іншим виробникам, допомогу з безробіття.
На загальну думку економістів, урядові витрати – це головна підойма впливу на ВНП у короткочасному аспекті, це ключ, що визначає сукупний попит, за допомогою якого досягається короткочасне коливання реального ВНП.
Податки. Податкова система у макроекономіці відіграє подвійну роль: по-перше, податки скорочують доходи населення, знижують його купівельну спроможність, споживчі витрати, що, у свою чергу веде до зменшення сукупного попиту і виробленого ВНП. Разом з цим, податок збільшує доход держави, її видатки, у тому числі на закупівлю товарів, що розширює сукупний попит, веде до збільшення виробництва, по-друге, податки можуть стимулювати розвиток виробництва. Так, у 1981 р. у США адміністрація Р.Рейгана знизила податки на доходи від інвестицій (у нові галузі). Це спонукало підприємців до збільшення капіталовкладень у виробництво, підвищення продуктивності праці і привело до збільшення виробництва ВНП.
Податки і урядові витрати складають дві частини державного бюджету. Тому фіскальну політику часто називають бюджетним регулюванням.
2. Другим головним інструментом макрорегулювання є кредитно-грошова політика.
Вона також включає два елементи:
• а) механізм емісії (випуску грошей);
• б) контроль за рухом і регулюванням грошової маси, що знаходиться в обороті.
У ринковій економіці випуск грошей в обіг контролює Центральний емісійний банк країни, який не залежить від уряду.
Кількість грошей, що знаходяться в обігу, і його динаміка істотно впливають на економічні процеси, зокрема на ставку проценту по кредитам і заощадженням, і тим самим заохочують або стримують інвестиції в будинки, землю, обладнання та інші об'єкти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Матеріальна основа, мета й інструменти макрорегулювання“ на сторінці 3. Приємного читання.
