РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

Армагед-дом

— Парламентська комісія у справах майбутнього апокаліпсису уповноважила мене заявити, что в країні припинено діяльність великого антигромадського угруповання. Нібито наукові відомості про те, що дев’ятого червня настане не черговий апокаліпсис, а остаточний кінець світу, не мають жодних підстав, це вигадка й відверта брехня. Дату апокаліпсису не можна спрогнозувати! І лише від нас, людей, залежить, скільки життів забере черговий катаклізм! Я закликаю покоління згуртуватися, десятого червня на нас чекає спільне свято — випускний вечір середньої групи, наші діти, онуки, брати входять у доросле життя… Нехай цей день стане днем єднання поколінь перед лицем апокаліпсису, запорукою нового, мирного, успішного циклу…

Андрій Ігорович підвівся. Лідці здалося, що він бачить її. Саме в цю мить — бачить.

* * * Учениці молодшої групи 9-Б класу СОТОВОЇ ЛІДІЇ Екзаменаційний твір на тему: «Молодь у новому циклі»

Ми, молодше покоління, зустрічаємо свій перший апокаліпсис із надією та тривогою. Ні для кого не таємниця, що через неорганізованість, егоїзм, низькі моральні якості, звірячі настрої в кризовому суспільстві дорога до Воріт може виявитись останньою для деяких людей… Але ми, молодь, маємо вірити в майбутнє. Ми повинні вчитися й готувати себе до дорослого життя. На початку нового циклу саме на нас ляже весь тягар відновлення виробництва, відтворення потомства, тобто дітей. Ми повинні сміливо дивитися вперед, міцно дружити, пам'ятати все те добре, що дала нам школа. Ми маємо поважати батьків і старших. І наш уряд і парламент, особливо парламентську комісію у справах апокаліпсису. Це найпотрібніша в цей час комісія. Ми знаємо: в новому, п’ятдесят четвертому, циклі на нас чекає велика цікава робота. Ми готуємося до неї вже тепер…

ОЦІНКА: чотири.

ПРИМІТКА: загалом дівчинка мислить правильно.

* * *

Вона боялася, що слухавку візьме Клавдія Василівна. Славкова мама вважає, напевно, що депутатський час надто дорогий і на пусту розмову зі школяркою не варто витрачати жодної хвилинки…

Відразу після випускного Славка відвезуть на якусь віддалену дачу, і в неї, Лідки, зникне будь-яке право телефонувати на домашній депутатський телефон. Тому вона розраховувала, що зараз слухавку візьме сам Славко, і тоді, потеревенивши трохи, можна домовитися про візит.

І вже, звісно, вона й сподіватися не могла…

— Лідо? Ага, вітаю… Як іспити?

Вона зажмурилась, стискаючи слухавку.

Вона хотіла сказати Андрієві Ігоровичу, що він урятував її і повернув до життя. Що якби не депутат Зарудний — ступити б їй рано чи пізно з балкона, дарма що третій поверх. Що вона, Лідка, страшенно шкодує, що останнім часом не може бачитися з ним, розмовляти та грати в настільний хокей. Але сподівається на зустріч, хоча б на випускному вечорі, хоч найбільше в світі їй хочеться напроситися в гості.

— Доброго дня, Андрію Ігоровичу… Іспити?

Вона дурнувато всміхнулася, добре, що співрозмовник не міг бачити її цуценячого захвату.

…Із математики їй усе-таки поставили трійку. Хоч як сиди над книжкою в останню перед іспитом ніч — півроку прогулів не надолужиш. Вона б упоралась за рахунок старих тем, які проходили ще у восьмому класі, — але білет випав невдалий, із рівняннями. Зате з історії їй вдалося вхопити п’ятірку: Михайло Феоктистович не дослухав плутаної відповіді, махнув рукою й виставив «відмінно», і Лідчиній радості не було меж — щоправда, трошечки засмутила звістка, що ВСІ дівчата одержали у Фео по п’ятірці. «Мудрий старець, — говорив Ігор Рисюк. — Здогадується, що в університет ви все одно не посунете і прийомного бала не підвищите. Цілковито безпечна, дармова п’ятіркова маса…»

Лідка радісно струснула головою:

— Андрію Ігоровичу, у мене з історії — п’ять!

— Вітаю, — щиро зрадів співрозмовник, але Лідка злякалася, що зараз він побажає їй щасливого літа й покладе слухавку.

— Андрію Ігоровичу, ви ж будете у Слави на випускному? — спитала вона квапливо, навіть не спитала, а ніби змоделювала події, заздалегідь викликаючи до життя ту можливість, яка могла її влаштувати. Здається, це називається «налаштування на успіх».

— Ні, — сказав депутат Зарудний, одним словом руйнуючи всі її плани. — Ніяк не зможу, Лідо. Справи.

Лідка мовчала. Співрозмовник не міг бачити її обличчя; напевно, слід було сказати: «як жаль».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Армагед-дом» автора Дяченко С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ТРЕТІЙ“ на сторінці 17. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи