Становлення й розвиток університетської освіти

Історія вітчизняної педагогіки

Перший навчальний рік у Новоросійському університеті почався 7 вересня 1865 р. на трьох факультетах: фізико-математичному, історико-філологічному та юридичному – найчисленнішому. Четвертий факультет – медичний – було відкрито в 1900 р. Першим ректором університету став професор І. Д. Соколов.

У 1865 р. було засновано Петрографо-мінералогічний музей, який на сьогодні є національним надбанням. Фонди музею становлять 12 500 зразків із усього світу, серед яких унікальну наукову цінність має колекція зразків рудних утворень, у тому числі залізо марганцевих конкрецій із дна Світового океану. Най- коштовніші експонати музею – колекція метеоритів, найбагатша в Україні та Європі.

У 1870 р. при університеті було створено товариство дослідників природи. Члени товариства пропагували природничі знання, видавали свій друкований орган "Записки Новороссийского общества естествоиспытателей". Трохи згодом з'явилось історико-філологічне товариство (об'єднувало вчених університету та вчителів середньої ланки), при якому було організоване педагогічне відділення. Члени саме цього товариства розробили науково-методичні рекомендації щодо викладання історико-філологічних дисциплін у вищій і середній школі, займалися популяризацією наукових знань серед населення.

У 1871 р. засновано Астрономічну обсерваторію (з пунктами спостереження в Росії, Туркменістані, Азербайджані; є однією з найстаріших в Україні).

У 1873 р. на основі колекції Рішельєвського ліцею було створено Палеонтологічний музей, який належить до 10 кращих музеїв світу й нараховує більш ніж 40 тис. експонатів. Багато колекцій є еталонами при вивченні фауни колишнього Причорномор'я. Палеонтологічний музей за складом викопних матеріалів не має аналогів в Україні, а значна кількість експонатів є унікальними. Національне надбання становить також підземний палеонтологічний заповідник у карстових печерах Одеси, який є унікальним похованням у терасових відкладеннях більш ніж 40 видів вимерлих тварин.

У 1902 р. відомим зоологом Π. М. Бучинським було засновано Гідробіологічну станцію. У різні роки на станції працювали видатні біологи – академіки Д. К. Третьяков, Ю. П. Зайцев та ін.

На початку XIX ст. було засновано Зоологічний музей, який належить до найстаріших музеїв України. Наукові колекції нараховують більше 50 000 одиниць зберігання й містять унікальні зібрання ще XIX ст., серед яких колекція комах професора-ентомолога Є. Є. Балліона, що зібрана в минулому сторіччі; антропологічна колекція І.І. Мечникова; краніологічна колекція ссавців Причорномор'я та ін. До унікальних експонатів також належить повний змонтований кістяк 27-метрового синього кита.

До університету вступала молодь із Бессарабії, Криму, Кавказу, Дону, Кубані, слов'янських країн Балканського півострова. У Новоросійському університеті здобували освіту Μ. Ф. Гамалія, Д. К. Заболотний (мікробіолог і епідеміолог, один із основоположників вітчизняної епідеміології), О. О. Богомолець (деякий час навчався в Київському університеті, патофізіолог), Л. Писаржевський (хімік). В університеті працювали видатні вчені та педагоги, зокрема І. Мечников (біолог), І. Сеченов (філолог), О. Ляпунов (математик), В. Григорович (фізіолог), М. Умов (фізик), Є. Щепкін (історик), Ф. Успенський (історик), Г. Транфільєв (географ), М. Ланге (психолог) і багато інших.

Новоросійський університет був центром вищої освіти півдня України. Після 1917 р. реорганізувався в низку самостійних вищих навчальних закладів. З 1933 р. називається Одеським, з 1945 р. присвоєно ім'я І. Мечникова.

Багато яскравих сторінок вписали в історію України та університету всесвітньо відомі видатні вчені: І.І. Мечников – лауреат Нобелівської премії; фізіолог І. М. Сеченов – президент АН України; мікробіолог академік Д. К. Заболотний; ботанік академік В. І. Липський; біолог О. О. Ковалевський; фізик Ф. Н. Шведов; фізик-теоретик, засновник математичного відділення Новоросійського товариства природознавців М. О. Розумів; академік АН СРСР, засновник всесвітньо відомої школи хіміків-органіків М. Д. Зелінський; академік Російської АН та АН СРСР історик і археолог Ф. І. Успенський; академік, член Президії НАН України, засновник Фізико-хімічного інституту НАН України О. В. Богатський; член-кореспондент АН УРСР, засновник Одеського планетарію астроном В. П. Цесевич; математики М. Г. Крейн, О. І. Ляпунов, 1. М. Каришковський, П. Й. Занчевський; прославлений історик М.Є. Слабченко; славіст В. І. Григорович; зоолог Д. К. Третьяков; хірург І. Ф. Сабанеев; геолог О. Н. Криштарович; ботанік Ф. М. Каменський; хімік Л. В. Писаржевський і багато інших.

У 1870 р. Новоросійський університет закінчив Вітте Сергій Юлійович – управляючий Південно-Західною залізницею, міністр фінансів і шляхів сполучення, голова ради міністрів царської Росії, один з ініціаторів Маніфесту 17 жовтня 1905 р.

Необхідно зазначити, що троє із шести президентів Академії наук України працювали професорами ОНУ: академіки Д. К. Заболотний, В. І. Липський та О. О. Богомолець.

Це єдиний серед університетів України, що безперервно працював під час Великої Вітчизняної війни, навіть перебуваючи в евакуації.

За видатні заслуги в підготовці фахівців у 1965 р. Університет було нагороджено орденом Трудового червоного прапора, а в 1978 р. включено до переліку провідних університетів СРСР. Значна частина вищих навчальних закладів на півдні України створена на базі факультетів університету (Одеський державний медичний університет, Одеський державний економічний університет, Одеська національна юридична академія).

Одеським університетом імені І.І. Мечникова на півдні України створена та успішно працює нова розгалужена система навчальних інститутів і центрів у містах Миколаєві, Херсоні, Первомайську, Іллічівську, Южному, Білгороді-Дністровському, Теплодарі. Ця мережа має загальнонаціональне значення, відкривши доступ до вищої освіти великій кількості громадян.

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова є загальновизнаним провідним вищим навчальним закладом у групі класичних університетів, національним, науковим і культурним центром України. Член Європейської та Всесвітньої асоціації університетів.

Акредитований у повному обсязі за IV рівнем акредитації. Згідно з наказом Міністерства освіти від 04. 03. 1998 р. підготовка студентів здійснюється за багатоступеневою системою: бакалавр, спеціаліст, магістр. В університеті навчаються понад 20 тис. студентів, діють 80 кафедр, магістратура, аспірантура, докторантура.

Нині ректором університету є доктор фізико-математичних наук, професор, академік, заслужений діяч науки й техніки України Валентин Андрійович Сминтина.

Основна мета університету – підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення потреб різних галузей господарства й виробництва у фахівцях освіти, науки, мистецтва, економіки, права, підприємництва тощо.

Бібліотека. Одна з найбільших і найстаріших наукових бібліотек України. Заснована в 1817 р. Має фонд більше 3,6 млн томів, серед яких унікальні стародавні видання XV- XVIII ст. – 5 інкунабул, 27 палеотипів, надрукованих у першому сторіччі книгодрукування (XV ст.) і близько 9000 найрідкісніших і коштовних книг. До унікальних належить перлина вітчизняного книгодрукування Острозька біблія, видана в Острозі в 1581 р. Іваном Федоровим, і найстаріша в бібліотеці книга з геральдики Іоанна Андреа "Трактат про коріння", видана в Нюрнберзі в 1476 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення й розвиток університетської освіти“ на сторінці 12. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Понятійний апарат

  • Зв'язок історії педагогіки з іншими науками

  • Зв'язок з іншими дисциплінами

  • Контроль і оцінка знань студентів

  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА – ДЖЕРЕЛО ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ

  • Мета, зміст, форми виховання й навчання в українській народній педагогіці

  • Розділи української народної педагогіки

  • Народні прислів'я та приказки

  • Колисанки

  • Жартівливі віршики та пісні

  • ВИХОВАННЯ, ПИСЕМНІСТЬ, ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ПРАУКРАЇНЦІВ

  • Велесова книга як писемна пам'ятка праукраїнців

  • Писемність “неписемних" першоукраїнців

  • ВИХОВАННЯ, ШКОЛА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Заснування й функціонування монастирських шкіл

  • Діяльність майстрів грамоти

  • Педагогічні пам'ятки Київського періоду

  • РОЗВИТОК НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIII-XV ст.)

  • СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІКИ В ЕПОХУ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ (XVI-XVIII ст.)

  • Острозька слов'яно-греко-латинська академія

  • Діяльність братських шкіл

  • Заснування школи при Києво-Печерській лаврі

  • Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії

  • Січові (запорозькі) і козацькі школи. Полкові й сотенні школи гетьманської України

  • Діяльність Глухівської музично-співацької школи та спеціальної адміністративно-старшинської школи

  • Діяльність українських просвітителів і педагогів

  • Заснування головних і малих народних училищ

  • ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.

  • "Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" (1828)

  • Становлення й розвиток університетської освіти
  • Стан жіночої освіти

  • Діяльність недільних шкіл

  • Колегія Павла Галагана

  • Заснування першого дитячого садка в Києві

  • РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ШКІЛЬНИЦТВА ТА ПЕДАГОГІКИ В 1917-1919 pp.

  • та II Всеукраїнські учительські з'їзди, Всеукраїнський учительський професійний з'їзд

  • СТАН РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ У 20-80-ті pp. XX ст.

  • Розвиток національних шкіл за часів українізації

  • Педологія як наука. Представники та напрями розвитку вітчизняної педології

  • Розвиток освіти в 30-ті pp. XX ст.

  • Школа та педагогіка в передвоєнні, воєнні та перші повоєнні роки

  • Підготовка педагогічних кадрів

  • Особливості розвитку освіти в 50-ті pp. XX ст.

  • Радянська школа в 60-ті pp.

  • Стан освіти в 70-80-ті pp. XX ст.

  • ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ШКОЛИ, ПЕДАГОГІКИ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Державна національна програма "Освіта " (Україна XXI ст.)

  • Національне виховання дітей і молоді

  • Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність системи освіти