Становлення й розвиток університетської освіти

Історія вітчизняної педагогіки

Протягом свого існування університет мав назви: імені Франца Йосифа (Franz Josephs) у 1875–1918 pp., Universitatea Regele Carol 1 din Cernauti (1919–1940) і Чернівецький державний університет після 1940 р. У 1989 р. Чернівецькому університету присвоєно ім'я визначного українського письменника Буковини, провісника українського національного відродження в краї Юрія Федьковича. Ураховуючи загальне державне й міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти та науки, Указом Президента України від 11 вересня 2000 р. № 1059/200 Чернівецькому державному університету імені Юрія Федьковича надано статус національного.

Нині в університеті функціонують 16 факультетів: фізичний, інженерно-технічний, прикладної математики, комп'ютерних наук, хімічний, біологічний, філологічний, іноземних мов, історичний, географічний, економічний, педагогічний, юридичний, філософсько-теологічний, довузівської підготовки, образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва. На 71 кафедрі навчаються понад 16 тис. студентів, здійснюється підготовка фахівців із 67 спеціальностей. Навчально-наукову роботу забезпечують понад 900 викладачів, у тому числі майже 100 докторів наук, професорів, близько 500 кандидатів наук, доцентів; діє 6 спеціалізованих наукових рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Основні напрями наукових досліджень: теоретичні та прикладні дослідження напівпровідникового матеріалознавства; розробка нових технологій, матеріалів, мікросхем і приладів для опто-, радіо- та мікроелектроніки, напівпровідникового приладобудування; статична оптика, голографія; технології модульного навчання; інноваційні технології в бізнесі та освіті, проблеми творчої самореалізації особистості; охорона навколишнього середовища; екологія; географія; історія України, проблеми мови та літератури. Понад п'ять наукових шкіл з цих напрямів продовжують плідно працювати. При університеті діє Науково-дослідницький центр буковинознавства, який підтримує зв'язки з науковими й культурними осередками діаспори. З метою широкого залучення вчених університету й наукових установ України та інших держав до вивчення проблем гуманітарних і суспільних наук створений Всеукраїнський науково-дослідницький центр "Біблія і культура".

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича має 14 навчальних корпусів. Головний будинок ЧНУ розташований у колишній резиденції буковинського митрополита. При університеті є низка дослідницьких установ: ботанічний сад (заснований у 1877), біологічна дослідницька база (у науково-дослідному господарстві "Жучка"), лабораторії фізики напівпровідників і термодинаміки, експериментальний рибозавод, сейсмічна та метеорологічна станції, 4 музеї (зоологічний, ботанічний, геологічний, історії університету). Університет має бібліотеку з книжковим фондом більше 2,6 млн примірників. Функціонує кафедра військової підготовки.

Викладачі та студенти університету мають можливість брати участь у спільних наукових програмах, які здійснюються згідно з угодами про творчу співпрацю з провідними навчальними закладами та науковими центрами США, Канади, Австрії, Німеччини, Польщі, Румунії, Китаю, Югославії, Ізраїлю та інших країн.

У жовтні 1999 р. Чернівецький університет прийнято в почесні члени Міжнародної організації університетів "Phi Beta Delta" (США). Ректором ЧНУ з 2005 р. є академік Міжнародної термоелектричної академії, д-р фіз.-мат. наук, проф. Степан Васильович Мельничук.

Бібліотека. Наукова бібліотека університету має 11 відділів: комплектування, наукової обробки літератури, зберігання вітчизняних видань, зберігання зарубіжних видань, рідкісних і цінних видань, абонементів, читальних залів, галузевий, культурно- просвітницької роботи, інформаційних технологій, а також інформаційно-бібліографічний відділ. Цікавою є історія бібліотеки. Заснована книгозбірня в 1852 р. як крайова, перша публічна бібліотека на Буковині; від 1875 р. (заснування Чернівецького університету) – університетська. Загальний фонд бібліотеки (на 01.01.2005) нараховує близько 2,6 млн примірників. Серед них: 1 125 тис. примірників наукової літератури, 171 тис. – підручників і навчальних посібників, 648 тис. – журналів, 96 тис. – художньої літератури. Фонд зарубіжних видань налічує 376 тис. творів німецькою, румунською, англійською, латинською, польською, старогрецькою, французькою, гебрайською, їдиш та іншими мовами. У фонді рідкісних і цінних видань зберігаються біля 70 тис. примірників: інкунабули, палеотипи, вітчизняні та іноземні стародруки, особисті архіви В. Сімовича – професора Львівського університету, Є. Козака – професора Чернівецького університету, К. Райфенкугеля – директора бібліотеки Чернівецького університету, колекції К. Томащука – першого ректора Чернівецького університету, І. Карбулицького, І. Співака та ін. Найцінніша книга датується XIII ст. Вона написана на пергаменті латинською мовою. У фонді зберігаються також книги Марії-Луїзи, дружини Наполеона І, цісаря Франца Иосифа І, професорів університету С. Смаль-Стоцького, Іона Сбієри та ін. Чернівецький університет видає "Наукові записки".

Історія Ботанічного саду Чернівецького національного університету. Ботанічний сад Чернівецького національного університету – один з найстаріших в Україні. Його історія бере початок з 1877 р. і тісно пов'язана з історією Буковини. Заснований сад магістратом м. Чернівці за часів Австро-Угорщини, коли Буковина входила до складу імперії на правах герцогства. Будівництво саду тривало 11 років. Його першим директором був австрієць за походженням професор Едуард Тангль. Основна увага зосереджувалась на створенні колекцій популярних на той час північноамериканських видів дерев і кущів, саджанці яких завозились із Австрії з Мускауерського розсадника й розміщувались за родовими комплексами на площі 3,5 га.

У 1918 р. Буковина ввійшла до складу боярської Румунії, і сад підпорядкували Інституту ботаніки. Саме в цей період розпочинається робота з вивчення та систематизації флори краю, створення гербарію та колекцій аборигенних видів. З приєднанням Буковини до України в 1940 р. сад переходить у розпорядження Чернівецького державного університету. Основним напрямом його діяльності стає інтродукція та акліматизація рослин. Видаються перші друковані списки насіння.

Під час війни частина деревних насаджень саду була знищена, але колекції закритого грунту збереглись майже повністю. У повоєнний період активізується робота з інтродукції корисних рослин, зокрема плодових, кормових, лікарських і ефіроолійних.

У 1956 р. до саду приєднується дендрарій колишньої резиденції буковинських митрополитів, основу насаджень якого на площі 4,8 га складають аборигенні види.

У 1963 р. Ботанічний сад Чернівецького національного університету оголошується пам'яткою природи республіканського значення, а в 1969 р. здобуває статус наукового закладу. До природно-заповідного фонду України Сад включений у 1983 р., а в 1992 р. затверджений як заповідний об'єкт загальнодержавного значення.

З 1944 р. колектив співробітників Саду очолювали: проф. Г. X. Молотковський, доценти М. В. Орехов, 3. К. Костевич, В. Л. Данишук, М. Г. Мурзенко. 3 1972 по 1985 р. директорами Саду працювали: проф. Б. К. Термена, з 1986 по 1996 р. – доц. В. О. Гаврилюк, з жовтня 1996 по вересень 2003 р. – старший наук, співроб. Л. Г. Галицька. 3 1 жовтня 2003 р. керівником Саду є старший науковий співробітник Μ. 1. Виклюк.

Нині ботанічний сад є науковим підрозділом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У його структурі містяться чотири відділи: дендрології, тропічних і субтропічних рослин, паркознавства, трав'янистих рослин, а також насіннєва лабораторія та гербарій. Основа Саду – дендрарій, колекції якого налічують 768 видів і 385 декоративних форм, різновидностей і сортів. Листяні породи представлені 755 таксонами, хвойні – 437. Особливу цінність становлять вікові екзоти, які збереглися з дня заснування саду (Кипарис болотний, Ялиця Нордмана, Сосна Веймутова, Тюльпанове дерево, Дуб великоплідний) і рідкісні унікальні види (Секвоядендрон велетенський, Акебія п'ятірна, Декенея Фаргеза). Значне місце в колекції займають декоративні кущі: барбариси, калини, кизильники, магнолії, рододендрони, таволги.

Різноманітність рослинного світу тропічних країн зосереджена в експозиційній оранжереї – на площі 525 м2 розміщено 920 видів з 80 родин. 27 видів належать до папоротеподібних – серед них 70-річні Аспленій гніздовий і Платіцерій оленерогий. Унікальними за віком і розмірами є голонасінні: Араукарія висока, А. кунінгамієвидна, Саговник відігнутий, Цератозамія мексиканська, які числяться в колекції з 1902 р. Покритонасінні представлені 306 видами: щорічно цвітуть 80-річні Фінік канарський і Хамеропс деревовидний, а 95-річна Лівістона китайська плодоносить. 145 видів налічує колекція кактусів.

Колекція трав'янистих рослин представлена 1 220 таксонами, з яких 380 є представниками місцевої флори. Серед інтродукованих декоративних багаторічників найповніше представлена родина лілійних: 120 видів із ЗО родів та 180 сортів. Колекція ірисів налічує 80 сортів, нарцисів – 70, жоржин – 65, хризантем – 60, пеонів – 25, тюльпанів – 85.

За час існування Ботанічний сад став справжнім центром інтродукції рослин на Буковині й підтримує зв'язки з 86 країнами СНД і далекого зарубіжжя з обміну насінням. На колекційних ділянках Саду пройшли первинне випробування понад 5 тис. таксонів, з яких 1,3 тис. упроваджені в народне господарство. Крім інтродукції, важливим науковим напрямом є вивчення та охорона раритетного фітогенофонду та раціональне використання рослинних ресурсів Буковини.

За матеріалами досліджень за останні 5 років в наукових виданнях співробітниками Саду опубліковано 125 статей.

У вересні 2002 р. на базі Саду відбулася міжнародна наукова конференція, присвячена 125-річчю його заснування. У жовтні 2002 р. дендрарію Ботанічного саду присвоєно статус наукового об'єкта, що становить національне надбання України.

Наступний розділ:

Стан жіночої освіти

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення й розвиток університетської освіти“ на сторінці 14. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Понятійний апарат

  • Зв'язок історії педагогіки з іншими науками

  • Зв'язок з іншими дисциплінами

  • Контроль і оцінка знань студентів

  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА – ДЖЕРЕЛО ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ

  • Мета, зміст, форми виховання й навчання в українській народній педагогіці

  • Розділи української народної педагогіки

  • Народні прислів'я та приказки

  • Колисанки

  • Жартівливі віршики та пісні

  • ВИХОВАННЯ, ПИСЕМНІСТЬ, ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ПРАУКРАЇНЦІВ

  • Велесова книга як писемна пам'ятка праукраїнців

  • Писемність “неписемних" першоукраїнців

  • ВИХОВАННЯ, ШКОЛА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Заснування й функціонування монастирських шкіл

  • Діяльність майстрів грамоти

  • Педагогічні пам'ятки Київського періоду

  • РОЗВИТОК НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIII-XV ст.)

  • СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІКИ В ЕПОХУ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ (XVI-XVIII ст.)

  • Острозька слов'яно-греко-латинська академія

  • Діяльність братських шкіл

  • Заснування школи при Києво-Печерській лаврі

  • Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії

  • Січові (запорозькі) і козацькі школи. Полкові й сотенні школи гетьманської України

  • Діяльність Глухівської музично-співацької школи та спеціальної адміністративно-старшинської школи

  • Діяльність українських просвітителів і педагогів

  • Заснування головних і малих народних училищ

  • ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.

  • "Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" (1828)

  • Становлення й розвиток університетської освіти
  • Стан жіночої освіти

  • Діяльність недільних шкіл

  • Колегія Павла Галагана

  • Заснування першого дитячого садка в Києві

  • РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ШКІЛЬНИЦТВА ТА ПЕДАГОГІКИ В 1917-1919 pp.

  • та II Всеукраїнські учительські з'їзди, Всеукраїнський учительський професійний з'їзд

  • СТАН РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ У 20-80-ті pp. XX ст.

  • Розвиток національних шкіл за часів українізації

  • Педологія як наука. Представники та напрями розвитку вітчизняної педології

  • Розвиток освіти в 30-ті pp. XX ст.

  • Школа та педагогіка в передвоєнні, воєнні та перші повоєнні роки

  • Підготовка педагогічних кадрів

  • Особливості розвитку освіти в 50-ті pp. XX ст.

  • Радянська школа в 60-ті pp.

  • Стан освіти в 70-80-ті pp. XX ст.

  • ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ШКОЛИ, ПЕДАГОГІКИ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Державна національна програма "Освіта " (Україна XXI ст.)

  • Національне виховання дітей і молоді

  • Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність системи освіти