РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Решта мовчали.

Сергій уже забрав руку з Валиної талії. Валя закусила пухку губу. Водій Паша методично підбирає розсипані стакани. Славко — Господи, з ним хоч нічого не сталось?! І цивільник Саша, а там, де він, завжди щось відбувається.

Завовтузився Валера, придавлений Сашиною ногою.

— Ус… ти…

Саша відступив і дозволив йому підвестись. Валера встав; губи його були замащені кров’ю з розбитого об каміння носа.

Саша згріб Валеру за комір теніски. Акуратно, в обхід багаття, вивів до моря й тут зважено, коротко вдарив під дих. Валера охнув і перекинувся у воду; Саша підвів очі й побачив Лідчине обличчя над водою.

— Виходь.

— Я гола, — пробелькотіла вона ледь чутно.

— Виходь і вдягайся.

Лідка поквапилась до свого одягу — наполовину вплав, наполовину підстрибуючи. Навкарачки вибралась на берег, довго не могла відшукати шорти. У воді гучно вовтузився Валера, поширюючи розлогий діапазон непристойних звуків, стогнав і лаявся.

— От блін, — повторив водій Паша. — Оце шмурдило, мабуть, тютюну підсипали.

— І що тепер? — хрипко спитав Сергій.

— Тепер — штани випери, — з несподіваною злістю відгукнулася Валя. — Теж мені мужики… Один кретин схопив пукавку — всі зразу обі…лись.

— На себе подивись, — відрізав Сергій.

— Тихо, — сказав Саша. — Один перепив. Він тепер до-овго роботу шукатиме, я подбаю… Але якщо хто рота відкриє сп’яну чи здуру… теж роботу шукатиме. Довго. Ясно?

Усі мовчали. Паша підкинув у багаття трави та хмизу. Валера затих, виповз на берег, сів лицем до моря, схиливши голову на руки.

Потім Валя підвелась — зухвало яскрава, смілива, облита світлом багаття. Ніби пережитий страх переплавився тепер у збудження, в браваду, недарма так хижо виблискували примружені вологі очі.

— Хто б мені допоміг цей кошик назад відперти? Славо, ти наче тверезіший за інших?

І усміхнулась. Лідка бачила її усмішку, бо саме до цього часу встигла вдягтись і брела до багаття, щоб зігрітися.

Зависла пауза. Багаття горіло високо й рівно. На щоках Сергія грали жовна, Паша підбадьорливо всміхався. Навіть Саша озирнувся, глянув на Славка, оцінюючи поглядом.