Розділ «2.7. Загальні питання пластичної і естетичної хірургії»

Основні причини – сила тяжіння; гормональні впливи, які можуть призвести до збільшення або до зменшення об'єму молочної зало; коливання маси тіла пацієнтки; втрата еластичності шкіри і зв'язкового апарату залози.

Виразність птозу молочної залози визначають по відношенню соска до рівня підгрудної складки і розрізняють такі його варіанти:

• Птоз І ступеня – сосок на рівні субмаммарної складки;

• Птоз Іі ступеня – сосок нижче рівня субмаммарної складки, але вище нижнього контуру залози;

• Птоз III ступеня – сосок на нижньому контурі залози, спрямований вниз;

• Псевдоптоз – сосок вище субмаммарної складки, молочна залоза гіпоплазована, а її нижня частина опущена;

• Залозистий птоз – сосок вище субмаммарної складки, залоза має нормальний об'єм, її нижня частина надмірно провисає, що зустрічається у віддаленому терміні після редукційної мамопластики (Рис. 2.37).

Рис. 2.37. Види та ступені опущення молочних залоз: а – норма; б -птоз І ступеня; в – птоз II ступеня; г – птоз III ступеня; д – псевдоптоз; е – залозистий птоз

Таблиця 2.24

Хірургічна тактика при опущенні молочних залоз.

Вертикальна підтяжка молочних залоз. Передопераційна розмітка подібна до редукційній маммоппастики. Деепідермізацію шкіри проводять в зоні всій розмітки. Відшаровують шкірно-жирові клапті залози. Опущені тканини залози, розташовані в її нижніх відділах, переміщають вгору, підвертаючи під відшаровану залозу і підшиваючи нижній край деепідермізованого клаптя до фасції великого грудного м'яза на рівні II – III ребра Потім зближують краї шкіри і "підгоняють" форму залози.

Операції при деформаціях сосково-ареолярного комплексу.

До деформацій сосково-ареолярного комплексу відносять втягнутий сосок, гіпертрофію соска, ареолу занадто великого діаметра, деформацію ареоли при трубчастій молочній залозі.

Втягнутий сосок може бути вродженим, утворюватися після редукційної маммопластики або мастопексии. Операцію виконують наступним чином. Біля основи соска "на 9 годин" роблять невеликий розріз. Втягнутий сосок підтягують однозубим гачком і всередині соска перетинають молочні протоки, що утримують його. Потім при витягнутому соску біля його основи накладають П-подібний шов, розташований паралельно лінії доступу.

Гіпертрофований довгий сосок може утворитися при гіпоплазії і при гіпертрофії молочних залоз. Він спричиняє естетично незадовільне співвідношення між молочною залозою і соском, хронічну травматизацію соска (з можливою дисплазією і малігнізацією), часто супроводжуються болем. Операцію виконують наступним чином. На висоті 5 мм від основи соска на його поверхні роблять циркулярний розріз до м'язового шару і проток. Ще один циркулярний розріз роблять на 1 мм нижче вершини соска. Надлишок шкіри між доступами висікають, після чого протоки телескопічно вправляють в основу соска і накладають безперервний шов по всій його окружності.

Збільшення (до 10 см) діаметру ареоли часто спостерігають при гіпертрофії і опущенні молочних залоз. Однак зменшення діаметру ареоли може знадобитися при нормальному і зменшеному об'ємі молочних залоз. Зменшення діаметру ареоли (в т.ч. при збільшуючій маммопластиці) виконують за L.Benelli. Циркулярно висікають ділянку ареоли, накладають безперервний внутрішньодермальний шов проленом по всій її окружності. При стягуванні краї шкіри збираються в множинні дрібні складки, які протягом місяця розправляються

Таблиця 2.29

Класифікація ступенів птозу передньої черевної стінки (за A. Matarasso в модифікації авторів).

Абдомінопластика (пластика передньої черевної стінки)

Основні ознаки анатомофункціональної недостатності передньої черевної стінки – птоз м'яких тканин, потовщення підшкірного жирового шару, діастаз прямих м'язів живота і розтягнення шкіри, післяопераційні рубці, пупкова грижа. Птоз тканин передньої черевної стінки – найважливіша ознака, яка часто супроводжується відвисанням шкірно-жирової складки ("фартуха"). Останнє найчастіше визначає покази до операції.