• визначте потреби другої сторони. З'ясуйте, чому друга сторона хоче те, що вона хоче;
• визначте цінності другої сторони, як і свої власні;
• намагайтеся бути у всьому об'єктивними;
• спільно шукайте творчі та неординарні рішення. Ви можете поодинці проаналізувати потреби учасника конфлікту і продумати варіанти рішень. Але цей процес буде набагато ефективнішим, якщо діяти спільними зусиллями. Ви продемонструєте цим, що вважаєте свого опонента не противником, а партнером;
• використовуйте на початковій фазі розмови з опонентом фрази типу: "Я хочу справедливого результату для нас обох" (хто зможе заперечити проти принципу справедливості!), "Побачимо, як ми обоє можемо отримати те, що бажаємо" (вислів означає, що Ви не намагаєтесь придушити дії другої сторони), "Я прийшов до Вас, щоб разом вирішити проблему, що виникла в наших справах" (навряд чи опонент відповість відмовою) тощо.
Спосіб "співробітництво" вимагає багато терпіння і завзятості, дипломатії та вміння спілкуватись з людьми. Реальні переваги даного підходу до вирішення конфлікту - більш сприйнятливі рішення для обох сторін, взаємоповага.
Але "співробітництво" як спосіб вирішення конфліктної ситуації або конфліктної поведінки не завжди сприймається нашим суспільством. Повсякденне життя підтверджує, що, на жаль, частіше за все в наших умовах сторони віддають перевагу тактиці "виграти (програти)": я повинен виграти ціною програшу опонента. На користь цього неприємного висновку свідчать конфлікти між співробітниками на підприємствах І в наукових установах, між людьми в школах і вдома... Поведінка однієї або двох сторін характеризується прагненням:
• довести, що друга людина не права;
• перекричати партнера по соціальній взаємодії, використовуючи при цьому принизливі слова;
• вимагати безсуперечну слухняність;
• перехитрити учасника конфлікту;
• застосування фізичної сили тощо.
Тактика "виграти (програти)" рідко приносить тривалий результат - сторона, що програла, може не підтримати рішення, яке прийняте всупереч її волі; той, хто програв сьогодні, може завтра відмовитись від виконування рішення тощо.
Характеризуючи "співробітництво" як спосіб вирішення конфлікту, необхідно відмітити, що він найбільш ефективний не на стадії Інциденту, а як спосіб вирішення передконфліктної ситуації або як спосіб вирішення тривалого конфлікту, коли сторони, маючи приблизно однакову силу, вже достатньо вимучили один одного довгою, але безрезультатною боротьбою.
6. Ігнорування активних дій в конфлікті, як це не парадоксально, також може призвести до його вирішення. Багато процесів і явищ в природі та суспільстві розвиваються і тоді, коли людина не втручається в ЇХ натуральний стан. Конфлікт у цьому розумінні не є виключенням. Якщо при взаємодії двох людей виникає суперечність, яку вони намагались вирішити шляхом конфлікту, але невдало, то, даючи можливість розвиватись подіям природним шляхом, без стороннього втручання, вони можуть вирішити конфлікт. Наприклад, керівник фірми дав розпорядження начальнику відділу постачання та збуту направити одного співпрацівника у відрядження, пов'язане з "вибиванням" необхідних комплектуючих деталей для виробництва. Начальник відділу постачання та збуту прийняв рішення про відрядження спеціаліста з досвідом Р., коли він дав знати йому про своє рішення, то у відповідь почув прохання співпрацівника Р. не відсилати його у відрядження в зв'язку із сімейними обставинами.
Начальник відділу вважав цю причину вагомою і змінив своє рішення. На загальних зборах відділу він сповістив, що у відрядження поїде працівник К. Після зборів співробітник К. звинуватив колегу по роботі в тому, що він "підставив" його замість себе в край небажану подорож. Між ними відбулася бурхлива розмова, під час якої кожний намагався довести свою правдивість, використовуючи при цьому обвинувачення і образи в адресу один одного. Після цієї суперечки обидва працівники припинили активно впливати на ситуацію, надавши можливість приймати останнє рішення керівництву фірми. Конфлікт був вирішений за чотири дні. У відрядження вирішили відправити працівника Д., який не тільки не заперечував проти подорожі, але й виявив зацікавленість у ній.
Аналізуючи способи самовирішення конфліктів, потрібно враховувати Ваш власний стиль, Вашу схильність реагування на конфліктні ситуації. Безперечно, дуже корисно знати про те, які способи реагування на конфлікт у ваших співробітників. Сам стиль вирішення проблемних ситуацій, на який більшою мірою орієнтовані Ви або Ваші співробітники, можна оцінити за допомогою тесту К. Томаса. Ось декілька коротких зауважень з цього приводу.
Для опису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає, що можна застосовувати двовекторну модель регулювання конфліктів, основоположними вимірюваннями в якій є увага до інтересів іншої людини і увага до власних інтересів (див. рис. 8.4).
Рис. 8.4. Типові форми поведінки людей в конфліктних ситуаціях
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація конфліктів.“ на сторінці 7. Приємного читання.
