Розділ «2.1.6. Сепсис»

Нейтрофіли після активації скупчуються вздовж судинного ендотелію, прилипають до нього і мігрують крізь судинну стінку. Активовані нейтрофіли звільнюють медіатори запалення, пошкоджують ендотелій, підвищують проникливість судинної стінки і спричиняють утворення мікроемболів, порушений мікроциркуляції і гіперпродукцію оксиду азоту. Активація нейтрофілів в післяопераційному періоді – провісник сепсису. Патологічні ефекти – продукція токсичних кисневих метаболітів і лізосомальних ензимів, мікроемболія.

Фактор некрозу пухлин – один з провідних медіаторів розвитку сепсису. Здатний активувати оксид азоту. В умовах гіпоксії значно збільшується щільність рецепторів до цього фактору.

Фактори коагуляції. В патогенезі сепсису велику роль відіграє фактор Хагеманна. Його активують пептидогликан, тейхонова кислота та ліпополісахариди. Розвивається ДВЗ-синдром. Фактор Хагеманна стимулює також перетворення прекалікреїну у калікреїн, утворення брадикініну (гіпотензивного агенту).

Фактор активації тромбоцитів – фосфоліпід, що зумовлює аутокаталітичну активацію вивільнення цитокінів. Його ефекти – стимуляція адгезії тромбоцитів на базальній мембрані ендотелію, випадіння фібрину, пошкодження легень, шок, стимуляція агрегації нейтрофілів і їх активізація (це підвищує їх здатність до фагоцитозу і бактерицидного ефекту).

Ендотелій. В нормі під дією NO-синтетази з ендотелію, макрофагів та нейтрофілів звільняється мінімальна кількість оксиду азоту, що регулює AT, пригнічує патогенну мікрофлору. При гіперпродукції оксиду азоту виникає сильна вазодилатація, гіпотензія, гіповолемія, пригнічення міокарду. Спричинена оксидом азоту вазодилятація не чутлива до дії вазопресорів. Це вазоплегія. Вона характерна для глибокого шоку. Ендотелій продукує також фактор активації тромбоцитів, що спричиняють їх адгезію і агрегацію, поглиблюють розлади мікроциркуляції.

Оксидантні ураження. Активовані нейтрофіли, макрофаги продукують токсичні метаболіти, що пошкоджують тканини шляхом перекисного окислення ліпідної оболонки клітинної мембрани і органел, денатурації ензимів, структурних білків, ядра і полісахаридних компонентів інтерстицію і базальної мембрани.

В процесі синтезу простагландинів і лейкотрієнів з арахідонової кислоти утворюються вільні радикали, які беруть участь у руйнуванні мікробів фагоцитами, макрофагами і нейтрофілами. Супероксидаза, перекис водню та ін. продукти мієлопероксидазних реакцій сприяють адгезії поліморфноядерних лейкоцитів в ділянці пошкодження з судинним ендотелієм.

У продукції вільних радикалів активну роль відіграє ксантиноксидаза (фермент, розташований на поверхні ендотеліоцитів). Він також бере участь у захваті і руйнуванні циркулюючих мікроорганізмів за допомогою клітин ретиколоендотеліальної системи.

Судинна недостатність. При сепсисі розвивається гіпердинамічний стан серцево-судинної системи, який характеризується збільшенням серцевого викиду і зниженням судинного опору (на грунті вазодилатації). Чим менший судинний опір – тим вища летальність. Дуже Низький опір резистентний до вазопресорів. Одна частина судин знаходиться в стані вазодилатації, інша – вазоконстрикції, що веде до ішемії. Значну роль відіграють оксид азоту, гістамін, брадикінін. Вони спричиняють перерозподіл іонів і знижують чутливість судин до ендогенних медіаторів судинного тонусу.

ЦІ РЕАКЦІЇ РОЗВИВАЮТЬСЯ ВПРОДОВЖ КІЛЬКОХ ГОДИН.

Патофізіологічні фази сепсису (R. Bone; Савельев В.С., Гельфанд В.Р., Гологорський В.А).

1. Сепсис.

2. Тяжкий сепсис.

3. Септичний шок.

Сепсис – синдром системної запальної відповіді інфекційного походження (наявність інфекційного вогнища).

Тяжкий сепсис – сепсис, при якому розвивається поліорганна недостатність (недостатність функції органів, коли гомеостаз не може бути відновлений без лікувальних заходів).

Синдром поліорганної недостатності включає:

• респіраторний дистрес-синдром – частота у дітей 97%;

• порушення функції ЦНС – частота у дітей 61%;

• гостра печінкова недостатність – частота у дітей 21%;