Отже, диференціальна рента є надлишком прибутку понад середній прибуток, одержуваний у господарствах, які знаходяться в більш сприятливих умовах виробництва. Вона є різницею між індивідуальною ціною виробництва на кращих ділянках землі і загальною ціною виробництва, що визначається умовами виробництва на гірших землях. Існування диференціальної ренти не залежить від форми власності на землю.
Розрізняють диференціальну ренту І і II.
Диференціальну ренту І одержують господарства, які обробляють кращі землі і ближче розміщені до ринків збуту землі. Останнє забезпечує економію транспортних видатків.
Диференціальна рента II створюється в господарствах, які здійснюють інтенсифікацію виробництва, укладаючи додаткові кошти і працю в землю, що спричиняє підвищення її продуктивності і збільшення доходів. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва – це головний напрямок його розвитку на сучасному етапі.
У розвинутих країнах спостерігається тенденція до збільшення обсягу виробництва продуктів рослинництва і тваринництва при одночасному скороченні посівних площ і поголів'я тварин. Досягається це шляхом підвищення продуктивності тварин і урожайності полів. Так, у США урожайність зернових зросла протягом 1970-2011 років з 31 ц/га до 67,5 ц/га, у Франції – з 34 до 73, в Німеччині – з 33 до 66 ц/га. В Японії збирають з 1 га зернових 100-120 ц, а цукрових буряків 1000-1200 ц/га. Середній удій на корову зріс за останні 30 років у США з 4420 до 9678 кг, у Німеччині – з 3740 до 7136 кг. Якщо в 1935 р. в США на вирощування бройлера до досягнення 1,3 кг витрачалося 95 днів і 4,3 кг корму на 1 кг привісу, то в 2000 р. для досягнення ваги бройлера 2,6 кг витрачається 42 дні і 1,7 кг корму на 1 кг привісу. До речі, в Данії на 1 кг привісу свинини витрачається 2,6 ц кормових одиниць, тоді як на Україні 9 ц к. о. Данія з населенням 5 млн. чоловік щорічно відгодовує 25 млн. свиней і 90% м'яса іде на експорт. Згідно домовленості вона реалізує в Україні 25 “пілотних проектів” (по одному на область). Кожний свинокомплекс буде відгодовувати 22-24 тис. свиней на рік.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва веде до зменшення зайнятості в цій галузі. Наприклад, якщо в 1948 р. чисельність фермерів і членів їх сімей у США складала 24 млн. чоловік, або 17 відсотків населення країни, то в 1993 р. число жителів ферм скоротилося до 5 млн. чоловік (2% населення). Виробництво зерна і м'яса за цей час збільшилося в 2 рази.
В Україні також відбувається процес інтенсифікації сільського господарства. Однак здійснюється він досить повільно і суперечливо. Так, урожайність зернових у 1990 р. становила 35,1 ц/га, надій на корову – 2940 кг, а в наступні роки ці показники знизилися до 22-27 ц/га і відповідно 2100-2350 кг. У 2013 р. урожайність зернових дорівнювала 39,9 ц/га, а надій на корову – 4082 кг, в т.ч. в господарствах населення – 4110 кг.
Основною причиною низького рівня сільськогосподарського виробництва була недосконалість існуючих виробничих відносин – панування колгоспно-радгоспної системи, а також та криза в Україні, яка досить негативно позначилася на суспільному господарстві. До речі, продуктивність тварин і полів у приватному секторі у 1,5-2 рази вища порівняно з громадським. Маючи 83 відсотки сільськогосподарських угідь, громадське господарство виробляло лише 40 відсотків загального обсягу аграрної продукції. Близько 42-48% цих господарств були збитковими. Водночас приватний сектор є прибутковим. Володіючи 17 відсотками сільськогосподарських угідь, він виробляє 60 відсотків сільськогосподарської продукції, в т. ч. 70% м'яса, 80% молока.
Крім диференціальної ренти, у сільському господарстві існує ще й абсолютна земельна рента. Вона обумовлюється приватною власністю на землю.
Абсолютна рента є надлишок прибутку над середнім прибутком, створюваним у землеробстві внаслідок нижчої порівняно з промисловістю органічної будови капіталу і привласнюваного землевласником завдяки приватній власності на землю.
Розглядаючи абсолютну ренту, необхідно виходити з причин, умов і джерел її існування.
Причина її існування – приватна власність на землю. Умова – нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві порівняно з промисловістю. Джерело – додаткова праця сільськогосподарських трудівників.
Перехід на індустріальні методи ведення сільського господарства спричинив те, що органічна будова капіталу тут стала вищою, ніж у промисловості. А це означає, що та умова (нижча органічна будова капіталу), якою раніше оперувала політична економія, відпала. Тому, пояснюючи абсолютну ренту, слід виходити з причини її існування і джерела.
Абсолютна земельна рента виникає на різних за родючістю землях, адже власник землі навіть за низьковрожайні землі вимагатиме від орендатора певну орендну плату.
Наскільки розвинуті орендні відносини і сільському господарстві капіталістичних країн? Вони є, однак спостерігається деяка тенденція до їх згортання. Так, у США в 30-х роках під оренду було здано 42,4% ферм (від загальної кількості), у 50-х – 24%, а в 90-х – 11%. Водночас майже половина фермерів орендують землю. Так, на початок 90-х років у США частка сільськогосподарських угідь, що знаходились у власності фермерів, становила 34%, а орендованих – 66%, а в Східній Німеччині 90%. Нерідко буває, що фермер здає свою землю в оренду сусідові і сам іде до нього працювати по найму. Причиною цього може бути небажання ризикувати і мати більш гарантований (хоч, можливо, і менший) доход. За користування землею орендатор платить власнику землі орендну плату. Вона може мати форму:
• а) фіксованої грошової оплати, яка визначається наперед незалежно від урожаю;
• б) натуральних виплат – від зібраного урожаю (від 1/4 до 1/2).
Так, у США орендна плата в рік становить 10% (350-400 доларів) вартості землі, в Канаді 40-45% вирощеного урожаю, у Франції 1/3 урожаю. У країнах Європейського Союзу плата за оренду землі становить 15-20% урожаю (120-140$$).
Основу орендної плати становить земельна рента. Крім земельної ренти, в орендну плату входять й інші виплати: за раніше вкладений капітал, іригаційні споруди, техніку, плодоносні дерева.
В Україні, згідно з Указом Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (З XII 1999 р.), орендна плата не може бути меншою одного відсотка вартісної оцінки землі (80 грн. за 1 га). Фактично розмір орендної плати коливається в розрізі регіонів, районів і сільрад від 3 до 10 разів. Якщо взяти до уваги, що урожайність зернових в Україні з 1 га становить 25-30 ц, а ціна 1 ц пшениці 120 грн., то виручка з 1 га складає 3-3,5 тис. грн. Тому орендна плата за 1 га повинна становити 500-550 грн., а не 70 грн., яка є переважною.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми прибутку (торговий, банкірський, земельна рента)“ на сторінці 2. Приємного читання.
