Розділ «41»

ПІСЛЯ ПОДІЙ, що трапилися під час Великих Змагань, настало зловісне затишшя. Імператор ніяк не відреагував на те, що Тайрус за його спиною намовив Сенат проголосувати проти підвищення податків, і навіть бровою не повів, коли той — з власної ініціативи — продав кілька своїх колоній і влаштував сюрприз, вручивши всім ветеранам Імперських війн передріздвяні подарунки.

Передріздвяні подарунки були давньою традицією Імперії, але жоден із Домітріанів уже впродовж сотень років ігнорував її. Вони почувалися доволі безпечно, сконцентрувавши у своїх руках усю владу, і їм не потрібна була лояльність Вельмишановних Панів, які управляли найпотужнішими зорельотами і військовими машинами, що відбивали войовничі напади на кордонах Імперії.

Це був найбільш відкритий вияв ворожнечі з боку Тайруса, його виклик Імператору, після чого Спадкоємець Прімус майже цілий день протримав мене біля себе. Ми сиділи в його солярії на «Олександрії». Солярій розміщувався під небесним куполом із зеленим садом, який він недавно виростив із листочка, привезеного з Люміни. Поміж дерев протікала штучна річка — настільки повноводна, що невмілий плавець міг у ній втопитися.

— Я планував поселити тебе в одній із кімнат «Олександрії», — сказав Тайрус, дивлячись вниз на стрімкий потік, — але враховуючи обставини, я не стану цього робити.

— У всякому разі я б не хотіла спати на «Олександрії», — прямо заявила я. Я подумала про Сайдонію, яка ховалася на моїй віллі, і про те, що я не хотіла залишати її так надовго.

Хвилину Тайрус дивився на мене, і я не могла зрозуміти вираз його обличчя?

— Ні, — занадто швидко відповіла я.

— У будь-якому випадку, — сказав він, — бабуся може неправильно все зрозуміти. Вона бажає, щоб я був з Елантрою.

— Вона хоче, щоб ти одружився на змії.

— О, Геліоніка, — промовив Тайрус із посмішкою. — Принаймні Елантра добре впишеться в мою родину. Усі справжні політики — гадюки.

Від самої думки про те, що Елантра Пасус стане Імператрицею, я закипіла. Чи радше, Елантра Домітріан. Зазвичай у шлюбі люди беруть прізвище більш могутньої сім’ї. Саме так Салівар Фордайс став Саліваром Домітріаном.

— Як довго ми залишатимемося пліч-о-пліч? — запитала я Тайруса. — Урешті-решт вам доведеться публічно відмовитися від мене, якщо ви хочете піти до неї. Я не можу вічно грати роль Сайдонії фон Імпірінс.

— Але тобі доведеться. Ніхто ніколи не повинен дізнатися, що ти зробила.

— Або що? Вас допитуватимуть, бо ви приховали цей факт?

Він різко повернувся до мене.

— Або ти будеш у небезпеці, — виплюнув він. — Зображати із себе Сенатора — це найвища зрада.

— І що з того?

— Я буду змушений вимагати від Вельмишановного Панства твоєї страти. Переді мною і так постане багато труднощів, коли я створюватиму засади своєї влади в ролі нового Імператора. Я не зможу гарантувати тобі захист, якщо мої союзники виступлять проти тебе.

Я знизала плечима, що тільки ще більше його розпалило. Він примружив очі; загрозливо наблизився до мене, потім, ніби ще раз обдумавши свої дії, відступив на крок назад і зробив глибокий вдих.