Розділ «Охоча молода»

Коли зник Циганчук, з-за альтанки з’явилася Дося; дуже збентежена, вона озиралася навкруги.

– Іди сміливо. Окрім своїх, тут нема нікого, – сказав Григор. – Ну, що?

– Та ще нічого. До замку я не ходила, бо догадалася, чого туди йти. А що далі робити, я вже не знаю. Борис побачить, що мене так довго нема, почне шукати. От-от надійдуть сюди прислужники, знайдуть мене і потягнуть до шлюбу з отим. – Вона аж здригнула від жаху.

– Справді, погана справа, – промовив Григор, щось думаючи.

– А нащо ми отут? – запитав Самко. – Нехай лише хто наважиться тягнути. Нехай лише хто прийде. Чи так, Марку?

– Авжеж. Сюди прийде, а звідціль полізе рачки, – сказав Марко.

– Ще рано починати заводитися з ними битися, – попередив Григор. – Коли б ще один день якось перетягнути, переховатися, а там...

Він не доказав, що там, бо в цю мить за парканом левади почувся голос дурної Гапки.

– Гей, сіра! Гей, ряба! – вигукувала вона, цвьохкаючи батогом.

Григор прислухався, і очі в нього враз зробилися веселі, він чомусь раптово зрадів.

– Ха-ха-ха! Стривайте лиш. Як бачу, нам допомагають зорі. У житті йдуть рядком лихо й надія, сум і сміх... А гукни сюди оту обкрадену на розум і красу, – сказав він Досі. – Вона нам допоможе. Вона однесе до Фрика наказа. Коли б тільки її умовити.

– Ось воно що? – догадалася Дося. – Гапка погодиться. Не треба й умовляти її, бо вона давно мріє про Бориса. Агей, Гапко! Іди-бо сюди скоріше! Щось гарне-гарне тобі скажу! Ось іди, бо почуєш, то й сама зрадієш.

– Мені ніколи! Я не піду, бо ще не обідала, – закомизилася Гапка.

– Та йди-бо! Прийшли свати тебе сватати!

– Свати?.. Мене сватати?.. – зраділа дурна. – То я зараз! Ось я швидко! – і почулося, як за парканом зашелестіла трава, загупотіли часто чоботи.

– От і гаразд. Вона однесе наказа і тим затягне якийсь час, а нам цього тільки й треба. А коли що, то можна переховатися на Страшній леваді, – говорив Григор. – А де наказ? – запитав він Досю.

Та подала йому папірця.

– О! – посміхнувся Григор і зачитав уголос: «Фрику Карловичу! Негайно одружіть Бориса з дівчиною, що подасть вам оцього наказа». Ну, не чудесна річ? Тут навіть не назначено, з якою саме дівчиною. Упіймав собі Борис. От коли б це сталося!

– Де ж вони оті? – почувся голос Гапки з-за кущів.