Організаційний розвиток як об'єкт управління

Організаційна поведінка

Суть стійкого розвитку полягає в тому, щоб в тривалому періоді часу забезпечувалися високі показники соціального, економічного і екологічного стану підприємства. По суті - це новий тип розвитку, при якому досягнення стабільного соціально-економічного стану підприємства становить ціль розвитку, в той же час цей стан повинен створювати надійні передумови стійкого розвитку в довгостроковому майбутньому.

"Центр тяжіння" від високих кількісних показників і рівнів розвитку, у тому числі - виробництва і споживання в сьогоденні повинен переміщатися до збереження їх високого потенціалу в майбутньому.

Практика показує, що будь-яка методика, що спирається на розрахунок лише кількісних показників, не спроможна розкрити механізм підтримки стабільного розвитку підприємства, заснований на управлінських рішеннях, на неформальних взаєминах. Поряд з кількісними показниками необхідно використовувати І якісні вимірювання, що надають можливість поглибленого розуміння проблеми економічної стійкості розвитку підприємства.

Забезпечення стійкого ефективного розвитку підприємства знаходить своє віддзеркалення в досягненні систем цілей (соціальних, економічних, технічних і екологічних) на основі послідовного здійснення принципу відповідальності перед суспільством. В цьому випадку прибуток вже не є кінцевою метою, на яку повинна орієнтуватися управлінська діяльність.

Прибуток є однією з економічних цілей і виконує важливу функцію - виступає засобом досягнення всієї системи цілей. Пропонується розглянути як критерій оцінки стійкого ефективного розвитку підприємства і такі показники: досягнення стійких темпів економічного зростання основного виду діяльності підприємства, отримання прибутку, достатнього для самофінансування економічного розвитку і забезпечення його стійкого зростання в динаміці.

Якість економіки і соціуму, необхідна для входження у фазу економічного зростання, тільки починає формуватися, особливо на промислових підприємствах. В даний час існують ефективні підприємства, для яких інтереси всіх учасників господарської діяльності взаємно збалансовані. Щоб таких підприємств стало більше, процес їх переходу з нинішнього в бажаний стан (стійкого і ефективного розвитку) повинен підтримати державу, організувавши розробку програм реформи підприємств, особливо промислових.

Слід зазначити, що дослідження ефективності менеджменту і його впливу на стійкість розвитку промислових підприємств показало, що в сучасних умовах надзвичайно важливо орієнтувати управлінські заходи на економічне зростання і, одночасно, повною мірою стала ясною проблема вимірювання стійкості розвитку промислових комплексів і підприємств, вирішення якої за своєю внутрішньою логікою передбачає наявність науково обгрунтованих методологічних підходів в цій області.

Принципово важливого значення набувають не лише питання освоєння сучасних ринково орієнтованих методів планування, управління, організації і контролю виробничо-господарської та економічній діяльності, але і розробка нових логістично орієнтованих концепцій, підходів, методологій до стратегічного аналізу і управління економічною стійкістю підприємств в умовах ризику та невизначеності.

Організаційний розвиток - це довготривала робота щодо вдосконалення процесів розв'язання проблем та оновлення організації. Об'єктивність організаційних змін зумовлює необхідність розв'язання проблеми розвитку організації в умовах постійних змін функціонування внутрішнього та зовнішнього середовища.

Розвиток підприємства є керованим, якщо в складі підприємства можна виділити систему, в якій об'єднані всі процеси, що ведуть до змін складу, властивостей, структури зв'язків і відносин складових елементів виробничо-економічної системи: інноваційні процеси, об'єднані в програми розвитку; зростання підприємства; реінжиніринг бізнес-процесів підприємства; процеси реструктуризації і приватизації підприємства; процеси кризового розвитку і антикризового управління підприємством, що ведуть до кількісних і якісних змін у всіх функціональних областях виробничо-економічної системи, а також контури управління на основі зворотних зв'язків, в яких вирішуються завдання стратегії і тактики управління і запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [12].

У зв'язку з переходом України до ринкової організації економіки принципово змінюються зовнішні умови діяльності кожного підприємства. Для того, щоб стати повноправним суб'єктом ринкової системи, підприємства змушені ставати гнучкими, постійно реагувати на зміни зовнішнього середовища, виробляти і реалізовувати локальні і глобальні проекти змін своєї діяльності, які повинні відбуватися без втрати контролю над організацією. У зв'язку з цим постає питання про підтримку підприємства в бажаному соціально-ринковому (конкурентному) стані, що вимагає його постійного розвитку як виробничо-економічної системи. Суть процесу розвитку, з точки зору функціонування підприємства, складає зростання рівня його організації, коли в міру накопичення інформації зменшується невизначеність [8].

Розвиток повинен здійснюватися так, щоб всі зміни, які відбуваються на підприємстві, дозволили в динамічних ринкових умовах зберегти і поліпшити рентабельність і стабільність. Особливості середовища і необхідність постійних змін вимагають також змін підходів, в рамках яких відбувається управління організаціями.

У сучасній динамічно змінній економіці прогресивні зміни в реальному секторі визначаються, головним чином, темпом розвитку і нарощування потенціалу промислових підприємств. Однією з найбільш важливих і актуальних проблем, з якими стикаються вітчизняні підприємства в даний час, є ефективне розміщення ресурсів з метою здобуття найбільшого прибутку. Дослідження ресурсного потенціалу на рівні підприємств, як основної ланки національної економіки, має ключове значення. Саме на цьому рівні управління необхідно визначити, які можливості є у кожного підприємства щодо досягнення і підтримки стійкого і ефективного розвитку.

Традиційно під потенціалом розуміють сукупність засобів, запасів, можливостей використання яких дозволяє отримати економічний ефект [17, 19, 66]. Термін "потенціал" трактують також як "можливість" чи "здатність", але в кожний певний момент часу можна визначити сукупність засобів, що визначають дану здатність [66].

В Інтерпретації Т.Г. Храмцової: "потенціал - це не тільки і не просто кількість ресурсів, але і закладена в них можливість розвитку системи у заданому напрямі" [30]. Можливості мають бути реалізовані, тобто реалізація потенціалу знаходить втілення в результатах діяльності.

Потенціал, без визначення його видів, є сукупністю засобів, запасів, джерел, що є в наявності, які можуть бути мобілізовані, приведені вдію, використані для досягнення поставленої цілі [19, 22].

Прагнення підприємств до економічності - внутрішньої ефективності, також залежить від виробничих і допоміжних можливостей (потенціалу). Ці можливості можна розподіляти по-різному, зосереджуючи енергію підприємства, наприклад, на внутрішніх операціях. В іншому випадку, гнучкий стратегічний потенціал, націлений на досягнення економічної ефективності в широкому сенсі, тобто на забезпечення прибутковості підприємства в майбутньому.

У категоріях теорії систем рівень потенціалу підприємства знаходиться в діапазоні між закритою системою, яка індиферентна до оточення, І повністю відкритою системою, високочутливою до зовнішнього оточення.

В роботах І.Ансоффа наголошується на істотній відмінності між основними компонентами функціонального і загального управлінського потенціалу. Функціональний потенціал визначається функціональними чинниками успіху в стратегічній зоні господарювання, а потенціал загального керівництва визначається рівнем змін в цій зоні [4].

Функціональний потенціал складають конкретні функції маркетингу, виробництва, НДДКР, знання і навички, яких потребує підприємство, щоб бути спроможним проводити конкурентну стратегію. Відкритість - це тип організаційної реакції, яка потрібна підприємству для підтримки своєї стратегічної активності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційний розвиток як об'єкт управління“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління
  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література