Розділ «2.1.6. Сепсис»

Додаткові обстеження.

1. Діагностика первинного вогнища (УЗД, КТ, рентенологічні дослідження, інструментальні). При рентгенографії ОГК – різноманітні за об'ємом та щільністю дрібноплямисті тіні ("снігова буря") зі швидкою трансформацією в зливні вогнища, інфільтрати з появою випоту в синусах, дилятацією правих відділів серця.

2. Аналіз крові: лейкоцитоз або лейкопенія, нейтрофільоз, зсув формули вліво, анемія.

3. Коагулограма: зростання протромбінового часу у 1,5 рази, тромбоцитопенія, зниження інших факторів гемостазу.

4. Кислотно-лужний стан: респіраторний або компенсований метаболічний алкалоз (pH – 7,46) з трансформацією в метаболічний ацидоз (нижня межа pH – 7,25).

5. Центральний венозний тиск – підвищується до 18-25 см вод ст.

6. Показники активності запального процесу – високий рівень фібриногену та продуктів деградації фібрину.

7. Оцінка інтенсивності ендотоксикозу (зростання лейкоцитарного індексу інтоксикації).

8. Імунологічні дослідження – оцінка кількості Т- і В-лімфоцити, імуноглобулінів.

9. Спірометрія і оксиметрія – зменшення ЖЄЛ до 40% нормальної, р02 менше 70 мм рт. ст., рС02 збільшувалось до 50 мм рт ст.

10. Бактеріологічні дослідження крові, сечі, вмісту рани (гнійника). Газорідинна хроматографія (леткі жирні кислоти – маркер анаеробів).

Чи можна діагностувати сепсис без позитивної гемокультури? Позитивні посіви отримані не більше як у 70%. Сепсис – це клінічний діагноз, а не мікробіологічний (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Варіанти інтерпретації клінічних і мікробіологічних даних

Лікування. Хворий має бути госпіталізований у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Лікування починати потрібно негайно (концентрація медіаторів зростає погодинно, швидко виникають органні зміни).

МІСЦЕВЕ лікування (хірургія септичного вогнища) – радикальна хірургічна обробка, адекватне дренування, раціональне місцеве лікування.

ЗАГАЛЬНЕ лікування:

Антибіотикотерапія (також "Загальні питання хірургічної інфекції"). До визначення збудника і його чутливості до антибіотиків, проводять імперично, ґрунтуючись на попередньому досвіді. Найбільш ефективна на початкових стадіях, до розвитку поліорганної недостатності. З метою розширення спектру дії застосовують комбінацію 2-3 препаратів з урахуванням синергізму в допустимо високих дозах. Наприклад, цефалоспорини (цефтріаксон та інші) + аміноглікозиди (амікацин, гентаміцин) або аміногликозиди + антипсевдомонадні a/б (при нейтропенії). Після ідентифікації мікрофлори вибір антибіотиків базується на її чутливості. При виборі антибіотиків враховують основне захворювання, імунний статус, фармакокінетику антибіотиків та співвідношення вартість/ефективність.

ДОЗУВАННЯ. Антибіотики спричиняють лізис бактерій, який супроводжується вивільненням ендотоксинів і погіршенням стану хворого. Обережно слід застосовувати антибіотики, що діють на мембрану мікробної клітини. Отже, дозування не повинно бути надмірним і застосовувати потрібно бактерицидні антибіотики. Кратність введення визначають, виходячи з періоду напіввиведення (препарати тривалої дії вводять 1 раз на добу). Тривалість антибіотикотерапії може сягати 6-10 тижнів.

Приклади дозувань: цефалоспорини 4-6 г/добу + метронідазол (до 1,5 г/добу у вигляді 0,5% розчину по 100 мл в/в) або кліндаміцин в/в 2,2 г/добу; фторхінолони (гатіфлоксацин, ципрофлоксацин, офлоксацин) в/в 0,2-0,8 г/добу + метронідазол або кліндаміцин; бензілпеніцилін 24 млн Од/добу в/в+кліндаміцин.