Щоб постійно отримувати прибуток, підприємцю слід так організувати господарську діяльність своєї фірми, щоб убезпечити неперервний процес кругообороту капіталу: купувати сировину, паливо, комплектуючі деталі, виплачувати заробітну плату, реалізовувати виготовлену продукцію, тощо.
Швидкість обороту капіталу впливає на норму прибутку (р1). Завдання полягає у тому, щоб прискорювати кругооборот капіталу. Це в значній мірі залежить від структури капіталу, його поділу на основний та оборотний. Швидкість кругообороту та обороту капіталу залежить від часу виробництва і реалізації продукції, фізичного і морального зношення основного капіталу.
Підприємець намагається передусім прискорити обіг оборотного капіталу. Досягається це шляхом мінімізації окремих елементів оборотного капіталу, наприклад, сировини, запасних частин тощо, оскільки вони в умовах ринкової економіки надходять на підприємства досить ритмічно. Наприклад, на японських автомобільних заводах відсутні склади деталей для автомобілів, так як вони надходять з інших заводів саме тоді, коли вони потрібні на конвеєрі. Це призводить до цілої низки позитивних, з точки зору ефективності роботи фірми, результатів: збільшуються обсяги виробництва та реалізації, зменшуються затрати основного капіталу на одиницю продукції, знижується собівартість продукції даної фірми, зростає її доходність, прибутковість.
Швидкість обороту основного капіталу залежить насамперед від норми зношення (амортизації), яка є важелем мікрорегулювання економіки. Норму амортизації встановлює держава. Це є засобом державної економічної політики. Амортизаційна політика є складовою частиною податкової політики і може прискорювати або уповільнювати рух капіталу, оновлення техніки і технології. У більшості розвинутих країн держава проводить політику прискореної амортизації, в результаті чого норма амортизації обладнання становить 20-25 відсотків річних. Це означає, що основний капітал (верстати, техніка) замінюється через 4-5 років.
Кожний підприємець прагне до якомога більших прибутків, але не всі підприємці цього досягають чимало з них задовольняються невеликим прибутком, деякі терплять збитки, розорюються. Тому підприємець постійно повинен думати, робити розрахунки, прогнозувати. Але не все можна передбачити, вгадати. Досить важко спрогнозувати кон'юнктуру ринку. Отже, підприємець живе в умовах постійного очікування, ризику. Нерідко буває, що він сподівається на одне, а відбувається зовсім інше. Наприклад, вважає, що попит на його товари буде зростати, а насправді він падає, скорочується. Тому підприємець весь час ризикує своїм майном, працею, добробутом. Якщо справи ідуть добре, то він не тільки розширює свій бізнес, але і покращує житло, купує новий автомобіль, яхту, віллу. Якщо справи ідуть кепсько, то відбувається зворотний процес: продає віллу, яхту, автомобіль, закладає свій будинок.
У ринковій економіці підприємець повинен бути весь час на сторожі, повністю віддаватись роботі, одержувати необхідну інформацію, аналізувати її, приймати і реалізовувати відповідні рішення. Йому немає на кого сподіватись, крім як на себе самого. Підприємець постійно повинен цікавитись, наскільки його товар задовольняє потреби споживача, які є претензії, пропозиції, побажання. На все це треба негайно реагувати, інакше неминуча катастрофа. Крім цього, підприємець повинен слідкувати за рухом банківського відсотка, можливостями взяти кредит, стежити за динамікою заробітної плати, імпортом, експортом і т.д.
Ми вже знаємо, що прибуток підприємця залежить від:
• 1) обсягу виробництва і реалізації продукції;
• 2) зниження собівартості продукції і витрат, зв'язаних з її реалізацією.
У зв'язку з цим підприємець діє у 2-х напрямках:
• а) нарощує обсяг виробництва і збуту продукції, витісняючи свого конкурента (конкурентів) для того, щоб завоювати більшу частку ринку у збуті продукції. У минулому (кінець XIX – початок XX ст.) цей напрямок породжував монополізм, що призвело до прийняття антимонопольних законів. До речі, на сучасному етапі найбільш яскраво проводить таку політику (завоювання більшої частки ринку) на світовому ринку Японія. Досягається це шляхом підвищення якості товару і зниження ціни на нього, внаслідок чого на більшості ринків світу збільшується питома вага японських фірм.
• б) удосконалює техніку і технологію, організацію та управління виробництвом з тим, щоб знизити собівартість продукції, а також зменшити витрати обігу на одиницю продукції.
У реальній дійсності ці напрями часто переплітаються, тобто підприємство намагається збільшити прибутки, діючи за цими двома напрямами. Але якщо у першому напрямку зацікавлений передусім підприємець, бо це йому найбільш вигідно, то в іншому – споживач, тому що це веде до зниження витрат виробництва, а значить, і цін на товари, послуги. Тому суспільство у цілому переважно зацікавлене у другому напрямку.
Як суспільство, в особі держави, регулює економіку на мікрорівні?
Першим напрямком мікрорегулювання є розробка чіткого господарського законодавства:
• 1. Конституція, закони чітко визначають форми власності, охороняють право власності, всіляко захищають підприємця, забезпечують легітимність його діяльності. Легітимність – це чітко визначена законність тієї чи іншої дії, яка не допускає ніякого двозначного тлумачення закону, обмовок, виключень. Легітимність дає підприємцю впевненість у його діях, визначає діяльність на довгий період часу. При відсутності легітимності підприємець часто перетворюється у рвача, намагається переступити закон, швидко збагатитись, доки є момент, можливість, бо хто там його знає, що буде далі.
• 2. Закон повинен гарантувати, забезпечувати права і обов'язки товаровиробника за принципом: "Все, що не заборонено законом – дозволено". Розв'язання всіх спірних питань здійснюється незалежним судом. Це основа бізнесу. Договори між підприємцями повинні чітко виконуватись. Проте, як це здійснюється на практиці, розповідає в своїй книжці В. Цветов "П'ятнадцятий камінь сада Реандзі". Працюючи кореспондентом в Японії, він якось відвідав птахоферму на 50 тисяч кур-несушок, де працює лише 1 господар. На запитання, де Ваш склад для зберігання корму, фермер відповів: "Навіщо мені склад, якщо кормів лише добовий запас?"
• Чим Ви збираєтесь годувати курей завтра? – запитує кореспондент.
• Завтра корм привезе пан Хосода.
• А якщо не привезе? – каже В. Цветов.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відтворення на підприємстві та його умови. Бюджет фірми.“ на сторінці 2. Приємного читання.
