Запряжено вози в дворі, навантажено різним збіжжям, ось тільки б одчинити браму та рушати, коли за двором неподалеку почулися постріли.
Прибігли до брами Фрол та Янко і сповістили, що за ними оце гналися псарі. Сказав Ярема своїм хлопцям, щоб вони готувалися зустріти гостей. Добре, що є рушниці в товариства: ще заздалегідь приховав Григор зброю, а тепер вона й придалася.
Аж ось на майдані, збоку від села, з’явилися шестеро вершників-псарів. Мабуть, пан послав їх уперед на довідки. Псарі, побачивши біля брами гурток озброєних, зупинилися.
– Агей, ви, бунтівники! Наказував пан, щоб ви скорилися! Ось він їде позад нас! Ось ви знатимете! – вигукували здалеку панські посіпаки.
Коваль Ярема махнув сокирою, стрельнули хлопці на псарів; вони злякано метнулися, погнали коней і зникли.
– Тепер вони знатимуть, що й ми озброєні, – сказав Григор.
– Це вже нам нічого думати тікати зараз з двору з возами, – промовив сумно Василько. – I в дворі замкнутися – теж загибати.
Усі замислилися, не знаючи, що робити
– Вот что, братци! – забалакав Фрол. – Бєжать сейчас поздновато, а прятаться во дворє – ето попасть, как кур во щі, і оні возьмут нас всєх ізмором. А лучше, єслі би во дворє осталіся дєвкі да кто-нібудь двоє із ребят, а ми всє засядєм нєподальоку в кустах, да встрєтим как слєдуєт псарєй с вашім князем. Нам надо їх разогнать, а послє уже думать удірать. Наші монастирскіє рєбята, что ідут сюда, нам нєстрашни нікак, оні нас нє тронут. А князь с псарямі пусть думают, что ми всє сідім за стєнами во дворє. Вот что нам остайотся дєлать.
Усі погодилися на тому, бо іншого нічого неможна було надумати.
У дворі, як призначило товариство, лишилися дівчата, Самко, Ясько-музика та недавній в’язень, Пилип Косач. А всі озброєні, за порадою сіверця Фрола, пішли швидко майданом і зникли в кущах, що понад яром. Ясько та Косач стали біля хвіртки в дворі, дівчата біля запряжених коней, щоб вивести їх з двору, коли буде можна, а Самко сидів на стіні за дозорця, бо треба дивитися, що робитиметься навкруги, та бачити, кому одчиняти хвіртку.
Тихо навкруги, ніде ніщо не шелесне, мов і не готується нічого лихого. Он в далечіні, збоку від Путивля, ще по той бік мосту через річку Сейм, закуріло, мов дим, то знялася хмарою курява на дорозі, а незабаром крізь неї заманячили два берлини, а позад них теж курилася дорога довгим пасмом, наче йшло численне військо.
Через який час з’явилися на майдан десятеро вершників-псарів. Вони, не наближаючись до двору, позирали на стіни, нишпорили очима навкруги, і, погарцювавши на конях, подалися назад. Трохи згодом з яру, що від села, виїхали на майдан берлини, оточені вершниками; один порожній, бо пан-князь був на коні, а в другому берлині сиділи, немов похнюпившись, дві постаті в чорному одягові, в довгастих, наче димарі, каптурах на головах.
«Оце ченці, монастирські господарі», – подумав Самко і ліг під гарматою, щоб його не помітили.
Берлини зупинилися в холодку під берізками, а декілька вершників пробігли майданом, далі від стін, потім трохи ближче, а згодом осміліли, підбігли до самої брами. Вони не боялися гармати, бо знали що нема пороху. Стукотіли в браму та хвіртку, лаялися та нахвалялися.
Сам князь наблизився трохи до брами і гукав, щоб одчинили, обіцяв покарати тільки найбільших винуватців, а іншим усім дарувати. Почали сходитися поволі селяни, підходили до князя й, поскидавши шапки, вклонялися та щось йому казали, а він і не дивився на них, мов не бачив.
Аж ось загупотіло на майдані, з’явилося багато людей з засмаженими сонцем й вкритими пилом обличчями в сорочках, випущених поверх штанів та підперезаних ремінцями; в кожного з них були на плечах довгі дрючини, а де в кого вила та сокири. Он їм щось кажуть їхні господарі-ченці.
«Оце, мабуть, і є сіверці», – подумав Самко.
Ось один вершник, мабуть монастирський прикажчик, гукнув на сіверців, і вони посунули за ним лавою до брами та поділившись на два гурти, поставали під стіною, обабіч брами. «Оце зветься облога, – сказав сам собі Самко, визираючи з-під гармати. Кортить йому подивитися ближче на оцих сіверців. Він підсунувся на край стіни і почав роздивлятися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Незвичайні пригоди бурсаків» автора Товстоніс В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облога“ на сторінці 1. Приємного читання.