• 4) професійно-технічна освіта;
• 5) базова вища освіта; в) повна вища освіта.
Розвиток як одна з важливих категорій педагогіки становить специфічний процес змін, результатом якого є виникнення нового; поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх у якісні. Стосовно людини виділяють три основні види розвитку: фізичний (передбачає ріст організму, кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів); психічний (характеризується процесами змін і становлення психіки); соціальний (вирізняється процесом здобуття людиною соціального досвіду — мови, моральних якостей та ін.).
Усі названі категорії педагогіки між собою взаємопов'язані, взаємозалежні й логічно зумовлені (рис. 1.1).
Зрозуміти цю взаємозумовленість і взаємозалежність можна за допомогою "педагогічної матрьошки" (B.C. Безрукова): маленька матрьошка — це навчання; середня — освіта; велика — виховання. Але це лише лінійна схема. Між цими компонентами проглядається органічна діалектична взаємозалежність, складні зв'язки. А.С. Макаренко наголошував, що "немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка"1.
У системі наук педагогіка (у тісному зв'язку з психологією) займає одне з центральних місць, перебуває на перехресті інших наук. Це тому, що розвиток тієї чи іншої науки залежить від пізнавальної діяльності людини. Педагогіка спільно з психологією і пізнає людину, і готує її' до активної пізнавальної діяльності. Таку взаємозалежність можна показати за допомогою мнемосхеми (рис. 1.2).
Процес виховання такий же давній, як і сама людина. З давніх-давен накопичувався і викристалізовувався досвід виховання людини, підготовки її до активної діяльності. З часом цей досвід почали систематизовувати і надавати йому наукової форми. Відомий композитор М.І. Глінка (1804—1857) зауважував, що музику творить народ, а композитори лише аранжують її. Щось подібне спостерігаємо і в педагогічній діяльності: закономірності, принципи, форми, засоби, методи виховання складалися й перевірялися тисячоліттями, а педагоги-вчені лише пізніше осмислювали ці надбання народу, систематизовували, вкладали їх у рамки науки.
Як і кожна наука, педагогіка розвивається, заглиблюється у проблеми соціального розвитку. Науково-природничою основою педагогіки на сучасному етапі є вікова фізіологія та психологія. Джерелом розвитку науки про виховання є народна педагогіка як сума акумульованих знань і вмінь у справі виховання молодого покоління. Хранителем народної мудрості виховання є усна народна творчість (казки, прислів'я, приказки, легенди, пісні, звичаї, обряди, традиції та ін.). Виходячи із загальнолюдських морально-духовних цінностей, кожен народ вибудовував свою національну систему виховання з її засобами, методами, прийомами і внутрішнім духом. Іншими джерелами педагогіки є надбання вчених у галузі виховання (історія педагогіки) і досвід творчої праці педагогів нашого часу (рис. 1.3).
Педагогіка охоплює досить широкий спектр освітньо-виховних проблем і аспектів у сфері суспільного розвитку. В її структурі виділяється низка галузей, які розглядають більш вузькі, специфічні питання. Тому педагогіку в широкому сенсі можна зобразити у вигляді своєрідного дерева пізнання (рис. 1.4).
У віковій педагогіці досліджуються проблеми освіти й виховання людей певного віку: у дошкільній — дітей перед-дошкільного і дошкільного віку. Сюди належить й педагогіка родинного виховання (фамілієтика); у педагогіці школи — дітей, що навчаються в загальноосвітніх навчально-виховних закладах.
Професійна педагогіка досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для виробничої і всіх інших сфер. Залежно від освітнього рівня є педагогіка професійно-технічної освіти, у якій розглядаються проблеми підготовки кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів, і педагогіка вищої школи, предметом вивчення якої є навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах.
Окрему групу становлять спеціальні педагогіки, які досліджують питання навчання й виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка (грец. surdus — глухий) — навчання й виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка (грец. tuphlos— сліпий) — наука про навчання й виховання незрячих дітей; олігофренопедагогіка (грец. oligos — малий і phren — розум) розробляє питання теорії та практики навчання й виховання розумово відсталих дітей; логопедія (лат. logos — слово, поняття) вивчає недоліки вимови, розробляє методи і вправи для виправлення дефектів мови.
Функціональна педагогіка вивчає проблеми навчання й виховання людей у різних сферах діяльності. Медична, інженерна, спортивна, авіаційна педагогіки розглядають особливості навчання й виховання фахівців у цих галузях. Специфічною є військова педагогіка, яка досліджує проблеми навчання й виховання людей, які перебувають на військовій службі, в тому числі й у внутрішніх військах, підрозділах служби безпеки, міліції та ін. Пенітенціарна педагогіка (лат. Penitentiare — каяття) займається проблемами перевиховання засуджених людей.
Соціальна педагогіка вивчає закономірності й механізми становлення та розвитку особистості у процесі виховання в різних соціальних інститутах; предметом вивчення соціальної педагогіки є соціально-педагогічні проблеми. Андрагогіка (грец. аner, у родовому відмінку andres — чоловік) займається проблемами освіти й виховання людини впродовж усього її життя. Герогіка досліджує соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку. Агогіка (грец. agoge — відхилення) займається вивченням і попередженням відхилень у поведінці дітей. Віктимологія досліджує проблеми людей, які є жертвами несприятливих життєвих умов, насильства.
Широкий спектр фахових методик допомагає викладачам різних дисциплін опанувати методи, засоби, прийоми подачі матеріалу з урахуванням специфіки конкретного предмета.
Порівняльна педагогіка (компаративістика) займається вивченням і аналізом особливостей педагогічної науки різних країн.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
