Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

Рис. 22.2. Види екологічних проблем

Головна умова належного усвідомлення та вирішення глобальних проблем, у тому числі й екологічних, — це підхід до них як до єдиного цілого, у якому тісно взаємопов'язані економічні, політичні, соціальні, культурні, психологічні, технологічні та екологічні процеси.

Тому сучасні науковці і практики все частіше звертаються до концепції ноосфери, сформульованої В.І. Вернадським на початку XX ст. Ноосфера (від грецьк. — розум) — це новий еволюційний стан біосфери , за якого розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку. Вернадський стверджував, що епоха стихійного розвитку людства закінчується і змінюється епохою управління розвитком, при якому біосфера переходить у стан ноосфери, а людина стає "основною геологоутворюючою силою планети". Своєю концепцією учений доводив необхідність обов'язкового узгодження економічного, екологічного та людського (особистісного) розвитку, аби ніколи не погіршувалися якість і безпека життя людей, стан природи, щоб людство дійсно прогресувало. Він щиро вірив у силу наукового знання, а тому не сумнівався, що суперечність між технократичним і екологічним підходами людини до біосфери буде таки вирішена на користь останнього. Наше майбутнє, казав він, "у наших руках і ми його не випустимо!".

Геніальні ідеї В. Вернадського лягли в основу популярної нині концепції сталого розвитку. Під сталим розвитком розуміється такий розвиток економіки та суспільства в цілому, який не шкодить навколишньому середовищу, або не підриває природних основ існування та розвитку людини і соціуму. Виходячи з цього, дана концепція стверджує, що, з одного боку, західна модель суспільства загального споживання не може вважатися взірцем для всього людства, а з іншого, — вкрай неефективною щодо використання природних ресурсів є практика країн з плановою економікою. Концепція наголошує також на важливості подолання економічної відсталості країн, що розвиваються, оскільки бідність є активним каталізатором загострення екологічних проблем. А й справді, бідні країни заробляють валюту головно за рахунок експорту природних ресурсів.

Завдяки концепції сталого розвитку помітно посилилася значимість екологічного фактора у прийнятті рішень як на національному, так і на глобальному рівнях. Так, понад 150 країн створили національні комісії для розроблення комплексного підходу до сталого розвитку своїх економік.

Шляхи вирішення екологічних проблем на національному рівні:

- удосконалення природоохоронного законодавства;

- удосконалення технологій виробництва;

обмеження екологічно шкідливих виробництв;

- заборона продажу екологічно шкідливих виробів;

- підтримка наукових досліджень і розробок екологічного характеру;

- збільшення інвестицій в екологію;

- підтримка громадських екологічних організацій та дій;

- екологічна освіта тощо.

Шляхи вирішення екологічних проблем на світовому рівні:

• встановлення міжнародних екологічних стандартів та обмежень, а також налагодження контролю за їх дотриманням. Прикладом таких обмежень є квоти для кожної країни на шкідливі викиди в атмосферу (причому країни можуть продавати свої невикористані квоти, використовуючи отриману валюту на природоохоронні цілі);

• запровадження спеціальних екологічних податків для країн на шкідливі викиди, за користування Антарктидою, космосом тощо;

• здійснення спільних екологічних проектів і наукових розробок;

• надання допомоги країнам, що розвиваються (фінансової, технологічної, освітньої та ін.);

• постійний моніторинг та інформування світової громадськості про стан природного середовища, якість продуктів харчування.