Функцію міри вартості гроші виконують ідеально як мислено уявлені гроші. Грошовий вираз вартості товару є його ціна. Або: ціна – це грошовий вираз вартості товару. Вона залежить передусім від вартості товару, а також попиту і пропозиції. Тому ціна – це грошова сума, що сплачується за товар.
Функцію міри вартості гроші виконують завдяки масштабу цін. Масштабом цін називається вагова кількість золота або срібла, яка закріплена за грошовою одиницею й узаконена державою. Наприклад, у США масштабом цін є долар, за яким до 1975 р. було закріплено 0,737 г золота. Це означає, що якщо 1 кг хліба коштує 1 долар, то на його виробництво затрачено стільки праці, як на видобування 0,737 г золота. Як масштаб цін гроші визначають кількість грошового металу, що має знаходитись в обігу.
Вартість товару змінюється разом із зміною кількості праці, суспільно необхідної для його виробництва. Зміна вартості золота не позначається на його функції масштабу цін. Як би не змінювалася вартість золота, долар завжди в сто разів перевищує один цент. Держава може змінювати золотий уміст грошової одиниці, однак вона не спроможна змінити вартісне співвідношення між золотом та іншими товарами.
Якщо держава зменшить кількість золота, що міститься в грошовій одиниці, тобто зменшить золотий уміст грошової одиниці, то ринок на це буде реагувати підвищенням цін. Таким чином, вартість товару як і раніше буде виражатися в такій кількості золота, яка відповідає затраченій праці на цей товар. Держава не може директивно змінити співвідношення між золотом і товаром. Ціни на товари можуть підвищуватися або понижуватися під впливом зміни вартості товарів і вартості золота.
Вартість золота, як і інших товарів, залежить від кількості затраченої на нього праці. Із зростанням продуктивності праці в золотовидобувній галузі вартість золота зменшується. Наприклад, відкриття Америки з її багатими золотими розсипами, де золото легко вимивалося з піску, спричинило в XVI-XVII ст. революцію цін у Європі, тому, що золото в Америці видобувалось із значно меншими затратами праці порівняно з Європою.
У XVII ст. у світі видобувалося 13-15 т золота на рік, у 1851- 1855 pp. – 200 т на рік, у 1950 р. – 751 т, 1960 р. – 1047 т; 1970 р. – 1273 т; останнім часом – близько 1100 т на рік. Усього з 1600 по 1990 роки у світі було видобуто 120 тис т золота, близько 1/3 (38- 39 тис. т) становлять державні запаси, 1/4 (30 тис. т) золота тезавровано, тобто знаходиться в приватних руках, і більше 1/3 (40 тис. т) використано на ювелірні, зубопротезні і промислово-технічні потреби. Певна частина золота (9-13 тис. т) знаходиться в гробницях, скарбах, тайниках, на дні морів та океанів.
2. Засіб обігу
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що вони виступають посередником у процесі обміну товарів. Формула цієї функції така: Т – Г – Т.
Обігом товарів називається обмін товарів за допомогою грошей. Для виконання функції обігу потрібні наявні, тобто реальні, гроші.
Як уже зазначалося раніше, спершу товар обмінювався на відповідні зливки золота чи срібла, що створювало деякі труднощі і незручності. Потрібно було кожен раз при купівлі-продажу зважувати зливок, переконуватися, чи немає в ньому домішок, тому з часом почали розфасовувати зливки на монети.
Монета є зливок металу певної форми, ваги і вартості (номіналу). Перші монети мали різну форму: півмісяця, квадратні, круглі. У Росії в першій половині XVIII ст. на Катеринбурзькому монетному дворі випускали мідні карбованці, які мали вигляд чотирикутних плит розміром 20x20см і важили 1,64 кг. Коли М. В. Ломоносов одержав від імператриці Єлизавети нагороду за написану ним оду в її честь, то, щоб забрати цю винагороду у 2000 крб. (1800 кг), йому довелося скористатися двома підводами.
Спершу монети карбували купці, а потім держава взяла на себе цю функцію. Чому? Тому що купці часто випускали неповноцінні (меншої ваги, але з попереднім номіналом) монети. Перехід випуску монет у руки держави не зупинив цей процес. Так, у Франції з однієї і тієї ж кількості металу карбували в 1309 р. 2 ліври, а в 1720 р. – 98 ліврів. У Німеччині в 1326 р. з 234 г срібла карбували 2 марки, а в 1506 р. 12 марок.
У процесі обігу монети зношуються і втрачають свою вартість. Практика грошового обігу показала, що стерті монети виконують функцію засобу обігу нарівні з повноцінними. Це пояснюється тим, що гроші при обміні товарів відіграють миттєву роль, адже продавець реалізує товар, щоб на виручені гроші відразу купити інший товар. Отже, гроші як засіб обігу необов'язково повинні мати власну вартість. Ураховуючи це, уряди свідомо випускали неповноцінні монети (зменшуючи їх вагу, пробу), не змінюючи номіналу.
3. Засіб нагромадження й утворення скарбів
Функцію нагромадження й утворення скарбів гроші виконують тоді, коли вони вилучаються з обігу, тобто коли після акту продажу товару Т – Г не слідує купівля (Г – Т). Цю функцію виконують повноцінні гроші: золоті і срібні монети або вироби із золота чи срібла. Паперові гроші, як правило, не виконують цієї функції, оскільки вони з часом знецінюються.
Яка причина нагромадження? Для трудящих – це невпевненість у завтрашньому дні, страх перед майбутнім, а також відкладання грошей на старість, придбання дорогих товарів. Для капіталістів – це прагнення до збагачення. За висловом К. Марса, із збирачем скарбів відбувається те саме, що й з великим завойовником, який, завойовуючи країну, завойовує лише новий кордон.
Скарбник і капіталіст – божевільні, але капіталіст "раціональний" божевільний. Капіталісти намагаються не ховати гроші в підвали, а пускати їх в обіг. Правда, у зв'язку із загостренням кризи капіталістичної валютної системи у 70-х pp. і підвищенням цін на золото буржуазія капіталістичних країн тримала в домашніх сейфах (у кінці 70-х і на початку 80-х pp.) близько 27 тис. т золота, а також 20-25 тис. т ювелірних виробів.
Коли гроші функціонували у вигляді золотих або срібних монет, то їх кількість пристосовувалася до потреб товарообігу. При зменшенні виробництва товарів і скороченні товарообігу частина золотих монет виходила з ужитку і перетворювалася в скарб. Коли виробництво товарів збільшувалося, то ці монети надходили в обіг. Якщо виникала потреба в додатковій кількості монет, то зливки золота перетворювалися в монети. Наприклад, на замовлення у Росії з одного пуда золота на монетному дворі карбували 21157 крб., беручи за це плату 42 крб. 311/2коп.
Сьогодні для цілей приватної тезаврації деякі золотодобувні країни випускають золоті монети вагою в одну тройську унцію (31,1035 г): ПАР – під назвою "Крюгерранд", США – "Орел”, Канада – "Клиновий листок”, Китай – "Панда", Англія – "Британія", Австралія – “Надшет". Із початку 1972 року лише в ПАР таких монет було продано більш як 60 млн. штук.
У царський Росії також вільно ходили золоті монети номіналом 5 крб., 10 крб., 15 крб. (імперіал), 7 крб., 50 коп., (півімперіала). У Радянській Росії в 20-ті роки випускався радянський червінець, який мав 7,7 г чистого золота (так само, як і царський).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть і функції грошей“ на сторінці 2. Приємного читання.
