• г) зробіть поступки опонентові, де це можливо, тобто в тому, що в даному конфлікті не є для Вас головним (в будь-якому конфлікті завжди можливо знайти декілька другорядних моментів, окремих дрібниць, якими нічого не варто поступитись. Можна іноді поступитись і в серйозних речах, але не принципових для вас);
• д) скажіть Ваші побажання про поступки, які необхідні з боку опонента (вони, звичайно, стосуються ваших основних інтересів у даному конфлікті);
є) спокійно, без негативних емоцій обговоріть взаємні поступки, при необхідності і можливості відкоригуйте їх;
ж) якщо Вам вдалося домовитись, то скажіть, що вважаєте конфлікт вичерпаним. В іншому випадку не створюйте психологічних перешкод, оцінивши розмову як невдалу. Навіть в цьому випадку не розлучайтесь із співбесідником як з ворогом, завжди залишайте шанс продовжити розмову. Скажіть приблизно так: "Ну що ж, поки ми не прийшли до згоди. Але я вважаю, що тепер кожний з нас краще розуміє суть суперечності, позицію сторін. Давайте ще подумаємо, як вирішити проблему і повернемося до розмови через два - три дні. Ви ж прекрасно розумієте, що безвихідних ситуацій не буває. Якщо ми вдвох забажаємо, то вирішимо цю проблему".
До позитивних якостей відкритої розмови як засобу вирішення конфлікту слід віднести його економічність (мінімальні витрати), оперативність і достатню результативність. Навіть в тому випадку, якщо з його допомогою не вдасться вирішити конфлікт, він допомагає зрозуміти позиції другої сторони, її інтереси в конфлікті.
Важливою умовою корисності такої розмови є виключення будь-яких виявлень сторонами негативних емоцій по відношенню один до одного. Не сваріться під час розмови з опонентом, якщо Ви дійсно бажаєте конструктивно вирішити суперечність, що виникла.
3. Однобічне надходження не в головному для вас як пропозиція вирішити конфлікт. Надходження може бути або примусовим, якщо в процесі боротьби виявилася потужність вашого опонента, або добровільним. Вимушене припинення протиборства, що базується на розумінні його безперспективності, часто призводить до вирішення конфлікту на користь більш сильної сторони або до зниження його інтенсивності.
Добровільна однобічна уступка іншій стороні в тому, що Ви не вважаєте для себе головним, але припускаєте, що це мав значення для опонента, несе в собі наступний психологічний зміст. Зазвичай, кожна вихована людина свідомо або несвідомо намагається підтримувати у взаєминах з партнером баланс послуг. І якщо Ви зробили партнеру по взаємодії значну для нього послугу, то він постарається у відповідь теж зробити щось добре для Вас, навіть якщо ви його про це не попросите. Тому, у відповідь на вашу уступку в конфлікті, опонент може зробити уступку Вам, і це покладе початок вирішенню конфліктної ситуації. Роблячи поступки, важливо досягти вірного їх розуміння Вашим опонентом. Він повинен розуміти, що дана поступка - не виявлення Вашої слабкості, а пропозиція вирішити конфлікт.
4. Винесення конфлікту на привселюдність, звернення за допомогою до громадськості і керівництва. В яких випадках і як можна використовувати даний спосіб вирішення конфлікту?
Перше. Звертатись за допомогою до громадськості та керівництва можна тільки тоді, коли Ви повністю впевнені в тому, що Ваша позиція в конфлікті, вимоги до іншої сторони і Ваша поведінка справедливі.
Друге. Ваше звертання до громадськості і керівництва коректне як за змістом, так і за формою. Розглянемо більш конкретно це положення.
Головна загроза подібного способу вирішення конфлікту пов'язана з тим, що, звертаючись за допомогою до громадськості та до керівництва, людина, як правило, просить покарати другу сторону, застосувати каральні заходи проти опонента, який повів себе неправильно (кращим підтвердженням сказаному є листи громадян в різні органи влади: головний напрямок думок більшості листів - покарати другу сторону в конфлікті за відмову задовольнити законну вимогу людини, за некоректну і навіть хамську поведінку тощо).
Але часто таке прохання не знаходить негайного відгуку у особи, до якої адресоване звернення, сприймається нею досить насторожено. Це пов'язано з тим, що кожний розуміє упередженість оцінки суті конфлікту, яку дає одна з його сторін. Крім того, скарження одного із співробітників на іншого традиційно не отримує схвалення в колективі навіть у тому випадку, якщо воно справедливе.
Тому, звертаючись за допомогою до керівництва або за колективною думкою, необхідно:
• не скаржитись на опонента, а охарактеризувати проблему, викласти як свою позицію, так і позицію іншої сторони;
• при цьому не давати ніяких негативних емоційних оцінок позиції другої сторони і тим більше їй як особистості. Навпаки, психологічно грамотно буде підкреслити своє поважне ставлення до думки і особистості опонента, підкреслити, які сильні сторони Ви бачите в його підході;
• просити про допомогу у вирішенні ситуації, а не про покарання другої сторони.
З урахуванням цих вимог, як показує практика, даний спосіб вирішення конфлікту може дати гарний результат.
5. "Співробітництво" - найбільш ефективний, але одночасно і найбільш складний спосіб вирішення конфлікту. Його суть полягає в тому, що одна сторона сприймає Іншу не як перешкоду в досягненні своєї мети, а як людину, з якою можна домовитись і загальними зусиллями вирішити розбіжності в інтересах, цілях і цінностях сторін. Стратегія вирішення конфлікту, в результаті якої один учасників виграє, а другий програє (win to lose), у випадку співробітництва змінюється на принципово іншу: в результаті вирішення суперечності виграють обидва (win to win). У роботі X. Корнепіуса та Ш. Фейєра це положення звучить так: "Замість: "Я повинен виграти і тому я повинен заважати тобі," - спробуйте: "Я хочу виграти і хочу, щоб ти теж виграв [72 ].
Що потрібно для того, щоб спрацював даний спосіб вирішення конфліктів? Ось декілька корисних рекомендацій з названих робіт:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація конфліктів.“ на сторінці 6. Приємного читання.
