Просте товарне виробництво засноване на дрібній приватній власності й особистій праці товаровиробника. Це виробництво ремісників, кустарів, селян, які працюють на ринок з метою задоволення своїх потреб.
Розвинуте товарне виробництво базується на системі найманої робочої сили і ведеться з метою одержання прибутку.
Просте товарне виробництво є основою для крупного господарства. Для перетворення простого товарного виробництва в розвинуте капіталістичне необхідні такі умови:
• 1. Наявність вільної робочої сили як у юридичному, так і в майновому відношенні;
• 2. Нагромадження значних сум грошей в окремих людей.
Ці умови створюються в результаті скасування кріпацтва і первісного нагромадження капіталу. Найвищого розвитку товарне виробництво досягає за умов капіталізму, який історично є вищою формою товарного господарства, оскільки тут усе продається, усе купується, стає товаром, зокрема й робоча сила.
К. Маркс і Ф. Енгельс вважали, що з перемогою соціалістичної революції товарне виробництво відімре, що соціалізм і товарне виробництво – несумісні. Цю точку зору до 1921 року поділяв і В. І. Ленін. Уведення воєнного комунізму в 1918 році в Радянській Росії означало втілення в життя вищезгаданих передбачень. Однак через деякий час довелося відмовитися від неспроможних теоретичних міркувань. У 1921 році було запроваджено НЕП, який виявив, що країна не може обійтися без товарно-грошових відносин, без того, що формувалося людством протягом багатьох віків.
Політизованим радянським економістам на той час здавалося, що в перехідний період від капіталізму до соціалізму товарно-грошові відносини зберігаються, оскільки економіка має багатоукладний характер. Так, у СРСР нараховувалося 5 економічних укладів: 1) патріархально-селянське господарство, що передбачало натуральне виробництво; 2) дрібне товарне виробництво (кустарі, ремісники, торговці, селянські господарства), де не використовувалася наймана праця; 3) приватногосподарський капіталізм (підприємства з використанням найманої робочої сили); 4) державний капіталізм (ґрунтувався на концесіях, зданих в оренду іноземним і своїм капіталістам); 5) соціалістичний уклад (підприємства, що належали державі, а також різні кооперативи).
Через товарно-грошові відносини відбувається зв'язок між підприємствами різних укладів. Але в середині 30-х років перехідний період закінчується, й економіка стає одноукладною (соціалістичною), тому економістам і політикам здавалося, що товарне виробництво повинно відмерти. З метою прискорення цього процесу в країні проводилися навіть певні заходи: створювались обмінні пункти. Однак товарне виробництво збереглось. Яка причина цього?
Тривалий час в економічній літературі причина товарного виробництва при соціалізмі пояснювалася наявністю двох форм власності: державної і колгоспно-кооперативної. Насправді їх значно більше: це передусім існування суспільного поділу праці і відособленості товаровиробників; сам характер праці (наявність простої і складної, високопродуктивної і низькопродуктивної праці, що вимагає їх порівняння, оцінки); збереження особистої власності, зокрема власного підсобного господарства; необхідність економічного спілкування із зарубіжними країнами тощо.
У цілому при соціалізмі недооцінювалося товарне виробництво, оскільки вважалося, що воно має тимчасовий, перехідний характер; перебільшувалася роль планомірності, безпосередньо суспільної праці. Вступ країни у 80-х роках в процес так званої перебудови змусив переглянути ставлення до товарно-грошових відносин, оскільки без їх розвитку неможливо було проведення економічної реформи.
На сучасному етапі роль товарно-грошових відносин ще більше зростає, адже перехід до ринкової економіки лежить через усебічний розвиток товарно-грошових відносин. Перехід до ринкової економіки не є самоціллю, а засобом досягнення мети. Такою метою є вихід країни із економічної кризи, підвищення ефективності виробництва.
Справа в тому, що з часу виникнення суспільного поділу праці в економіці починає діяти економічний закон відособлення товаровиробників. Його суть полягає в тому, що кожний товаровиробник, котрий спеціалізується на виробітку якоїсь продукції, неминуче відокремлюється від інших – матеріально і відносинами власності.
Ті товаровиробники, які зайняті виготовленням однорідної продукції, неминуче вступають між собою у специфічні відносини – конкурентну боротьбу.
Конкуренція веде до того, що на ринку виграє той товаровиробник, котрий виробляє найкращу продукцію при мінімальних затратах праці. Тому товарне виробництво, ринок примушує виробників раціонально господарювати, заохочує до високопродуктивної й ефективної праці.
Складовою частиною товарного господарства, його елементарною клітиною виступає товар.
Товар і його властивості. Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економічної теорії» автора Кузняк Б.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Форми організації суспільного виробництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
