На другий день учні кілька разів розмовляли з ображеною вчителькою, проводили якісь збори. Ігор ходив сумний, намагався зайти до кабінету директора, але не наважився. У той же день за 20 хв до 17-ї години всі семикласники зібралися біля кабінету директора. Анатолій Дмитрович у призначений час запросив їх до себе. Ігор почувався доволі ніяково, обличчя його пашіло, очі були опущені долі.
Анатолій Дмитрович розсадив учнів (стільці були занесені до кабінету завчасно з розрахунку на кожного вихованця), серйозно окинув поглядом усіх, окремо зупинився на постаті Ігоря. Тут піднявся староста Сашко.
— Анатолію Дмитровичу, ми вже говорили серйозно з Ігорем. І батьки його знають про цей випадок. Молодша сестричка розповіла вдома. Ігор ходив до Світлани Дмитрівни вибачатися... Але вона... Ігорю, скажи.
Ігор з опущеною головою піднявся. Всі товариші дивилися на нього.
• Та я... — почав було хлопець.
• Ігорю, — перебив його директор. — Я думаю, що ти зрозумів свою помилку.
• Угу. Зрозумів, Анатолію Дмитровичу. Погано я зробив...
• От і добре, що зрозумів. Це по-людськи, мовив директор. Ігор ще нижче опустив голову. Його вуха були червоні.
А директор школи розповів учням про Світлану Дмитрівну. Виявляється, що вона народилася в сусідньому селі, закінчила місцеву дев'ятирічку, а 10-й і 11-й класи — вже в місцевій школі. Була відмінницею. Потім вступила до педагогічного університету. І ось перший рік працює в школі.
— А ще, — додав на закінчення директор, — Світлана Дмитрівна — поетеса, пише хороші вірші. Ось послухайте. І прочитав кілька віршів.
Педагог, який працює з колективом тривалий час, помічає якісні зміни у його становленні. Якщо в роботі з колективом, який перебував на першій стадії розвитку, керівник стоїть на позиції педагогічного авторитаризму, то з переходом на другу стадію треба виявити педагогічну мудрість і рішуче перебудувати своє ставлення до вихованців — перейти на позицію педагогічного демократизму. Якщо ж педагогу не вистачить розуміння і він буде продовжувати керувати колективом у новій якості з позицій авторитарного стилю, подавлятиме ініціативу активу — все завершиться, врешті-решт, глибоким конфліктом між керівником і колективом. Прояви такої закономірності стосуються не лише шкільних колективів, але й виробничих.
Пригадується такий випадок.
У новому мікрорайоні обласного центру побудували приміщення середньої школи. До неї зарахували учнів усіх класів, які до цього навчалися в різних школах міста. Педагогічний колектив також укомплектували з учителів, які раніше працювали в різних школах. Керівники міського відділу освіти тривалий час шукали людину на посаду директора. Зупинилися на 3. В., яка мала 15-річний стаж педагогічної роботи і певний час працювала в керівних органах міста. Жінка ерудо-вана, вольова, цілеспрямована, з добрими якостями організатора і грамотного господарника-менеджера.
Розпочався навчальний рік. 3. В. на загальних зборах шкільного колективу (600 учнів і понад 50 учителів) чітко і безкомпромісно визначила завдання на навчальний рік, ознайомила 3 організаційними вимогами до учнів і педагогів. З перших днів взяла, як кажуть, всіх у руки.
У школі під впливом авторитарних заходів директора підтримувалася належна дисципліна як серед учнів, так і серед педагогів. Вимоги були об'єктивні, але досить жорсткі. Будь-який відхід від встановлених правил не залишався поза увагою директора. На першому етапі такий стиль керівництва сподобався як педагогам, так і учням. Але це була перша стадія розвитку колективу.
Згодом, уже з другого півріччя з'явилися помітні якісні зміни В шкільному колективі: почав вимальовуватися актив серед учнів і вчителів. Члени активу зверталися до керівника закладу з пропозиціями демократичного плану. Але 3. В. не хотіла нікого слухати, відкидала будь-які пропозиції, рекомендації, болісно реагувала на критику. Улюбленою фразою, своєрідним девізом у її роботі було "Допоки я директор — командувати народом буду я!" І командувала.
Уже під кінець навчального року в школі почали виникати конфлікти, які переростали в локальні "війни". Шкільний колектив розколовся, його почало "лихоманити". Сварки, скарги до вищих інстанцій, комісії, перевірки і т. ін. На цій хвилі розпочався новий навчальний рік з новими конфліктами.
У директора не вистачило мудрості і педагогічних знань, щоб зійти на певному етапі розвитку колективу з "п'єдесталу" авторитарної педагогіки і далі рухатися на демократичних засадах керівництва колективом. Закінчилося все звільненням 3. В. із займаної посади.
Завершуючи опис напрямів діяльності керівника колективу, який перебуває на 1-й стадії, ми навели приклади, як має працювати педагог у процесі розв'язання завдань, що їх висувають життєві обставини перед первинним колективом. Якщо ж колектив перейшов на другу стадію розвитку, педагог організовує вихованців на виконання різних дій і доручень через актив. На першому місці у вихователя має стояти завдання — вчити активістів керувати процесами діяльності товаришів.
Період діяльності колективу на 2-й стадії може тривати довго. Це знову ж таки залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стадії розвитку колективу“ на сторінці 4. Приємного читання.
