Розділ «5. Десмургія»

8. Пов'язка має міцно утримувати перев'язувальний матеріал і не порушувати кровопостачання і (по можливості) рухів. Після накладання пов'язки необхідно звернути увагу на забарвлення шкіри і пульсацію периферичних артерій.

Типові бинтові пов'язки. Техніка їх накладання

Циркулярна (колова) пов'язка (fascia circularis). Після закріплення кінця бинта одним із наведених вище способів усі подальші ходи (тури) повністю або майже повністю перекривають попередні. Кінці бинта закріплюють на протилежному боці від місця ушкодження (Рис. 1.12)[1].

Спіральна пов'язка (fascia spiralis). Кінець бинта закріплюють звичайним способом дистальніше, або проксимальніше від місця ушкодження. Після цього ходи бинта, дещо відхиляючись від циркулярних, накладають у косому напрямку (спіралеподібний хід) так, щоб кожний подальший хід перекривав попередній на 1/3 або половину його ширини (Рис. 1.13)[1]. При накладанні висхідної пов'язки кінець бинта закріплюють дистальніше щодо ділянки ушкодження і спіралеподібними ходами, піднімаючись знизу вверх, поступово покривають ділянку ушкодження, а кінець бинта закріплюють проксимальніше відносно місця ушкодження. При покриванні бинтованої поверхні в протилежному напрямку (від центра до периферії) із закріпленням кінця бинта в дистальній ділянці, утворюється низхідна спіральна пов'язка. На поверхнях конусоподібної форми, щоб пов'язка щільно прилягала і міцно трималася, роблять перегини (спіральна пов'язка з перегинами).

При цьому хід бинта відхиляється в косому напрямку більше ніж звичайно, щільно прилягаючи до бинтованої поверхні. Великим пальцем лівої кисті, який розміщується косо, фіксують верхній край бинта, а правою рукою повертають головку бинта навколо своєї осі на 180°, щоб його черевце повернулося до бинтованої поверхні. Після цього роблять коловий хід і, залежно від крутизни конусоподібної поверхні, повторюють повороти після кожного ходу або чергують через їх певну кількість. Слід намагатися робити перегини на одній стороні і по одній лінії (Рис. 1.14)*. При цьому низхідна пов'язка утримується краще, проте на кінцівки, особливо при порушенні крово- і лімфообігу, краще накладати висхідну спіральну пов'язку. Спіральну пов'язку застосовують на плечі, передпліччі, гомілці, пальцях. До спіральних можна віднести також пов'язку вуздечка, пов'язки на очі (див. нижче). Такий вид бинтування показано при накладанні стискаючої пов'язки.

Спіральна пов'язка пальців. При необхідності вкрити усі пальці, пов'язку називають "рицарською рукавичкою". Кінець бинта при цьому закріплюють у зоні променево-п'ясткового суглоба. На першому етапі покривають великий палець за описаним вище методом. Після напівколового ходу бинта в ділянці променево- п'ясткового суглоба, переходячи з боку долоні на тильну сторону, бинт проводять у косому напрямку до основи вказівного пальця, покриваючи його з ліктьової сторони, повзучим ходом проходять до його верхівки і покривають її зворотним ходом. Весь палець покривають спіралеподібною пов'язкою і, огинаючи його основу з променевої сторони, у косому напрямку проходять через тил кисті до ліктьової сторони променево-п'ясткового суглоба, при цьому

роблять півколо з долонної сторони суглоба, а перейшовши на тил, проводять бинт до основи наступного пальця. Так, дотримуючись викладеного вище метода, покривають усі пальці. Кінець бинта закріплюють у ділянці променево-п'ясткового суглоба.

Повзуча пов'язка (fascia serpens) за технікою накладання нагадує спиральну. Кінець закріплюють кількома коловими ходами, а потім гвинтоподібним ходом напрямок бинта відхиляється настільки, щоб кожний тур не торкався попередніх. Така пов'язка може бути як висхідною, так і низхідною. Кінець закріплюють звичайним способом (Рис. 1.15)[1].

Пов'язки на очі (на одне око – fascia monoculis, на обидва- fascia binoculus). Кінець бинта закріплюють коловими рухами навколо голови. При накладанні пов'язки на ліве око після кількох колових ходів, дійшовши до середньої частини лоба, бинт спрямовують униз, покриваючи зону очної ямки. У подальшому бинт проводять нижче від вушної раковини і в потиличній ділянці переходить на коловий хід, при цьому закріплюючи попередній, а з лобової ділянки знову повертає косо вниз і покриває очну ямку. Після накладання пов'язки, кінець бинта закріплюють коловим ходом. Накладаючи пов'язку на праве око, після звичайного закріплення кінця бинта навколо голови в потиличній ділянці,, бинт повертають косо вниз і проводять під вушною раковиною. У подальшому, піднімаючи його вгору, покривають зону очної ямки і, перейшовши на коловий хід, закріплюють попередній. Так, чергуючи ходи, покривають зону очної ямки (Рис. 1.16). Накладаючи пов'язку на обидва ока, почергово покривають то одне, то друге око, інколи закріплюючи обидва ходи коловим ходом. Кінець бинта також закріплюють коловим ходом.

Вуздечка (пов'язка, що підтримує нижню щелепу – capistrum). Накладають без перегинів. Коловими ходами навколо голови закріплюють кінець бинта. Від потилиці бинт спрямовують косо вниз до підборіддя. Звідси бинт повертають вертикально вгору попереду вушної раковини, переходять через тім'яну ділянку і опускають вниз попереду вушної раковини до підборіддя. У подальшому без перегинів бинт повертають у напрямку потилиці і, перейшовши на коловий хід, закріплюють попередній, після чого ходи бинта повторюють. При ушкодженнях підборіддя роблять додаткові ходи. Після накладання ходів, що підтримують нижню щелепу і закріплюючого колового ходу в потиличній ділянці, бинт спрямовують косо вниз, проводять під мочкою вушної раковини, по передній поверхні підборіддя і бічній поверхні нижньої щелепи під мочкою вушної раковини з другого боку, а потім косо вгору і переходять на коловий хід при цьому проводячи один оберт закріплюють попередній хід, після чого ходи бинта знову повторюють (Рис. 1.17). Міцнішою пов'язка буде, коли вертикальні ходи бинта спрямовують поперемінно попереду або позаду вушної раковини, проводячи при цьому в тім'яній ділянці хрестоподібний хід.

Рис. 1.17. Пов'язк вуздечка. а – початок (горизонтальні тури і перехід до вертикальних); б – вертикальні тури і повернення до горизонтальних, в- закінчення пов'язки (за А.П. Юріхіним)

Хрестоподібна або вісімкоподібна пов 'язка (fascia cruciata s. octoidea). Кінець бинта закріплюють звичайними коловими ходами. Після цього хід бинта спрямовують по діагоналі до другої ділянки, де роблять поворот і проводять бинт у поперечному напрямі з протилежного боку. Провівши його на ту ж поверхню, проходять у косому напрямку, перетинаючи при цьому попередній хід, а дійшовши місця перших циркулярних ходів, роблять півколо в поперечному напрямку. Усі подальші ходи, чергуючись, повторюють попередні. Варіантом такої пов'язки є колосовидна і черепашача пов'язка (див. нижче).

Хрестоподібну або вісімкоподібну пов'язку на ділянку потилиці і задньої ділянки шиї (Рис. 1.18) накладають наступним чином, коловими рухами бинт закріплюють навколо голови. Потім позаду лівого вуха опускають косо вниз на шию і по правій бічній поверхні шиї обходять її спереду і піднімають по задній поверхні шиї на голову. Зробивши коловий рух навколо голови, бинт проводять під лівим вухом і проводять косо, повторюючи третій хід, у подальшому навколо шиї і косо вгору на голову. У подальшому пов'язку продовжують, чергуючи два останні ходи і, закріплюють навколо голови.

Рис. 1.18. Хрестоподібну або вісімкоподібну пов'язку на ділянку потилиці і задньої ділянки (за А.П.Юріхіним)

Колосоподібна пов'язка (fascia spica) на ділянку плечового суглобу. Кінець бинта закріплюють на верхній третині плеча, в подальшому хід бинта спрямовують по передній поверхні грудної клітки до пахвової ямки здорової сторони і, повернувши його на спину, проводять у поперечному напрямку по спині паралельно попередньому ходу. Після колового ходу навколо плеча по зовнішній його поверхні, бинт проводять таким чином, щоб він перетнув попередній хід і пройшов знову по передній поверхні грудної клітки, а потім по спині і на плече, поступово просуваючись угору так, щоб покривав всю ділянку суглоба (Рис. 1.19).

Колосоподібна пов'язка (fascia spica) на ділянку кульшового суглобу і пах. Пов'язку розпочинають коловими турами навколо талії (при бинтуванні правої половини – справа наліво, лівої половини – зліва направо). Потім бинт скеровують по передній поверхні стегна згори донизу і ззовні до середини. Обходять стегно по задній поверхні і ведуть по передній поверхні знизу догори і ззовні до середини і далі до ділянки над крилом тазової кістки з протилежного боку. Проходять по поперековій ділянці, виходять над крилом тазової кістки на боці накладання пов'язки і знов спускаються по передній поверхні стегна. Повторюють ходи 4-6 разів. Закріплюють пов'язку навколо талії (рис. 1.20).

Рис. 1.20. Колосовидна пов'язка на пахову ділянку (за А.П. Юріхіним)

Пов'язка на великий палець. На ділянку тенора, п'ястковофалангового суглоба та основну фалангу накладають пов'язку за типом колосоподібної. Кінець бинта закріплюють коловими ходами в зоні променевозап'ясткового суглоба. Після цього хід бинта спрямовують косо, огинаючи п'ястковофаланговий суглоб з променевого боку, переходять на поверхню долоні, покриваючи її в косому напрямі і, перетинаючи попередній хід з променевого боку, повертаються в зону променевоп'ясткового суглоба і роблять коловий хід. Послідуючі ходи бинта повторюють, піднімаючись вгору. Іноді дану пов'язку доповнюють кількома коловими або спіралеподібними ходами в ділянці основної фаланги і міжфалангового суглоба. При покриванні кінчика пальця після кількох турів пов'язки за типом колосоподібної проводять зворотній хід, який закріплюють висхідним спіралеподібним ходом, проводять колоподібний хід і закріплюють бинт коловим ходом у ділянці променевоп'ясткового суглоба (Рис. 1.21).

Рис. 1.21. Колосовидна пов'язка на великий палець (за А.П. Юрихіним)

Розхідну і збіжну черепашачу пов'язку (fascia testudo reversa et inversa), накладають на колінну та ліктьову ділянки. При накладанні розхідної черепашачої пов'язки кінці бинта закріплюють на верхній третині передпліччя (гомілки) або нижній третині плеча (стегна), проводять коловий хід через надколінних або ліктьовий відросток, потім виконують подібні ходи вище і нижче від попереднього. Повторюючи вісімкоподібні ходи бинта, покривають всю ділянку суглоба. Кінець бинта закріплюють там де розпочинали (Рис. 1.22)[4]. При накладанні збіжної черепашачої пов'язки суглоб також покривають вісімкоподібними ходами, але, проходячи від периферії до центра (надколінника або ліктьового відростка), тут же закріплюють кінець. Цей вид пов'язки тримається, менш міцно, а тому й рідше використовується в практиці.