Розділ «Блазень Ясько»

Прийшов Петруня і сказав князеві, що йде Ясько.

На леваді почулася безглузда пісня, вигукував її старечий голос, а по хвилі з’явився на місточку, що над озерцем, старий музика в чудернацькому вбранні: в каптанці, пошитому з оксамиту двох кольорів, але таку, що півкаптанця з зеленого оксамиту, а пів – з жовтого, один рукав зелений, другий жовтий, так саме й штанці з двох кольорів, черевики теж різноманітні, на голові брилик з китицею й з причепленими до крис невеличкими дзвіночками; в руці він держав невеличку ляльку, зроблену з ганчірок. Ідучи місточком, він підскакував, танцював, крутився й наспівував безглузду пісню:

Ой, були, ой, жили,

Ой, жили, ой, були,

Та спасибі батькові,

Та спасибі матері,

Що нас таких добули!

Блазень, наблизившись до альтанки, подивився на всіх і зареготав безглуздо.

– Ха-ха-ха! А ось ще дурень до всіх! Тепер нас тут більше, – промовив він з вихилясами. – А що з вас кому: чи затанцювати, чи про щасного кота заспівати? – запитав панів-гостей.

– Співай про кота! – сказав гість з вусами.

– Кота! Кота! – гукнув блазень у той бік, де музики.

Заграли музики, а блазень, розмахуючи лялькою, а сам, хилитаючись на всі боки, заспівав за музикою:

Ой, жив та був щасний кіт,

Мислив жити сотні літ,

Тож не думав кіт вмирати...

Є в котика всього, вщерть,

Коли ж прийшла нагла смерть...

Почав котик смерть благати:

«Ой, не хочу пропадати,