| № · з/п | Суть методу | Особливості застосування | Позитивні аспекти | Негативні аспекти | ||||||||||
| 1. | Відкрите обговорення ідеї та заходів щодо майбутніх змін в організації ще до початку їх проведення | Слід рекомендувати для застосування, коли причиною опору змінам є відсутність чи неточність Інформації | Може допомогти отримати згоду на зміни зі сторони людей, якщо їх переконають | Потребує багато часу, якщо до цього процесу залучена велика кількість людей | ||||||||||
| 2. | Залучення підлеглих до прийняття рішень щодо змін | Рекомендується в ситуації, де Ініціатори змін не володіють всією необхідною інформацією для розробки заходів щодо змін, а інші мають значні можливості для опору | Може допомогти людям усвідомити необхідність проведення змін і необхідність власного сприяння змінам | Потребує багато часу і може призвести до помилок у проведенні змін | ||||||||||
| 3. | Полегшення та підтримка шля- | Слід рекомендувати для застосування, | Є оптимальною такти- | Може забрати багато часу, до- | ||||||||||
| хом підвищення кваліфікації виконавців тощо | коли причиною опору змінам є страх перед особистими проблемами | кою для вирішення особистих проблем | poro коштує І може не допомогти | |||||||||||
| 4. | Переговори щодо забезпечення згоди на зміни передбачають, що згоду на зміни можна отримати шляхом забезпечення матеріального стимулювання | Рекомендується в ситуації, де один чи група співробітників, які явно програють при запровадженні змін, мають великі можливості чинити опір змінам | Може бути порівняно легким способом позбутися основного опору | У більшості випадків цей метод досить затратний і сприяє появі у багатьох співробітників настороженості досягати згоди у переговорах | ||||||||||
| 5. | Кооптація - визначення особи, яка може здійснювати опір змінам та відігравати провідну роль у прийнятті рішення щодо змін в їх здійсненні | Рекомендується для специфічних ситуацій, в яких інша тактика пов'язана з великими витратами чи в взагалі не може бути здійснена | Може допомогти знайти підтримку в проведенні змін (але меншу, ніж участь працівників у прийнятті рішення щодо змін) | Може створити проблеми, якщо люди розпізнають кооптацію | ||||||||||
| 6. | Маневрування -з метою зменшення опору змінам означає вибіркове використання інформації чи складання чіткого графіку діяльності щодо заходів, які забезпечать бажаний вплив на підлеглих | Рекомендується в ситуаціях, де інша тактика буде неефективною чи занадто дорогою | Може бути порівняно швидкодіючим і не дорогим вирішенням проблеми опору змінам | Ініціатори можуть позбавитися якоїсь частки довіри до себе, а також можуть виникнути інші проблеми | ||||||||||
| 7. | Примус-це передумови позбавлення роботи, підвищення по службі, | Рекомендується для ситуацій, де потрібна швидкість і де ініціатори змін володіють значною | Може швидко подолати будь-який вид опору змінам | Ризикований метод, адже може створити у людей негативне ставлення до | ||||||||||
| підвищення професійної кваліфікації, заробітної плати або призначення на іншу посаду | владою | ініціаторів змін | ||||||||||||
Організаційні і відомчі цілі пов'язані з впливом, який програми будуть справляти на організаційні І відомчі результати, такі як прогули, плинність робочої сили, безпека і кількість конфліктів тощо.
Індивідуальні І персональні цілі зростання пов'язані з впливом на поведінку і позицію особистості. Вони можуть також бути пов'язані з впливом на персональне зростання осіб, залучених до програми. Після того, як потреби компанії були оцінені, а цілі заявлені, повинні здійснюватися програми розвитку управлінців.
Значну увагу необхідно приділяти тактиці впровадження змін, яка може мати три форми: примушування; переконання; залучення.
Кожна організація - це сукупність осіб і різних груп зі своїми цілями та інтересами. Найвпливовішими є такі групи: акціонери, профспілки, керівники, наймані робітники. Крім того, на діяльність організації впливають клієнти, місцеві органи впади, кредитори тощо. Приймаючи будь-яке рішення про зміни, слід враховувати, що вони пов'язані зі збільшенням витрат, а іноді і з погіршенням результатів виробництва. Це, в свою чергу, може задовольнити інтереси різних груп.
"Були часи, коли панувала думка, що управління організаційним розвитком - це автоматичний процес, який не потребує великої уваги. Вважалося, що нормальне функціонування індустріальної організації допоможе найкращим піднятися до вершини, де стало б видимим те, від чого можна відштовхуватися у випадку необхідності... Починаючи з другої світової війни, ми бачили безпрецедентне зростання у програмах організаційного розвитку і у конкретних перетвореннях по усьому Заходу. Рідко можна зустріти сьогодні велику компанію або навіть компанію середнього розміру, що не мала 6 формальної програми і штату для управління нею" [24].
Організація с динамічною системою, вона постійно і безперервно змінюється. Відповідно змінюються І всі її складові: керуюча і керована системи, технології, техніка, професійний, кваліфікаційний та віковий склад працівників, організаційні структури управління, цілі, продукція тощо. Всі зміни є взаємопов'язаними і, як правило, здійснюються з участю працівників організації. Саме зміни обумовлюють необхідність нововведень, які найчастіше приводять до:
• зміни цілей організації;
• зміни організаційної структури управління (розподілу повноважень, відповідальності, поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети тощо);
• зміни техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;
• модифікації (зміни) можливостей або поведінки працівників (підготовки до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації, формування груп тощо);
• зміни в управлінні виробничо-господарською діяльністю (графіків руху деталей, послідовності виконання операцій тощо; географії реалізації виробів; функціонування підрозділів і служб; рекламування продукції, тощо).
Відомий американський економіст Честер-Ірвінг Бернард (1886-1961) стверджує, що перед реалізацією певних організаційних змін доцільно:
• робити зважений вибір управлінських важелів з метою забезпечення необхідного впливу на підлеглих, причетних до змін;
• враховувати структуру та обсяги витрат, які зумовлюються змінами, та ймовірністю їх повної окупності;
• брати до уваги фактор часу;
• спрямовувати зміни, в напрямку підвищення ефективності діяльності організації [55].
Слід зазначити, що організаційні зміни є одним із найважливіших об'єктів управління.
Організаційні зміни - сукупність змін в організації, що зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватися у таких напрямах: зміни цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів, управління виробничо-господарською діяльністю.
Власне, управління організаційними змінами є конкретною функцією менеджменту. Тому технологія управління ними реалізується через загальні функції менеджменту, охоплюючи такі етапи:
• 1. Планування організаційних змін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління організаційними змінами“ на сторінці 4. Приємного читання.
