С. Д. Полторацький. Підкреслимо, що в різні роки в ліцеї викладали видатні вчені: хімік Д. І. Менделєєв, історик С. В. Єжевський, мовознавець В. В. Григор'єв, математики Г. П. Віард та В. В. Петровський.
Історію ліцею можна поділити на два періоди: перший (181 ΤΙ 837), коли навчальний заклад був близьким до середнього типу, і другий (1837-1864), коли за структурою, програмами, системою викладання він став повністю вищим навчальним закладом. До речі, старий ліцей розташовувався в будівлі, у якій раніше були приходське та повітове училища й Благородний інститут, і займав півкварталу фасадом на Єкатеринінську, бічними фасадами на Ланжеронівську та Дерибасівську. У 1857 р. ліцей переїхав у новий будинок на Дворянській вулиці. Ліцей складався, по суті, з чотирьох закладів:
• 1. Початкового підготовчого училища, у якому було три класи. Тут навчались два роки, вивчали читання й письмо грецькою, італійською, німецькою, французькою, а також отримували початкові знання про релігію, арифметику, російську мову.
• 2. Саме ліцею, що складався з п'яти класів із дворічним навчанням у кожному. Тут вивчали російську, латинську, грецьку, французьку, німецьку, італійську граматики, а також літературу (словесність), риторику, географію, статистику, математику, фізику, військову справу та "приємні мистецтва" (танці, фехтування).
• 3. Двох вищих додаткових училищ (на зразок факультетів), які мали по два класи, у кожному з них навчались по два роки. В одному викладали правознавство та політекономію, в іншому – комерційні науки: бухгалтерію, комерцію, технологію.
• 4. Четвертим закладом, який входив до ліцею, був Педагогічний інститут. Його вихованці, закінчивши курс, запишались у ліцеї на шість років: перші чотири в ролі наглядачів і два наступні – ад'юнктами при професорах.
Студенти Рішельєвського ліцею носили формений одяг – мундири й мундирні сюртуки, а з 25 жовтня 1838 р. за спеціальним імператорським указом – шпаги та трикутні капелюхи такої самої форми, як студенти університетів і Педагогічного інституту.
Нагороджувались студенти спеціальною медаллю за малюнком, височайше затвердженим 22 листопада 1836 р. та 13 липня 1837 р. для медалей, які видавались студентам університетів.
Усі учні поділялись на пансіонерів (внутрішніх) і приходячих (зовнішніх). До речі, Рішельєвський ліцей став настільки популярним, що сюди на навчання посилали своїх дітей не тільки дворяни з півдня України, але й сім'ї аристократів з Петербурга, Москви та інших міст. У ліцеї навчалися син князя Волконського, графа Сен-При, князя Четвертинського та інших видатних осіб Росії.
Зазначимо, що дисципліна в ліцеї була найсуворішою. У правилах для студентів, затверджених попечителем Одеського навчального округу 5 грудня 1853 р., передбачалось:
• а) за відсутність на 6 лекціях упродовж місяця без достатньої причини – догана директора;
• б) за відсутність на 12 лекціях – ув'язнення в карцері.
Якщо прогули повторювалися, то студент позбувався в кінці року права на іспит і залишався на тому самому курсі або виключався з ліцею.
Видатні сторінки історії ліцею пов'язані з іменами попечителів Одеського навчального округу Д. М. Княжевича та Μ. І. Пирогова. Цікава така деталь. Ліцей як у навчальній, так і в господарській частині мав своє внутрішнє правління, головою якого був одеський градоначальник, а членами – батьки, діти яких навчались у ліцеї. їх обов'язком було піклування про точне додержання правил Статуту, але вони не мали права висувати від себе якісь постанови, не спитавши на це дозволу вищого керівництва. Вони стежили за поведінкою та успіхами учнів, наприкінці кожного тижня подавали звіт про навчання й поведінку вихованців, були присутні на іспитах, підтверджували рахунки економа ліцею, висували кандидатури професорів, ад'юнктів, наглядачів і подавали їх на затвердження міністру народної освіти. На юридичному відділенні Рішельєвського ліцею викладали римську словесність, енциклопедію та історію правознавства, російське законодавство та практичне судочинство. Крім того, читались загальні дисципліни: філософія, російська словесність, історія, статистика, а також обов'язкові для всіх студентів богослов'я, церковна історія та церковне право.
Юридичні науки викладали відомі правознавці: Π. М. Протопопов, П. В. Архангельський, В. А. Ліоновський, К. К. Цин та інші. Багато з них друкували свої праці в "Одесском альманахе" та "Новороссийском календаре", які були популярні не тільки в Росії, але й за кордоном. "Одесский альманах" видавався за редакцією попечителя Одеського навчального округу Д. М. Княжевича. За свідченням І. Міхневича, за вибором статей, що торкались переважно місцевих інтересів, і витонченістю видання альманах здобув загальне схвалення. Усі його екземпляри дуже швидко розкуповувались і читались із особливим задоволенням і користю.
Згодом Новоросійський генерал-губернатор М. С. Воронцов передав видання календаря ліцею.
У 1856 р. попечителем Одеського навчального округу було призначено М.І. Пирогова (видатного вченого-хірурга, прогресивного суспільного діяча та педагога). За його ініціативою ліцею була передана газета "Одесский вестник", яку редагували професори-правознавці О. М. Богдановський і О. Г. Георгієвський. М. Пирогов доводив необхідність реорганізації ліцею в університет.
У 1861 р., улітку, сталася значна подія: Олександру II, який проїжджав через Одесу, було подано прохання про відкриття університету. Цар прислухався до прохання попечителя Одеського навчального округу про реформування Рішельєвського ліцею в Новоросійський університет, проте дозвіл надійшов лише у червні 1862 р. Між офіційним дозволом і його реалізацією минуло ще три роки.
Саме з ініціативи М. Пирогова в 1865 р. Рішельєвський ліцей було перетворено на Імператорський новоросійський університет. Цьому сприяли також М. Могилянський і П. Строганов.
Урочисте відкриття Новоросійського університету відбулось 1(13) травня 1865 р.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення й розвиток університетської освіти“ на сторінці 11. Приємного читання.
