Організаційний розвиток повинен сприяти поліпшенню взаємин між співробітниками і вирішенню поточних організаційних проблем. Сучасна організація має бути такою, щоб мала змогу залучати до вирішення виникаючих проблем кожного свого співробітника, спонукати всіх своїх працівників до безперервного, заснованого на накопиченому досвіді, вдосконалення професійної майстерності і саморозвитку [38].
Розширена концепція організаційного розвитку включає як структурний, так і кадровий аспект. В рамках структурного підходу робиться спроба за допомогою змін в організаційному регулюванні (наприклад, організаційних планів, описів окремих рольових функцій) створити сприятливі рамкові умови для досягнення цілей організаційного розвитку.
Кадровий підхід полягає в проведенні заходів щодо підвищення кваліфікації співробітників (розвитку персоналу) і стимулювання їх готовності до прийняття і здійснення змін. Поза сумнівом, цілеспрямованість організаційного розвитку (економічна і соціальна ефективність) повинна спиратися на комбінацію обох підходів.
До найбільш поширених заходів відносяться;
• створення команд і спеціальних груп;
• встановлення ефективного зворотного зв'язку керівництва з підлеглими;
• міжгрупова взаємодія з метою поліпшення координації діяльності, удосконалення методів спільної роботи;
• консультаційна діяльність з організаційного розвитку, спрямована надати допомогу менеджменту компанії в усвідомленні особливостей людських взаємин всередині організації і управління ними, оцінювати їх з позицій культурних цінностей, лідерства, комунікацій і міжгрупової кооперації;
• використання лідерства.
Організаційний розвиток здійснюється у декілька етапів. Спочатку відбувається "розморожування" соціальної системи. Ставляться під питання погляди, цінності і моделі поведінки членів системи і проводиться експертиза їх придатності для досягнення системних цілей (продуктивність, Інноваційна активність, гуманізація праці).
На другому етапі починається рух до змін. Нові моделі поведінки І організаційного регулювання випробовуються і закріплюються в ході навчання персоналу.
Процеси змін вимагають логічного завершення, оскільки відомо, що вони можуть тривати нескінченно довго. Тому необхідні стабілізація і консолідація нових, офіційно узаконених моделей поведінки і організаційних правил. Це відбувається на етапі так званого заморожування процесу змін.
Революційні зміни в рамках "реінжинірингу господарської діяльності". У 1993 р. американські фахівці з менеджменту М.Хаммер і Дж.Чампі [24] в основних рисах сформулювали концепцію реінжинірингу бізнесу. На їх думку, господарський реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування підприємства і його найважливіших процесів. Результатом є різке (на порядок) поліпшення найважливіших кількісно вимірюваних показників витрат, якості, обслуговування і термінів. Згідно з цією концепцією мова повинна йти про глибинну реорганізацію підприємства по всьому ланцюжку створення вартості. Радикальній реорганізації також підлягає процес задоволення потреб клієнта.
Важливою передумовою досягнення настільки амбітних цілей є орієнтація на виробничий процес і клієнта, а також творче використання новітньої інформаційної технології на робочому місці, компетентних співробітників. Нові рішення повинні свідомо і радикально проводитися в життя. Керівництво зосереджується в руках кількох осіб, які наділяються всією необхідною легітимною владою і повинні енергійно та за короткий строк провести намічені зміни.
Останнім часом в науковій літературі вживається поняття "стійкий розвиток" стосовно підприємств [33].
Термін "стійкий розвиток" отримав широке розповсюдження після публікації доповіді "Наше спільне майбутнє", підготовленої в 1987 р. Міжнародною комісією з довкілля і розвитку, створеною під егідою ООН [24].
"Стійкий розвиток - це такий розвиток, при якому задовольняються потреби теперішнього часу, але не ставиться лід загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби" [39].
Нова стратегія розвитку цивілізації виходить не з пріоритетів сьогоднішнього дня, а робить спробу поставити нинішнє і майбутні покоління на один рівень, прирівняти їх по можливостях задоволення життєвих потреб.
Дослідження показують, що стійкий розвиток будь-якого регіону (як і країни) неможливий без стійкого розвитку підприємств, що діють в цьому регіоні чи країні, тому відносно кожного окремого підприємства необхідно говорити про стійкий розвиток [15].
У роботах з проблем стійкого розвитку використовується системний підхід, при якому розглядається складна структура, що включає суспільну і екологічну системи, соціальну, економічну і природну взаємодію. З урахуванням цільової спрямованості дані показники розбиті на три категорії: показники вхідної дії, показники стану, показники управління. Перші характеризують людську діяльність, процеси і характеристики, які впливають на стійкий розвиток. Другі характеризують поточний стан різних аспектів стійкого розвитку. Треті - Індикатори реагування, які дозволяють здійснювати новий вибір або який-небудь інший спосіб реагування для зміни поточного стану [19].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційний розвиток як об'єкт управління“ на сторінці 4. Приємного читання.
