Класифікація конфліктів.

Організаційна поведінка

Застосування психологічних заходів обумовлюється фактором наявності у конфліктуючих глибокої особистої дезорганізації.

Керівнику рекомендується практикувати особисті бесіди віч-на-віч, зберігаючи при цьому такт і повагу.

При виборі способів вирішення конфлікту керівник повинен визначити глибину конфлікту, а потім вже застосовувати ті чи Інші способи. Іноді методи вирішення конфліктів можуть застосовуватися в комплексі.

Непрямі методи вирішення конфліктів

Метод "виходу почуттів". За спостереженням одного з видних сучасних психотерапевтів К.Роджерса, якщо людині дати безперешкодно виразити свої негативні емоції, то поступово вони "самі собою" змінюються позитивними. Дійсно, коли людина висловлює по відношенню до іншої особи різкі думки, часом несправедливі слова, то після такого монологу, як правило, зітхнувши, вона говорить: "А взагалі-то, у нього є дуже хороші якості...". Реалізація даного методу вимагає від керівника терпіння і здібностей емоційно підтримувати співрозмовника. Здавалося б, немає нічого складного в тому, щоб Ви вислуховуючи нарікання К. у відношенні Т., просто мовчали б і час від часу кивком голови, мімікою, репліками ("Розумію", "Так", "Звичайно", "Оце так!" тощо) підтримували мовця. Але частіше за все буває так, що менеджер обриває, виправляє, звертається до совісті тощо. Подібна поведінка керівника пояснюється передусім тим, що він неправильно розуміє ситуацію: якщо він уважно слухає, це означає, що він виражає згоду співрозмовнику.

Адже це не одне і те ж!

Цілком прийнятно, уважно слухаючи, демонструвати співрозмовнику співчутливе розуміння, яке зовсім не гарантує вашої згоди з ним. А співрозмовник К., більш або менш вгамований за рахунок "виходу почуттів", тоді легше прийняв би Ваші розумні і людяні доводи.

Метод "емоційного відшкодування". Людина, що звертається до Вас з наріканням на свого опонента, повинна розглядатися як страждаюча особа. І навіть у тому випадку, коли справді потерпілою є не вона, а саме її опонент.

Справа в тому, що чим більш неправа людина, тим активніше вона виправдовує себе перед власною совістю як "мученик", "жертва". Така природа людини. Страждання потрібно враховувати, навіть якщо воно "неправедне". Показавши, що ви рахуєтеся з цим, ви вже "емоційно відшкодовуєте" пригнічений стан співрозмовника. Його особливо зігріває доречно вставлене слово похвали. Так, похвали, як це не парадоксально. Якщо він заслуговує на осуд, покарання, він повинен отримати це сповна. Але добре слово цьому зовсім не перешкода. Навпаки, це - ключ до його совісті. Похвала може прозвучати так: "Ви адже взагалі-то, людина тонка, що загострено сприймає музику. Як же це Вас біс поплутає бути таким грубим в конфлікті з Т.?" Або так: "У Вас такі чудові, натхненні очі, добра усмішка. Якби Ви бачили себе в дзеркалі в той момент, коли ображали. Злоба нікому не до лиця, а Вам особливо". Але не потрібно йому лестити. Треба підкреслити те хороше, що є в цій людині насправді. Цього буває часом досить, щоб викликати каяття і вираження готовності піти на мир.

Метод "авторитетного третього". Стан конфлікту різко спотворює сприйняття конфліктуючими сторонами один одного і робить їх рольові очікування дуже тенденційними. Людина, що знаходиться в тривалому конфлікті з іншим, вже не в змозі прийняти від нього несподіване схвалення, похвалу. Вона передбачає або прихований мотив, або хитрий задум опонента. Примирююча добра думка одного з учасників конфлікту про іншого може тепер бути передана лише через третю особу, авторитетну для обох. Цю особу керівник повинен "підіслати" до когось з тих двох, що конфліктують, з дуже делікатною місією. Дуже важливо, щоб людина не здогадалася, що її хочуть таким чином "обробити". Третя особа повинна 99 відсотків свого часу спілкування з тим, хто конфліктує, присвятити темам, які взаємно цікаві, і лише один відсоток - "ударній" репліці, яка повинна прозвучати так, ніби випадково вирвалася. Для скривдженої людини позитивна думка, комплімент в її адресу з боку кривдника - це поштовх її власним думкам в напрямку пошуку шляхів вирішення конфлікту.

Метод "оголення агресії". Керівник навмисно дає можливість опонентам виразити свою неприязнь один до одного, спонукає їх сваритися в його присутності і досить тривалий час не кладе край словесній сварці. Даючи їм можливість вимовити саме "наболіле", він не відпускає їх, а продовжує роботу з ними, використовуючи, наприклад, такі прийоми:

• а) "обмін позицій". Менеджер зупиняє сварку, що розгорілася, і просить опонентів обмінятися місцями, на яких вони сиділи, а потім говорити кожному з них: "Уявіть собі, що Ви займаєте позицію Вашого опонента і від його імені висловіть в свою адресу всі обвинувачення, які приходять в голову". Цей прийом іноді вперше спонукає тих, що конфліктують, поглянути на сварку очима опонента. Здавалося б, такий погляд "з боку іншого" - елементарна норма, проста істина спілкування. Проте людям, які охоплені гнівом і образою, він дається дуже важко. Ефективність же його велика: знижується емоційна збудливість, починають переважати розсудливі думки. Прийом доречний при вирішенні конфлікту будь-якого типу;

• б) "розширення духовного горизонту" опонентів. Спонукаючи тих, хто конфліктує, тривало сваритися в його присутності, керівник протоколює сварку (бажане використання магнітофона). Далі сварка зупиняється і її запис відтворюється.

Як правило, опоненти пригнічені тим, що почули, оскільки обидва починають розуміти, що вели себе негідно або негарно. На цьому фоні менеджер приступає до професійного розбору сварки, показуючи егоїзм і несумлінність аргументації кожної з сторін. Розкривши дріб'язковість, примітивізм того, що викликало або супроводжує конфлікт, він намічає перед опонентами життєві цінності більш високого порядку. Бесіда закінчується закликом орієнтуватися саме на ці високі цінності і цілі, залишивши позаду уражене самолюбство і дріб'язкове особисте зведення рахунків.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація конфліктів.“ на сторінці 11. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.
  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література