V – швидкість обігу одноіменної грошової одиниці на рік;
Q – обсяг товарів в обігу;
Р – рівень цін товарів на ринку.
Практика показує, що маса грошей в обігу повинна становити 40% ВВП (валового внутрішнього продукту). Так було в колишньому СРСР. У США на етапі виходу із кризи грошова маса становила 109% до ВВП, у Китаї становить 108%. В Україні на частку гривні в обігу в 90-х роках XX ст. припадало 15%, а на іноземну валюту (долари, марки, рублі) – 25%. Це пов'язано з тим, що до іноземної валюти в населення було більше довір'я. Тому необхідно зробити гривню більш стійкою, що можливо передусім при стабільному зростанні економіки. До речі, падінню курсу гривні сприяє відтік капіталу з ринку України у зв'язку з поганим підприємницьким середовищем (нестабільна й обтяжлива податкова система, корупція, хабарництво), незбалансований (дефіцитний) бюджет. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу. Так, на початок 2003 р. в тіні поза державним оборотом перебувало 35 млрд. гривень (плюс 12 млрд. доларів знаходиться на руках у населення).
Гроші функціонують як в готівковій так і не готівковій формі, тому їх відокремлюють в грошові агрегати: М0, Мі, М2, М3.
Грошові агрегати
| Знак агрегату | Склад агрегату |
| М0 = | Готівка: монети, казначейські білети, банкноти. |
| М1 = | М0+ Поточні рахунки, депозити (вклади фізичних і юридичних осіб) |
| М2 = | М1 + строкові депозити (нагромадження) |
| М3 = | М2 + гроші клієнтів, призначені для ведення банками довірчих операцій. |
5. Світові гроші
Функцію світових грошей тривалий час виконувало золото у вагових зливках. На міжнародному ринку в умовах класичного капіталізму гроші скидали свій національний мундир і виступали в первісній формі – золота. Цю функцію гроші виконували при погашенні міжнародних боргових зобов'язань, сплаті процентів за позики, контрибуції. Золото виступало матеріалізацією багатства, яке може переходити з однієї країни в другу. Воно використовувалося на світовому ринку як загальний платіжний засіб[2].
У світовій торгівлі розрахунки здійснюються переважно шляхом зарахування взаємних боргових зобов'язань через банки. Як правило, лише різниця у взаємних зобов'язаннях покривається золотом. Так було до початку 70-х років. Починаючи з 1974 року, золото в міжнародних розрахунках не використовується у зв'язку з виникненням значної різниці між його офіційною та ринковою ціною. Так, після девальвації в 1973 році американського долара офіційна ціна однієї тройської унції золота (31,1 г) становила 42 долари 22 центи. Однак уже в 1974 р. США відмінили офіційну ціну на золото, а на нараді в Кінгстоні (1976 р.) вона взагалі була ліквідована.
Це спричинило різке підвищення ціни на золото. Наприклад, на світовому ринку в 1980 р. вона сягала 700-800 доларів. У наступні роки ціна на золото знизилась до 300 доларів за одну унцію. Однак в подальшому вона дещо зростала і у вересні 2003 р. становила 370 доларів за унцію, але особливо почала зростати в кінці 2005 р. і в березні 2008 р. становила 950 доларів, у липні 2011 р. -1550 дол. США.
Таким чином, якщо раніше гроші на світовому ринку скидали з себе національний мундир і набували первісної форми – золота, то останнім часом золото надягає на себе національний мундир (повинно бути продано на ринку за тверду валюту), щоб одна країна могла розрахуватися з іншою. Правда, раніше паперові гроші також могли виконувати роль світових грошей, якщо вони вільно обмінювалися на золото. Наприклад, до першої світової війни такою валютою був англійський фунт стерлінгів. Англія на той час мала великі колоніальні володіння і значні запаси золота, якими гарантувала золоте забезпечення своєї валюти.
Після першої світової війни роль світових грошей почав виконувати американський долар. У1944 році, згідно з Бреттонвудською угодою 44 країн, США узяли на себе зобов'язання перед іншими країнами гарантувати обмін доларів на золото за офіційною ціною. Тоді в США зосередилося 3/4 світових запасів золота (близько 25 млрд. доларів, або 22 тис. т золота). Однак із часом золоті запаси США почали зменшуватися і на початок 70-х років становили майже 11 млрд. доларів. За межами США знаходилося більше 100 млрд. паперових доларів. У зв'язку з цим в США було проведено дві девальвації долара (у 1972 і 1973 pp.). Однак це мало вплинуло на ту невідповідність, яка склалася між золотим запасом США і кількістю паперових доларів в обігу[3].
Отже, криза американського долара підірвала довір'я до нього як міжнародної одиниці, тому багато країн стали вимагати розрахунків між державами за допомогою золота. Проте міжнародні розрахунки між державами здійснюються останнім часом у вільноконвертованій валюті, до якої належить передусім американський долар, німецька марка, японська ієна та ін. У 2000 р. у світі оберталося 560 млрд. готівкою, 70% цієї суми перебувало за межами США, переважно в Росії. Частка долара в міжнародних платежах становить 75%. Функцію світових грошей в останні роки почала виконувати європейська валютна одиниця (ЄВРО).
Всупереч вітчизняним економістам, зарубіжні економісти визнають лише три функції грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження.
Паперові гроші. Інфляція та її соціальні наслідки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть і функції грошей“ на сторінці 4. Приємного читання.
