Російський письменник Микола Азаров, який у своїй творчості приділяв багато уваги проблемам виховання, розповів таку історію.
Ганнуся написала любовну записку Володі, заховала її у підручник і прийшла в клас. Ганнусі виповнилось чотирнадцять років. Володя старший на один рік... А записки я не читав, вона в обласному центрі, її взяв. Із собою слідчий. Молодий учитель передав мені її зміст: запрошення піти в клуб на "Білу гриву* і "я тебе люблю" — і кілька загадкових крапок. Та дівчині не пощастило: хлопці перехопили записку, почали носитися по партах, читати вголос, улюлюкати. Хвилина була надто весела, але не для Ганнусі; вона стояла розпатлана І кричала: "Віддайте, дурні нещасні! Не смійте, віддайте!" Учитель застав цю біганину, почув крик дівчини, побачив безлад. "Що я мав робити? Я повинен розрядити атмосферу, відібрати записку! заховати у портфель, не читаючи. Розпочати урок, погасити недобре збудження. А вже потім наодинці вивчати нещасливу записку, розмірковувати, що робити — самому поговорити з ученицею чи доручити це Олені Петрівні. Або взагалі залишити розмову — адже записка дитяча, чесне слово. А я вихопив записку із рук хлопчака і вголос, скандуючи, голосно і з посмішкою почав її читати... Другий раз Ганнуся вислухала свої зізнання в коханні. Потім я розпочав урок — сорок п'ять хвилин. І перерва..."
На перерві записка потрапила до рук директора школи. Він запросив маму Ганнусі, яка жила поряд зі школою і якраз розвішувала білизну. Покликали Ганнусю з класу. І вголос при всіх учителях прочитали записку. Мати у присутності вчителів біля дверей учительської почала шмагати Ганнусю мотком мотузки, Ганнуся вирвалася і побігла за поріг школи до залізничної колії, де якраз проходив маневровий поїзд...
Потім слідство...".
Ефективність педагогічного спілкування залежить передусім від соціально-психологічних особливостей учасників цього процесу. Окремі дослідники виділяють своєрідні образні моделі спілкування педагогів з учнями.
• 1. "Монблан". Педагог нависає над класним колективом подібно до гірської вершини, ширяє у світі знань, науки, захоплений ними, але залишається для учнів на недосяжній висоті. Він ніби відсторонюється від вихованців, мало цікавиться їхнім внутрішнім світом” Ця модель породжує відсутність належних контактів між педагогом і дітьми, стає причиною формування пасивної позиції вихованців, пригнічує пізнавальну ініціативу, нівелює педагогічне керівництво навчально-виховним процесом.
• 2. "Китайська стіна". Між педагогом і вихованцями в якості невидимого кордону виступає своєрідна психологічна дистанція, яку встановлює педагог. Він підкреслює свою зверхність над вихованцями, обмежується повідомленням інформації, а не залучає учнів до активної пізнавальної діяльності, прагне постійно залишатися їхнім поводирем.
• 3. "Локатор". Педагог вибудовує взаємини з вихованцями вибірково. Часто він концентрує свою увагу на певній групі учнів, залишаючи поза увагою інших.
• 4. "Робот". Це педагог, який спрямовано і послідовно діє на основі задуманої програми, не звертаючи уваги на обставини, які спонтанно виникають у ході навчально-виховного процесу. Діє ніби правильно: дотримується програми, плану. Але ж у реальному житті виникають непередбачувані ситуації, які не можна не враховувати, які вимагають діалектичного підходу до педагогічних дій.
б. "Гамлет". Подібна модель спілкування характеризується постійними сумнівами ("бути чи не бути"), які непокоять вихователя у процесі взаємодії з вихованцями: чи правильно вони його зрозуміють, чи адекватно поставляться до його дій. Педагог турбується не стільки про змістовий аспект спілкування, скільки про ставлення вихованців до його персони.
• 6. "Я сам". Сутність спілкування полягає в тому, що педагог робить себе головним, а іноді і єдиним ініціатором педагогічного процесу, обмежуючи будь-яку ініціативу вихованців. Тут усе йде від вихователя: і запитання, і завдання, і установки, і оцінювання діяльності, і рекомендації. Це призводить до згасання ініціативи учнів.
• 7. "Приятель". У системі спілкування переважають надто дружні, фамільярні стосунки. Вихованці з педагогом перебувають "на короткій нозі". Таке спілкування веде до втрати вихователем особистісної значимості для учнів.
• 8. "Тетерев". Педагог у процесі спілкування з вихованцями слухає і чує лише себе, своє "Я". Він захоплений своїми думками, ідеями, педагогічними задачами, не завжди відчуває (а інколи і не хоче відчувати) партнерів зі спілкування. Такий стиль спілкування веде до своєрідного психологічного відчуження вихованців від вихователя.
Аналіз педагогом зазначених моделей спілкування і правильні висновки можуть бути запобіжниками помилок у взаєминах із вихованцями, а також стати в нагоді при виборі оптимального варіанта і стилю спілкування.
У процесі моделювання педагогічного спілкування треба враховувати психологічні особливості співбесідників. Психологи виділяють такі види співбесідників:
• 1. Мобільний співбесідник (лат. mobilis — рухливий; готовність до швидкого виконання завдань). Легко переключається на спілкування з інших занять. Дещо поверхово, але завжди жваво відображає партнера у своїй свідомості, відокремлюючи все інше. Якась мить — і він уже в контакті. Мова швидка, поспішна. Тривала бесіда на одну тему для нього обтяжлива. Часто відволікається від теми чи предмета спілкування, готовий швидко перейти до іншої справи.
• 2. Ригідний співбесідник (лат. rigidus — твердий, заціпенілий; у медицині — негнучкість; закляклість, що викликається напруженням м'язів. У психологи — труднощі (а інколи і повна неспроможність) у змінах накресленої суб'єктом програми діяльності в умовах, що вимагають перебудови). Йому потрібний деякий час, щоб включитися у спілкування, навіть коли він рішучий, впевнений у собі. Ригідному співбесіднику складно переключитися на іншу справу. Слухає завжди уважно, говорить вдумливо, повільно, думки викладає детально, не любить, щоб його перебивали.
• 3. Домінантний співбесідник (лат. dominans — пануючий, переважаючий). Коли такий співбесідник відчуває потребу в спілкуванні, його мало турбують міркування "чи доцільно", "чи не заважатиму", "чи зрозуміють". Якщо його спонукати до контакту запитанням чи проханням, він не відчуває себе по-справжньому зобов'язаним відповідати. Йому властива підсвідома впевненість: відповідати чи не відповідати — моє право вибору. Як вести спілкування з домінантним співбесідником? Треба дати йому можливість проявити свою домінантність, спокійно дотримуючись належного погляду, але уникаючи припинення або висміювання "силових прийомів", які він застосовує. І тоді співбесідник сам поступово сповільнюватиме свій натиск. Якщо активно осаджувати його, бесіда може перейти у сварку.
• 4. Недомінантний співбесідник. Повна протилежність домінантному. Потребує постійного і всілякого заохочення (краще не словом, а поглядом, жестом, мімікою). Добре діє похвала. Схильний перекладати прийняття відповідального рішення на співрозмовника. Ось тут і треба дати йому можливість відчути, що він сам у змозі прийняти необхідне рішення. Кричати, принижувати — означає закріпляти недомінантність, формувати несамостійність у діях.
• 5. Екстраверт. Надмірно схильний до спілкування як форми діяльності. Це його стихія. Нудьгує без спілкування, постійно спрямований на партнерство. Екстраверт виявляє виключну допитливість, інтерес до людей. Йому подобається висловлювати свою симпатію до співбесідника. Він прагне виявляти позитивний, сприятливий характер; мимоволі вибудовує і перебудовує діалог у такий спосіб, щоб розійтися зі співбесідником на ноті теплоти і взаєморозуміння.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стилі спілкування“ на сторінці 2. Приємного читання.
