• 19. Говорю повільно і спокійним тоном.
• 20. Уникаю різких жестів, а також не дивлюся на годинник чи папери.
• 21. Не тільки помічаю переживання співбесідника, а й поділяю їх.
• 22. Коли мене запитують, відповідаю прямо, без усіляких застережень.
• 23. Коли не можу дати тверду відповідь на запитання, не вагаючись, кажу: "Я не знаю".
• 24. Періодично запитую партнера, чи правильно я Його зрозумів.
• 25. Допомагаю співбесіднику завершити розмову, віднайшовши спільне рішення.
Якщо ви набрали 40 і більше балів — ви гарний співбесідник, умієте уважно слухати. Коли набрана вами кількість балів коливається між 30 і 39 — очевидно, що ви знаєте техніку активного слухання і можете нею користуватися, але додатковий тренінг не завадить. Якщо ж у вашому активі менше 30 балів — не картайте себе, використовуйте будь-яку нагоду спілкування, читайте літературу на цю тему. Пам'ятайте —активне слухання передбачає зміщення фокусу розмови на особу, з якою ви говорите, а не на себе. Активне слухання ставить вашого партнера на місце першого номера, основного промовця. Віддача обов'язково виявиться у задоволенні вами людьми, які вас оточують.
Для успішності й ефективності спілкування вчитель-вихователь має зважати на умови, які забезпечують оптимальність у сфері взаємин і спілкування з вихованцями.
По-перше, вчитель має якнайповніше оволодіти психолого-педагогічними якостями і вміннями. Це той ґрунт, який дає змогу вихователеві опанувати майстерність педагогічного спілкування. По-друге, лише високий рівень тактовності вчителя є важливою передумовою ефективності спілкування а учнями, колегами, батьками. Педагогічний такт (лат. taktus — дотик, відчуття) — це міра педагогічно доцільного впливу вчителя на учнів з урахуванням їхнього психічного стану. З педагогічним тактом тісно пов'язане вміння педагога володіти соціальною перцепцією (лат. perceptіо — сприймання, пізнання), що передбачає чуттєве сприйняття зовнішніх предметів, людей ("читання по обличчю").
Успішність спілкування, особливо на початковому етапі, залежить певною мірою від уміння вчителя "подати себе", створити позитивний імідж шляхом сам о репрезентації.
Оскільки основним засобом педагогічного спілкування є слово, то мовленнєва культура вчителя створює морально-психологічну атмосферу, яка робить спілкування бажаним для вихованців.
Для забезпечення у процесі педагогічного спілкування оптимального психологічного контакту особистість учителя-вихователя повинна мати велику кількість "вільних валентностей", бути атракційною, тобто здатною "приворожувати" дитячі серця. Наявність цієї здатності залежить передусім від гуманістичної спрямованості педагога, його любові до дітей.
У процесі спілкування необхідно дотримуватися внутрішньої психологічної схеми протікання цього процесу: а) посилаю думку; б) стежу за сприйманням її партнером (цікавлюсь його оцінкою); в) сприймаю зворотню думку партнера; г) оцінюю її; д) посилаю у відповідь нову думку.
Для подолання невпевненості у собі, що характерно для молодих учителів, необхідно займатися своєрідним аутотренінгом. З цією метою в стані релаксації (лат. relaxatio— зменшення, послаблення) треба навіювати собі, вимовляючи такі слова: "Я люблю дітей"; "Мені з ними цікаво"; "Я спокійний і впевнений"; "Учні слухають мене"; "У спілкуванні з учнями я почуваю себе впевнено"; "Дітям цікаво зі мною"; "Настрій у мене бадьорий"; "Усі вихованці слухають мене"; "Я готовий вислухати їх і відповісти на всі їхні запитання" та ін.
Правила спілкування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рівень сформованості вміння спілкуватися“ на сторінці 2. Приємного читання.
